Актуально
4512 переглядів
 |
Чи можливі гарантії безпеки України поза членством у НАТО? |
Про це у коментарі Російській службі "Голосу Америки" заявив дослідник "Ради з міжнародних відносин", директор консалтингової компанії Генрі Кіссинджера Kissinger Associates Томас Грем.
У якості прикладів успішної реалізації такого варіанту експерт навів приклади Швеції та Фінляндії.
"Ці країни не входять до НАТО. Їх приклад свідчить, що проблеми безпеки можуть бути вирішені без розширення НАТО", - заявив Грем.
Експерт відзначив, що на його думку, "з практичної точки зору", у Росії вже є право вето у питанні розширення НАТО.
"Вона ним скористалася у Грузії у 2008 році і в Україні в 2014 році. Йдеться про застосування сили". На думку Грема, Захід продемонстрував неготовність протидіяти застосуванню Росією сили проти країн, які бажають вступити до НАТО.
"Події 2008 і 2014 років продемонстрували, що США і інші країни Заходу не готові були захищати ці країни, якщо це могло спричинити реальний конфлікт з Росією. Ми робили заяви, виступали проти, ми ввели санкції, але ми не готові були застосувати силу у відповідь на застосування сили з боку Росії", - відзначив експерт.
У якость альтернативи Грем звертає увагу на здатність США "надати Україні інструменти для того, що б підвищити рівень підготовки її армії".
"Україна володіє одним з найбільших військово-промислових комплексів і є одним з найбільших експортерів зброї у світі. Цей сектор необхідно модернізувати; можливо, змінити асортимент його продукції. Це хороша база для зміцнення обороноздатності України", - підкреслив Грем.
За словами експерта "Ради з міжнародних відносин", США також могли би допомогти Україні модернізувати армію, подолати корупцію та ін.
"Це саме те, що зуміла зробити Швеція на початку Холодної війни, зміцнивши свій оборонний потенціал, залишаючись поза Північноатлантичним альянсом. Так що, замість розширення НАТО ми можемо запропонувати Україні підвищення її власної обороноздатності", - вказує Грем.
Від “Аратти”: на жаль шановний експерт, на наш погляд, помиляється. Насправді російська агресія ніяк не пов’язана з Альянсом. У Кремлі не мають жодних сумнівів, що "агресивним" блок НАТО є виключно у фантазіях пропагандистів. Совкових і російських. Конфлікт Росії з Україною і Грузією має дещо іншу природу.
Грузія - агресивності Кремля "завдячує" своїм географічним розташуванням. Бо саме через територію Грузії і України пролягає найкоротший шлях до Європи нафти і газу з Азії. Як загальновідомо, саме РФ є практично монопольним постачальником цього енергоресурсу до ЄС. Отже, війна в Грузії - це захист Кремлем свого монопольного становища на європейському ринку. Саме експорт нафти і газу до ЄС - - це більша частина наповнення державного бюджету Російської Федерації. І поки там існуватиме загроза агресії - ніхто не наважиться прокладати на цій території трубопроводи. Ми навіть не згадуємо про інші причини агресивності Москви, зокрема, утримування в орбіті залежності кавказьких республік. Зокрема Вірменії. Та й Азербайджан навряд чи може вести свою політику не переймаючись тим, як це сприймуть кремлівські вожді.
З Україною - ще гостріше. Ми не будемо аналізувати міф про три "братських слов’янських народи", бо в самій Росії етнічні слов’яни вже майже національна меншина. Та й сама імперія ніколи насправді не була слов’янською. Як, до речі, православною християнською. Але, сьогодні ці міфи пропаганди є державоутворюючими. Українці - друга за чисельністю національна меншина РФ, і багато з них мають родинні зв’язки з нашими громадянами. Отже, процвітання України як самодостатньої держави - пряма загроза національній безпеці цього залишку комуністичної імперії. Україна - вже давно стала лідером на постсовковому просторі в частині розвитку демократії і ринкової економіки. Наразі в нашій країні відбуваються активні процеси деолігархізації. Авторитарна олігархія - це фундаментальна основа державного устрою путінської Росії. Якщо в Україні відбудеться успішна еволюційна трансформація - це спричинить аналогічні процеси в РФ. Ми вже не кажемо про такі стратегічні інтереси Кремля, як родовища корисних копалин, газо-нафтопроводи, технологічні новації. Насправді - процвітаюча Україна - це крах Московської імперії. І кожен громадянин України має це чітко усвідомлювати.
Врешті, згідно зі Статутом НАТО право вирішувати бути чи не бути країні членом Альянсу належить цій країні і тим, хто є його членами. Там не міситься жодної згадки про згоду чи незгоду Москви. Як і не існує в природі міжнародно-правового акту, який би дозволяв воєнну агресію і захоплення території однієї суверенної держави іншою. Отже, чи варто шукати компромісу з агресором у ситуації, коли він сам того не бажає?
Більше новин за темою «Політика»:
