На головну сторінку
Раді Вас бачити! Увійти
На головну сторінку

Складний пошук

Мови-переможці

Користувач gregg1 
Мови-переможці
07.04.2014 14:12:26
Під час дискусії на одному з інтернет-форумів я отримав такий коментар:
«Русин, ви говорите, цитую: Порушення логіки граматичних мовних конструкцій і внесення до них чужинських елементів завдає нищівного удару по менталітету нації. А як же англійська мова і нація, які за тисячолітнє існування набралися лексики і граматики від всіх, хто був навколо? І вийшла ця нація і мова переможцем у ХХ столітті. Поясніть будь-ласка. Цікава тема.»
Моя відповідь на цей допис вилилась у наступні міркування…
Навряд чи коректно називати англійську націю переможцем ХХ ст. – адже саме у цьому сторіччі стара добра Англія припинила бути світовою імперією, втративши практично всі свої колоніальні території і вплив на них. Хоча й понині Велика Британія продовжує лишатись економічно потужною і авторитетною державою, але, безперечно, зараз це лише бліда тінь колишньої Британії.
Інша справа – англійська мова, і те – не стільки власне англійська, скільки американська англійська, що являє собою спрощену (а точніше – примітизовану) англійську. Цікаво, що таким самим «мовним» переможцем ХХ ст. можна назвати і мову московську, що також поширила свій вплив далеко за межі власної вотчини, і жодним чином не втратила його з розпадом Радянської Імперії. Дивний збіг, але будучи по суті штучною мовою, як і англійська, і сформувавшись приблизно в такий самий спосіб, московська мова виникла у той самий час, беручи свій початок десь в ХІ ст. І так само, як і англійську, московську мову аж ніяк не можна назвати рідною для тих етносів, серед яких відбувалося її становлення і поширення. Накинуті чужинськими колонізаторами, обидві мови служили для своїх носіїв лише засобом для спілкування, тоді як навіть затяті матеріалісти погоджуються, що мова несе в собі значно більше, і є важливим фактором формування як окремої людської особистості, так і суспільства в цілому. Я вже не кажу про те, що мова є найважливішим інструментом спілкування людини з Богом, засобом для усвідомлення божественної природи Всесвіту і осягнення замислу Творця.
Глибоке розуміння першозначення першослів і похідних від них лексичних утворень наближає людину до Бога, допомагає їй збагнути влаштування світу і жити згідно законам Божим. Тому цілком логічно, що чим давніша і природніша мова, тим простіше її носіям осягнути Вищу Істину і йти по життю правильним шляхом.
Пригадайте біблію: «Спершу було слово» (Ів., 1: 1). До речі, в оригіналі те, що перекладено у цій фразі як «слово», означено давньогрецьким терміном «лоґос», який має більш широке значення – це не лише власне слово, але й думка, за великим рахунком – божественний замисел. Ця ж сама ідея ще раніше озвучена авторами юдаїзму в Торі, де слово подається першопочатковою рушійною силою світотворення: «І сказав Бог: «Хай станеться світло!» І сталося світло» (1М, 1: 3). Тож скажіть, будь ласка, чи можна зрозуміти божественну сутність світобудови за допомогою штучних мов, що прийшли до народів з чужинських культур?
Тих, хто вважає логіку моїх міркувань «притягнутою за вуха», прошу замислитись над таким питанням: чому в багатьох релігіях та релігійних конфесіях обряди і служби справляються давніми мовами, що вже давно вийшли із вжитку, а духовні тексти, на яких ґрунтуються ці релігії, вивчаються (принаймні служителями культів) мовами оригіналу або ж їх найближчими відповідниками з вже згаданих «мертвих» мов – санскриту, івриту, давньогрецької, латини, церковнослов’янської? Чому навіть у художній літературі найбільшу цінність має саме оригінал твору? Та тому що будь-який найкращий, найпрофесійніший переклад все одно спотворює думку автора, не будучи в змозі передати її із 100-відсотковою точністю…
А тепер повернемось до сучасних світових реалій і спробуємо поміркувати: чому юдейська національна еліта, що нині успішно продовжує будувати свою глобальну світову імперію, обрала «мовою-переможцем» не французьку, не іспанську, не будь-яку іншу, а саме англійську, і те – не справжню англійську – мову Шекспіра, Кітса, Байрона – а так звану англійську американську – її примітизований варіант, знівечений сотнями мільйонів емігрантів – вихідців з усього світу, для багатьох з яких англійська мова взагалі не була рідною? З огляду на викладені вище аргументи відповідь є очевидною.
Те ж саме фактично стосується і мови московської. До речі, цікавий факт. Мабуть, всі добре знайомі з продукцією світового монополіста в галузі програмного забезпечення – корпорації Майкрософт, керованої представником «богом обраної нації» Уїльямом Гейтсом ІІІ. Так от, в свого часу (та навіть подекуди й донині) найпопулярнішій операційній системі Windows XP в оригінальному англомовному дистрибутиві установчий файл setup.exe виконано двома мовами: американською англійською (en-US) і московською (ru-RU)…
Звісно ж, кожна мова повинна і, так чи інакше, буде розвиватися. Також зрозуміло, що оскільки будь-яка нація (в тому числі і наша – українська) є невід’ємною частиною світової спільноти, на її мову чинитимуть вплив й інші мови, особливо ті, чиї носії та їхні держави стоять нині на вищому щабелі розвитку. Але цей процес має перебувати під пильним контролем національної еліти за допомогою кращих фахівців-філологів (а не таких псевдонаціоналістичних популістів, як, наприклад, недолуга істеричка Фаріон), щоб, не дай Боже, не зачепити світоглядних фундаментальних граматичних і лексичних конструкцій, які, безперечно, беруть участь у формуванні та збереженні як індивідуальної свідомості, так і менталітету нації взагалі. І в першу чергу це стосується саме нашої української мови, як однієї з найдавніших мов, що стояла біля витоків світової цивілізації. І це є стратегічним питанням подальшого розвитку української нації.
Вибачте, тільки зареєстровані користувачі можуть писати в цьому форумі.

Авторизуватись