Цей символ є також цілком природнім і логічним,, якщо ми порівняємо його з малюнком, поданим на початку розгляду сонячної символіки. Отже – восьмикутна зірка – це сонце з вісьмома променями, і якщо ми подивимось на цю зірку здалеку, то абсолютно однозначно побачимо сонце.
Ця фігура геометрично являє собою 2 квадрати (
правильні чотирикутники), зміщені на 45° відносно центру описаного навколо них кола. Вершини цієї зірки утворюють
правильний восьмикутник – отже, це
правильна, сонячна фігура.
Від віри православної перейдемо до іудаїзму і розглянемо його символ – гексаграму, тобто шестикутну зірку:
Самі юдеї називають її «зіркою Давида», але як би вони її не називали, історичним фактом є те, що цей символ поцуплено з орійської релігії, а точніше з похідних від неї ведійських. І на відміну від самої релігії, яку було створено штучно (ми вже про це говорили), її символіка є природною і лишилася у своєму первозданному вигляді.
На жаль, нічого не можу сказати про емоції та асоціації, які викликає цей символ, оскільки стараннями давньоюдейської еліти та її церковних посіпак він геть зник з нашої культури, тому можу говорити лише про його форму і зміст, а також про його складові.
Гексаграма являє собою 2 перехрещені
правильні трикутники. Власне трикутник є найпростішою
правильною фігурою, відтак одразу ж асоціюється з чимось первинним, фундаментальним. Одразу ж згадується наша Трисутність – 3 світи Нава, Ява та Права, що утворюють Дерево Життя, 3 складові часу: минуле, теперішнє і майбутнє, тривимірність простору. Трикутник конструктивно є найстійкішою фігурою; 3 точки визначають площину; 3 точки опори забезпечують стійке положення предмету. Отже, трикутник сам по собі символізує стійкість, фундаментальність, творчу основу.
А тепер перейдемо до змісту трикутників у гексаграмі. Кожен з них має своє значення: трикутник, спрямований вістрям вгору означає чоловіче начало; відповідно трикутник вістрям донизу – жіноче. При цьому центр обох трикутників міститься в одній точці. Таким чином, гексаграма, поєднуючи в одній точці чоловіче і жіноче начало, уособлює продовження роду. Це сильний, позитивний, життєстверджуючий знак.
З геометричної точки зору гексаграма складається з двох правильних трикутників, вершини яких утворюють правильний шестикутник, отже гексаграма є
правильною, сонячною фігурою.
Вона, як і сонце, несе в наш світ тим, хто нею користується, а саме адептам іудаїзму, позитивну життєдайну енергію. Тому чи варто дивуватися великій духовній силі юдейської нації і її панівному становищу в сучасному світі?
Перш ніж перейти безпосередньо до розгляду символу християнської віри, маємо спочатку з’ясувати його походження, аби правильно зрозуміти його форму, а відтак і обумовлений нею зміст. Адже саме з цим символом, виявляється, далеко не все так просто, як здається на перший погляд. Байка юдо-християнських ідеологів, нібито хрест символізує розп’яття Христа і означає спасіння, яке дав Ісус, прийнявши на себе всі гріхи людства і смерть на хресті, не має нічого спільного з правдою. І я маю декілька вагомих причин, щоб стверджувати це абсолютно впевнено:
1. Ісуса було розіп’ято зовсім не на такому хресті, який нині є символом християнства. Сучасною історичною наукою доведено, що в ті часи у Римській Імперії злочинців страчували на Т-подібних хрестах:
На цьому малюнку змія уособлює Ісуса, і дослідники стверджують, що в перші віки поширення
християнства саме такий знак переважно використовувався на його означення. Даний символ, можливо, якнайбільше й відповідав християнській релігії, як такий що асоціювався з розіп’ятим Христом, але він не має жодного сакрального змісту.
2. Цей символ не було «винайдено» творцями юдо-християнства, оскільки він відомий людству ще з давніх давен: саме такий хрест знайшов під час археологічних розкопок Трипільської цивілізації її першовідкривач В. Хвойка:
Як видно з малюнка, цей хрест мав явно обрядове призначення, або ж використовувався як оберіг. Враховуючи те, що юдейська релігійна еліта дуже добре розумілася на сакральній символіці (про що свідчить, який символ вони обрали для своєї власної релігії), поява цього хреста у християнстві видається аж ніяк не випадковою.
3. Ця причина випливає як логічний наслідок перших двох. Тож з огляду на ці причини надзвичайно цікавим є історичний факт, що нинішній християнський символ було прийнято лише на Нікейському Соборі 325 р. – майже через 3 століття після страти Христа. До того ж часу жодних історичних відомостей про використання цього хреста у християнській релігії не існує. Постає цілком закономірне питання: чому ж було офіційно затверджено в якості релігійної символіки хрест, що фактично не мав доти ніякого відношення до християнства, і чим пояснюється щойно згадана трьохсотрічна затримка у часі? Відповідь також криється у перших двох причинах. Як я вже казав, Т-подібний хрест з обвитим навколо нього гадом не мав сакрального змісту, а отже, не виконував відведених йому творцями юдо-християнства функцій: не ніс потрібної енергії для підкріплення релігійної ідеології. Натомість, як бачимо, аналізуючи нинішні світові реалії, сучасний християнський хрест виконує ці функції ідеально. То чому ж, чудово орієнтуючись у сакральній символіці, юдейські рабини разом із самою релігією не впровадили і християнський хрест? По-перше, такий символ одразу ж викликав би здивування і недовіру, адже він ніяким чином не асоціювався ані з описаними у Біблії подіями, ані з так званим вченням Христа. А по-друге, на сакральній символіці розумілися не лише юдейські рабини, а тому треба було дати певний час, щоб «забути» справжнє значення цього символу – спершу треба було затвердити християнство, як панівну релігію, а тоді вже можна було вводити через «чорний хід» який завгодно потрібний символ. В іншому разі, з вищеозначених причин, християнство навряд чи було б прийняте.
І тут нам залишається знов-таки з повагою зняти капелюха перед мудрістю і далекоглядністю юдейської національної еліти, що невтомно, послідовно, цілеспрямовано і впевнено веде свій народ до перемоги в боротьбі за світове панування.
Неважко здогадатися, що християнський хрест походить від рівнобічного «арійського» хреста, а тому, щоб зрозуміти його зміст, спершу маємо розглянути хрест арійський як першооснову.
Цей символ є одним з найстаріших у світі, про що свідчать численні археологічні матеріали. Також існує й чимало досліджень його значення. Багато матеріалів, пов’язаних з рівнобічним хрестом у культурі наших пращурів подано у праці Валентина Мойсеєнка «Хрест із півмісяцем – вічнії символи».
На цьому малюнку зображено різновиди хреста, якими прикрашали мальовану кераміку трипільські майстрині приблизно 6 тисяч років тому.
А цей малюнок подає різновиди хреста, якими давні слав’яни прикрашали скроневі кільця.
Попри істотну різницю в часі бачимо у цих малюнках чимало спільного. Зокрема, кидається у вічі неодноразове зображення хреста у сонячному колі.
Тут одразу ж можна зробити «геометричні» висновки: оскільки хрест рівнобічний і має однакові кути між своїми променями, він вписується в коло, що видно й з малюнку. Вершини хреста утворюють правильний чотирикутник, отже арійський хрест є
правильною, сонячною фігурою, що в свою чергу дає нам право говорити про позитивну енергію, яку несе в собі цей символ.
Які асоціації викликає рівнобічний хрест?
Перш за все – це математичний знак «плюс» (+), отже – щось додатне, позитивне, спрямоване на збільшення. До речі, знак множення – це той самий рівнобічний хрест, повернутий на 45° відносно свого центру (?).
Далі – медичний хрест: символ допомоги, лікування, покращення здоров’я.
Коли ми голосуємо на виборах, навпроти прізвища кандидата чи політичної партії, яку ми підтримуємо, ми зазвичай ставимо хрестик (рівнобічний!). Такий само хрестик ми ставимо в анкеті або тесті навпроти відповідей, які вважаємо
правильними.
Коли ми доводимо до логічного завершення якусь
справу, ми також відзначаємо це хрестиком (знов-таки рівнобічним!) або ж у якомусь переліку, або ж у власній уяві, як щось повністю виконане, а отже – довершене. Тут же на противагу наведу всім відомий вислів: «Поставити на чомусь (або на комусь) хрест». Так ми говоримо про якусь справу, річ або людину, не гідну уваги, про яку не варто й згадувати, а навпаки варто відправити у забуття, тобто, образно кажучи – в Наву. Таким чином, значення цього виразу абсолютно протилежне. Але який хрест ми при цьому уявляємо? Цілком однозначно – християнський, та про це поговоримо трохи згодом…
Неважко помітити, що всі наведені приклади являють собою саме ті асоціації, про які вже йшлося на початку цього розділу – ті, що криються в нашій підсвідомості і за слушної нагоди виринають назовні у різних проявах еволюції людини.
Узгодивши форму арійського хреста з асоціаціями, які він викликає, маємо ще з’ясувати сакральний зміст цього символу.
Повертаючись до праці В. Мойсеєнка «Хрест із півмісяцем – вічнії символи» відзначу, що він, як і переважна більшість інших дослідників, трактує хрест як символ сонця, аргументуючи це тим, що найчастіше хрест зображується в обрамленні кола. Подібна логіка міркувань викликає в мене бурхливий протест. По-перше, власне коло символізує сонце, тому якщо ще й хрест означити як символ сонця, то на малюнку, що зображує хрест у колі, вийде сонце у сонці, а це – явна нісенітниця. По-друге, ми вже говорили про простоту сакральних символів і про те, що самі символи повинні чітко і однозначно асоціюватися з тим, що вони відображають. Хрест аж ніяк не асоціюється із сонцем, тим більше, що абсолютно природні та логічні символи сонця ми вже розглянули – це коло і восьмикутна зірка.
Я в жодному разі не збираюся критикувати дуже цікаву та інформативну працю пана Мойсеєнка, але вважаю, що у визначенні сакрального змісту хреста автор дійшов хибних висновків. Найприкрішим наслідком цієї помилки стало те, що арійський і християнський хрест не розрізняються, а подаються як різновиди одного знаку (але ж навіть з елементарних вищенаведених асоціацій випливає, що це зовсім різні символи і мають вони ледь не діаметрально протилежний зміст!). Швидше за все, така помилка сталася через те, що колись якесь авторитетне джерело висунуло гіпотезу, що хрест є символом сонця, і всі інші дослідники почали її повторювати вслід за ним вже як прописну істину, не вдаючись до ретельного аналізу. Подібна недбалість у підході до вивчення серйозних фундаментальних питань є категорично неприпустимою. На жаль, у сучасній науці нерідко головним критерієм істинності гіпотез і теорій виступає не їх обґрунтованість та аргументація, а персона автора (точніше, його авторитет).
Та повернемось до арійського хреста. Наші предки, прадавні орії, багато чого в устрої світу та окремих його елементів уявляли у вигляді хреста або ж пов’язаного з ним розподілу на 4 частини. Це 4 сторони світу (північ, південь, захід, схід), 4 пори року (весна, літо, осінь, зима), 4 пори доби (ранок, день, вечір, ніч), 4 визначні положення сонця (літнє та зимове сонцестояння, весняне та осіннє рівнодення), 4 фази місяця (новий місяць, зростання, повний місяць, спадання), небесна сфера також розділялася на 4 частини, 4 стихії (вогонь, земля, повітря, вода). Але мало бути ще щось більш глобальне, первинне, що асоціативно сформувало таке уявлення про світобудову. На мою думку, таким поняттям є саме Дерево Життя, яке й уособлюється арійським хрестом. Чому саме ним? Та тому що цей хрест рівнобічний, тож він символізує збалансованість і гармонію Всесвіту, довершеність світобудови відповідно до замислу Творця. Сам же Бог-Творець уособлюється сонцем, відтак цілком природно хрест зображується у сонячному колі, як досконалий світ, створений Богом. Абсолютно логічним є й подання Дерева Життя у вигляді хреста з точки зору форми: нижня вертикальна частина – коріння дерева (Нава), середня горизонтальна – стовбур з гіллям (Ява) і верхня вертикальна – крона (Права).
Давайте ж детальніше розглянемо арійський хрест із цих позицій. Та перш ніж розпочати, пропоную уважно перечитати епіграф до цього розділу, який демонструє розуміння конструкції Всесвіту у православ’ї.
Нава – це нижній, підземний світ, світ мертвих, відповідно і зображений він променем, спрямованим від центру донизу.
Нава – скинута.
Права – це небо, світ Богів.
Права – істинна, отже вона знаходиться вгорі, як у прямому, так і в переносному розумінні. Відтак і у хресті вона подана як промінь, що йде від центра вгору.
Світ Яви – це світ живих, це наше з вами фізичне існування, перебування між світами Нави та Прави людської душі в її тілесній оболонці.
Ява дана. У світі Яви ми змінюємося в часі від минулого до майбутнього. Саме так Ява і відображується у хресті: лівий горизонтальний промінь символізує минуле,
правий – майбутнє. Так, саме
правий, бо наше майбутнє твориться у
Праві. Отже, Ява – це часова пряма, точнісінько така, якою ми зараз повсякденно користуємось для відображення часу:
Оскільки ліва частина Яви – минуле, а права – майбутнє, то точка перетину Яви з прямою, що символізує потойбічний світ (Наву та Праву) являє собою теперішній час. На часовій прямій – це лише маленька точка, коротка швидкоплинна мить, що відділяє минуле від майбутнього. Хіба ж не так воно і є насправді?
Отже, арійський хрест утворюється перетином двох перпендикулярних прямих, які уособлюють фізичний і нематеріальний світи. Відрізки цих прямих однакові за довжиною, що символізує рівновагу, збалансованість та гармонію цих світів.
Вони перетинаються в точці, що в Яві означає теперішній час, а в потойбічному світі є межею, яка розділяє Наву і Праву. Ця точка водночас належить обом прямим, що свідчить про те, що людина живе не лише тілесним, а й духовним життям., і її існування тісно і взаємозалежно пов’язане з усіма світами та їх складовими. Дійсно, наше майбутнє (як вже зазначалося) формується у Праві, але залежить і від нашого минулого і від стану нашої душі – від тих гріхів і спокус, що тягнуть душу донизу – в Наву. Нематеріальний світ перетинає Яву лише в один конкретний теперішній момент, окремий для кожної людини, але саме з таких моментів і складається людське життя, тож кожної теперішньої миті людина опиняється в центрі хреста і описаного навколо нього кола, бо дане коло – це сонце, це уособлення вічної і безмежної сутності Бога-Творця, отже й саме є вічним і безмежним. А тому, з огляду на цю безмежність, ми завжди в кожен теперішній момент часу перебуваємо в центрі цього кола, уособлюючи центр Всесвіту, в якому ми живемо одночасно тілесним і духовним життям.
Пряма, що символізує сакральний світ перетинає часову пряму, якою представлена Ява, під прямим кутом, отже кожна її точка проектується на цю часову пряму в одну й ту саму точку – теперішню мить. Отже, час у сакральному світі не є змінною величиною, тобто
сакральний світ існує поза часом.
Ототожнюючи сонце з Богом-Творцем, логічно припустити, що світ Прави являє собою якусь сонячну субстанцію, щось на кшталт сонячної енергії, сонячного сяйва. Це сяйво в свою чергу утворюється сонячним промінням – поширюваним від сонця світлом. Тоді все, що існує в Праві, рухається у цьому світлі, разом з ним, як зі своїм носієм (так само як у Яві наші тіла рухаються разом із Землею, обертаючись навколо її осі і навколо Сонця; але ми не помічаємо цього руху, оскільки все навколишнє здійснює такий само рух і помічаємо лише зміну положення інших тіл та предметів відносно цього руху Землі, розглядаючи цей рух, як нерухому систему відліку). Звідси випливає, що всі об’єкти сакрального світу рухаються зі швидкістю світла: v=c. У спеціальній теорії відносності проміжок часу між двома подіями залежить від системи відліку, тобто є відносним. Якщо для спостерігача в непорушній системі відліку дві події відбулися в одній точці простору через проміжок часу t
0, то для спостерігача, який рухається зі швидкістю v відносно нерухомої системи відліку, ці події відбудуться через час
де
c - швидкість світла у вакуумі. Отже, при
v=c маємо: t= t
0x0=0, тобто зміна часу дорівнює 0. Висновок: у Праві час не є змінною величиною, вона існує поза часом, що й вимагалося довести. Виходячи з хреста, як символу світобудови, про це знали й наші пращури, щоправда ще не будучи знайомими з теорією вельмишановного пана Альберта Ейнштейна.
Ті самі закони, мабуть, діють і в Наві, оскільки розташована вона з Правою на одній прямій і являє по суті її протилежність, тож лише носій енергії там має інше космічне походження. Можливо, Нава – це щось на зразок Чорної Діри, хоча наші пращури вважали джерелом енергії Нави місяць.
Цікавим прикладом асоціації рівнобічного хреста як символу світобудови у проявах еволюції людства може слугувати усім відома прямокутна система координат.
Дійсно, її можна розглядати як світобудову для положення якоїсь фігури чи точки на площині, або ж для якоїсь функції, залежної від певного аргументу. Нерідко в якості аргументу функції виступає час, який, як і у арійському хресті, зображується горизонтальною віссю від минулого до майбутнього.
Я вважаю, що абсолютно невипадково, що прямокутну систему координат винайшов не індіанець, не негр, не семіт і не москвин, а представник арійської раси видатний вчений Рене Декарт, бо таке уявлення про устрій світу зберігається у підсвідомості та генетичній пам’яті арійського роду (про це я вже говорив і подібні приклади вже неодноразово наводив і ще неодноразово наводитиму в цій праці).
Як бачимо, з дуже простого за формою символу – рівнобічного хреста – ми отримали ми отримали чимало відомостей про світобудову. Тож цілком очевидно, яку важливу роль відігравав цей знак у житті і віруваннях наших предків – прадавніх оріїв.
З визначення хреста, як одного з найважливіших, базових символів у православ’ї, що формував основні засади світогляду оріїв та їх уявлення про будову Всесвіту, витікає дуже істотний наслідок. Ми вже говорили про необхідність відповідності фундаментальних символів критерію правильності фігури: вона має вписуватись у коло на ознаку свого сонячного, божественного походження – лише в цьому разі такий символ може нести у наш світ життєдайну і позитивну енергію сонця.
Але також він мусить відповідати і критеріям рівноваги, балансу і світової гармонії, які уособлюються рівнобічним хрестом. Таким чином, сакральні символи повинні демонструвати рівновагу і гармонію як у фізичному, так і в духовному світах, а отже, бути симетричними відносно і горизонтальної, і вертикальної складових хреста, центр якого знаходиться у центрі описаного навколо нього кола, а відтак і в центрі вписаної у це коло фігури розглядуваного символу.
Цьому критерію відповідають 6-кутна та 8-кутна зірки і, звісно ж, саме коло. А от, наприклад, трикутник цьому критерію не відповідає. Дійсно, він є правильною сонячною фігурою, яка несе до нашого світу позитивну життєдайну енергію, про що свідчить і його симетричність відносно сакральної осі хреста. Я маю на увазі трикутники, що символізують чоловіче та жіноче начало. Але кожен з них не симетричний відносно осі Яви, а тому не дає ні гармонії, ні рівноваги. Справді, якщо взяти до уваги їх сакральне значення, саме по собі ані чоловіче, ані жіноче начало не можуть бути ані гармонійними, ані врівноваженими і збалансованими, вони утворюють гармонію і рівновагу лише поєднуючись між собою у гексаграмі.
Так само правильною, але не гармонійною фігурою є і згадана вже пентаграма.
Мушу зауважити, що я не перший, хто визначив хрест, як символ світобудови, а його промені – як уособлення Нави, Яви та Прави. Коли ця праця була вже остаточно сформована в моїй голові і залишалося тільки викласти свої думки на папері, я натрапив на статтю Ю. Берестникова «Библия, славяно-арийский крест и древо жизни - Для каббалистов», в якій автор розглядає хрест у прив’язці до організму людини, але всі складові хреста так само, як і в моїй теорії, відповідають Наві, Яві та Праві. Концепція статті зовсім інша, та цікавим є той факт, що виходячи із зовсім різних передумов, ми дійшли однакових висновків про сакральне значення хреста. Щоправда, там розглядається християнський хрест, що не дивно з огляду на ідейний зміст статті, в якій автор намагається притягти за вуха істинність юдо-християнської релігії, силкуючись узгодити її з православними традиціями (хоча цілком можливо, що я невірно зрозумів замисел автора – в такому разі щиро прошу вибачення!).
На завершення розмови про арійський хрест хочу висловити наступну думку: якщо я помиляюсь у своєму тлумаченні його сакрального змісту, то скажіть, будь ласка, чому ж таке фундаментальне поняття як світобудова ніяк не відображене у православній символіці? Чому ж досі ніхто всерйоз не замислювався над таким важливим питанням?..
Тепер, усвідомивши, що рівнобічний хрест є символом світобудови і уособлює світову гармонію і рівновагу, можемо нарешті перейти до розгляду хреста християнського:
Як бачимо з малюнка, геометрично він являє собою хрест, видовжений донизу. Лівий, правий і верхній відрізки однакові, а нижній істотно довший за них. Отже, на відміну від усіх досі розглянутих нами символів, цей хрест є
неправильною і несиметричною відносно горизонтальної осі фігурою, тобто він не відповідає ані критерію правильності, ані критерію рівноваги і гармонії. Не будучи сонячною фігурою, християнський хрест не може нести в наш світ позитивну енергію сонця. Тоді що ж він несе? Який його сакральний зміст?
Я вже говорив, розглядаючи арійський хрест, що точка перетину ліній хреста уособлює людину, як центр Всесвіту – головний результат замислу і творення Божого. На людині в кожен теперішній момент часу сходяться всі складові світобудови – промені хреста: Нави, Прави, минулого та майбутнього Яви. Відтак, якщо ми візьмемо християнський хрест,найбільша енергія і сила перетікає до людини з Нави, оскільки саме промінь, що символізує Наву, є в цьому хресті найдовшим. Таким чином, над людиною, що використовує цей сакральний знак, тяжіє Нава, тобто смерть. Отже, християнський хрест – це символ смерті, який несе в наш світ негативну, руйнівну енергію. Це підтверджують і емоції та асоціації, що викликає цей символ (про це вже йшлося на початку розділу): смирення, покора, пригніченість, страждання, смерть – все те, що асоціюється у нас і з самою Навою.
Тож і за геометричною формою, і за сакральним змістом і за асоціаціями християнський хрест являє собою енергетично негативний, руйнівний символ – символ смерті, символ, що спрямовує нас у Наву.
Це сильний символ – грізна і смертельно небезпечна зброя, яку творці юдо-християнства примусили нас використовувати проти самих себе, що врешті й призвело до тих світових реалій, які маємо на сьогодні: занепаду арійської раси і панування чужинців на її теренах. На цьому можна було б і закінчити розгляд християнського хреста, але, на мій погляд, ця розвідка була б неповною, аби я не навів хоча б декілька прикладів його застосування як у дохристиянські часи, так і в наші дні, прикладів, що яскраво підтверджують мої висновки про сутність цього символу.
Ще з епохи раннього середньовіччя до нас дійшли легенди про вампірів, перевертнів та іншу нечисть – породження сил темряви потойбічного світу. Якщо вірити цим легендам, то логічно припустити, що згадані істоти виникли не лише у середні віки, а існували споконвіку, тож і люди споконвіку боролися з ними. Відомо, що одним з ефективних знарядь боротьби із цими потворами був християнський хрест. Яким же чином «символ вічного життя і спасіння людства» міг допомогти подолати монстрів, що прибували у наш світ із Нави? Особливо, якщо врахувати, що прадавні орії ще й гадки не мали ані про Христа, ані про його «спасіння людства», адже пам’ятаємо, що подібні хрести відомі ще з часів Трипільської цивілізації (я вже наводив фотографію хреста, знайденого В. Хвойкою). Та й дивно було б гадати, що сили темряви, які постали зі світу мерців, могло якимось чином відлякувати зображення мертвого бога: з точки зору здорового глузду це цілковитий абсурд. Але немає жодного сумніву, що наші пращури (виходячи з їх уявлень про світобудову, втілених у рівнобічному хресті) використовували видовжений у Наву хрест саме для боротьби із потойбічними злими духами та потворами.
Як же саме працювала ця «зброя»? Гадаю, що хрест спрямовували променем Нави на чудовисько, тримаючи
правою рукою, відповідно промінь Прави був спрямований на людину. Таким чином, промінь Нави заганяв монстра «додому», у світ мерців, а промінь Прави давав людині захист Богів, тоді пряма Яви створювала роздільний бар’єр між людиною і потворою. Цілком можливо, що ця дія супроводжувалася відповідним закляттям, адже
спершу було Слово. Звісно, це лише моє власне припущення, але його логіка абсолютно очевидна і ґрунтується на вищеозначеному сакральному змісті хреста. Спробую це підтвердити й іншими прикладами застосування цього символу.
Візьмемо такий відомий з давніх давен предмет як якір. Протягом тисячоліть він практично не змінив своєї форми – чи хто не знає про забобонність мореплавців?!
Треба сказати, що в давні часи люди були не такими самовпевненими, як зараз, тож покладалися не лише на свої власні сили, а в першу чергу – на волю і допомогу Богів. Тому й намагалися вкладати в предмети через відповідну форму і сакральний зміст.
Давайте у цьому контексті розглянемо форму якоря. Вона являє собою видовжений у промені Нави хрест, що виходить з півмісяця. Як стверджують дослідники релігійної символіки, півмісяць є символом потойбічного світу. Тому таке розташування ще раз підтверджує мою теорію про сакральне значення складових хреста: вертикальна пряма хреста, що символізує потойбічний світ виходить з півмісяця, що також уособлює потойбічний світ. Знов тавтологія символів, як і в критикованому мною означенні хреста як сонця в сонячному колі? Ні, панове, це не тавтологія, бо в даному випадку місяць уособлює не сам потойбічний світ, а джерело енергії, яке його живить. Спробую пояснити детальніше. У наших предків день асоціювався із сонячним світлом, а відтак із Правою. Відповідно ніч – темрява – Нава. Місяць – це нічне світило. Отже, сонце – джерело енергії, рушійна сила Прави, а місяць – Нави. Бачимо це й на малюнку: складова Нави хреста виходить з місяця, а складова Прави – із сонця. Тому, зображуючи видовжений у Наву хрест на півмісяці, наші предки таким чином підсилювали енергію Нави (на малюнку добре видно, що місяць у цьому символі значно більший за сонце). Навіщо це робилося у якорі? – Бо окрім усім відомої функції утримання на місці чи корабля, він виконував ще й сакральну функцію: утримував у Наві злих морських духів, не давав їм вилізти з морського дна, де вони мешкали, оскільки промінь Нави якірного хреста був спрямований саме на морське дно. Відповідно, промінь Прави спрямовано на корабель, а пряма Яви утворює захисний бар’єр між дном і кораблем. Бачимо цілковиту аналогію з попереднім випадком, де ми розглядали хрест як знаряддя боротьби проти «наземних» потойбічних потвор – вампірів, перевертнів тощо.
Цікаво, що такий само знак, як зображено на малюнку, зустрічається в римських катакомбах, де переховувалися перші християни. Катакомби – це підземелля, а підземний світ однозначно асоціювався у тодішніх людей (та й у теперішніх також) із Навою, а відтак і з її мешканцями. Отже, зображення якоря слугувало оберегом проти сил темряви.
Але найцікавішим є використання видовженого хреста на півмісяці у наш час – на верхівках церковних куполів.
Та подивіться, куди ж спрямований промінь Нави хреста у цьому випадку? – Ясна річ, всередину церкви! Чи не тому у церквах панує пригнічена поховальна атмосфера? Звісно ж, цьому сприяє і сама обстановка, облаштована церковнослужителями, і численні зображення бога-мерця. Але далеко не останню роль відіграє і та енергія, яку випромінює складова Нави хреста з церковного купола.
Якщо ми вже заговорили про хрести, що «прикрашають» верхівки церков, давайте розглянемо ще отакий, доволі поширений символ:
Пригадаймо
православний символ рівнобічного хреста у сонячному колі, який означає гармонію і довершеність створеного Богом Всесвіту і цілковиту підпорядкованість світобудови величному замислу Творця, вічність і безмежність, уособлювані колом, описаним навкруг хреста. Простота, точність і досконалість. На останньому ж малюнку ми бачимо абсолютну протилежність цьому символу: маленьке сонечко, що знаходиться у центрі величезного хреста, який уособлює панування Нави. Такий символ міг народитися лише у хворій, збоченій уяві юдо-християнських ідеологів, які у своїй жадобі світового панування тягнуть людство в безмежну прірву небуття.
Та відкинувши емоції зауважу, що, можливо, й тут творці християнства не вигадали нічого нового. Адже зображений символ утворює так званий кельтський хрест:
Не знаю, який зміст (якщо не брати до уваги «офіційні» тлумачення демагогів-теологів, що перебувають на службі в юдейської еліти) вкладали у нього давні кельти (до речі – один з арійських народів), але поза сумнівом, що цей символ є руйнівним.
Та повернімося до використання видовженого хреста у дохристиянські часи. Ось зображення давньосемітської богині родючості Астарти (Іштар), наведене у вже згаданій праці В. Мойсеєнка «Хрест із півмісяцем – вічнії символи»:
Редаговано разів: 3. Востаннє 26.05.2013 19:16 користувачем gregg1.