"Маленька земля"

Цікаво, які у кого є думки про наступну статтю (раджу пройти за лінком, там є малюнки, які не відображуються у повідомленні):

[observer.sd.org.ua]
----------------------------------------------------------------------------------------------------------
Забута велич "маленької" землі

© Коноваленко Ігор (м.Тернопіль) для «Народного Оглядача»

Територія Причорномор’я (як північного, так і південного) наповнена географічними назвами з епітетом "мала". Назва "Мала Русь" всім відома, і навіть у багатьох українців викликає певне почуття меншовартості. Проте (про це вже багаторазово згадувалось у різних джерелах) назва "мала" свідчить лише про її первинність відносно "великої" (з малого завжди виростає велике). Тим більше що за площею "Мала Русь" співрозмірна з площею "Великої Русі" (якщо від неї відкинути малозаселені і у наш час неслов’янські, неруські території).

Проте "Малою Руссю" справа не обмежується. "Малою Польщею" називали частину сучасної Західної України та прилеглі території сучасної Польщі. Прикладом може бути карта із "Атласу Россійского" 1745 року. На приведеному фрагменті зображено як "Малу", так і "Велику Полонію", причому "велика" не набагато більша за "малу". Із вказаної карти видно, що Мала Полонія безпосередньо прилягає до Волині (на заході) та Поділля (з південного заходу). Зрештою, і зараз у Польщі в тому ж місці є область, що називається "Малою Польщею". У цьому легко переконатися за допомогою географічного атласу.

Південний схід України на багатьох картах називається "Малою Тартарією". Прикладом може бути карта кінця XVII сторіччя (Якова Вилимовича Брюса і Георга фон Менгдена). На ній видно як Pars Russia Minoris (частина Малої Русі), так і Tartaria Minor (Мала Тартарія). На карті Московії Ніколя Сансона (видання 1692 року, Париж) там же позначено Petite Tartarie (Мала Тартарія). На відміну від "Малої Тартарії", "Великою Тартарією" називали величезний простір, що охоплює сучасну Росію, частину Китаю, Афганістану, Пакистану, Індії та деякі інші прилеглі території (наприклад, карта 1706 року Гійома Деліля чи карта Ніколаса Вітсена 1714 року).

Проте перелік "малих" земель на території України буде неповний, якщо оминути таке яскраве історичне явище в історії Причорномор’я, як Скіфія. У 18-19 столітті Скіфію також поділяли на "малу" та "велику". Наприклад, російський дослідник донського козацтва Є.П.Савєльєв у своїй книзі "Древняя история казачества" (Савельев В.П. Древняя история казачества. – М.: Вече, 2005. –432с.) часто згадує про Малу та Велику Скіфію, маючи на увазі під першою причорноморську територію, а під другою – північніші землі. Підтвердження можна знайти й на старих географічних картах. Так, на карті Європи Каспара Фопеля 1566 року між Кримом та Доном зображено Scythia parua, що з латинської означає "Скіфія Мала". Повністю ж Скіфія на давніх картах займає велику частину Східної Європи та прилеглу частину Західної Азії. При цьому інколи назва "Тартарія" використовується як новий синонім для старої назви "Скіфія". Так, карта Сарматії Себастьяна Мюнстера 1544 року містить підпис Tartaria olim Scythia (Тартарія, у давнину Скіфія). До того ж на деяких пізніших картах назви "козаки" і "тартари" перемішані і заміняють одна другу.

Подібні факти схиляють до думки, що творцями середньовічної "Малої Тартарії" був не той народ, який зараз зветься татарами, а нащадки скіфів. Сама ж назва "Тартарія" має більш глибоке походження, в той час як сучасні татари лише зберегли на собі цей давній етнонім, подібно до того, як румуни зберегли ім’я римлян. Ймовірно, і татари, і козаки стали в тій чи іншій мірі наступниками давніх скіфських традицій, зокрема військових.

Як бачимо, ВСЯ територія сучасної України складається з применшених назв: Мала Польща (захід України), Мала Русь (центр і північ), Мала Тартарія, Мала Скіфія (південь та схід). Ці регіони у різні історичні періоди частково перекриваються і повністю покривають територію України, а також включають регіони, в яких проживало багато українців: Галіцію в Польщі, Кубань у Росії та прилеглі райони Білорусі та Росії вздовж Дніпра на північ від Києва.

Звернімось тепер до південного Причорномор’я. На південь від Чорного Моря є півострів Мала Азія. Спочатку цю землю називали просто – Азія, але коли вказана назва поширилась на весь сучасний материк (який на деяких картах так і називається – "Велика Азія", то початкову Азію почали називати "Малою Азією". І це ніколи не розглядалося як применшення чи другорядність території. Навпаки, саме у "Малій Азії" в свій час була могутня Візантійська (Східна Римська) імперія, потім – не менш могутня Турецька імперія.

До таких же полярних назв можна віднести і "Малу Вірменію", розташовану на сході півострова Мала Азія, та "Велику Вірменію" ще східніше від Малої. Про це свідчить, наприклад, карта з "Географії" Птолемея видання 1597 року.

Тепер нанесемо на сучасну географічну карту всі перелічені вище "малі" та "великі" назви, і проставимо вектори напряму від "малих" до "великих" територій. Як видно з малюнка, ці вектори чітко розходяться від Причорномор’я у різні сторони. На наш погляд, це однозначно вказує на первинну територію (а саме – Причорномор’я), початкову "країну-яйце", з якої потім в різні сторони поширювався вплив на навколишні землі. Інакше важко пояснити, чому в одному місці зібралося так багато "малих" назв, оточених ззовні "великими". Причому сама по собі територія нашої країни аж ніяк не справляє враження малої – величезні степи, ліси, одні з найбільших у Європі рік – Дніпро, Буг, Дністер, частково Дон та Дунай. Зазначимо також, що на дуже багатьох старих картах Чорне море називалось "Великим морем" – можливо тому, що звідси й розходився цивілізаційний вплив.

Згадані факти ще раз вказують на існування у давнину зв’язку між північним та південним Причорномор’ям, на який звертають увагу багато сучасних дослідників. При цьому північне Причорномор’я (пра-Україна) дало надпотужний культуротворчий імпульс і привело до виникнення таких могутніх держав як Скіфія, Русь (і Росія), Польське королівство тощо. Не можна залишити поза увагою і те, що й зараз, після великої кількості історичних трансформацій, в сукупності вся "мала" територія північніше Чорного моря (Мала Польща, Мала Русь та Мала Тартарія-Скіфія) є етнічно однорідною, культурно пов’язаною і входить до єдиної держави – України. Це, на нашу думку, зайвий раз підтверджує ту тезу, що в давнину саме тут існував великий цивілізаційний центр, який дав поштовх для всіх оточуючих земель.

Зауважимо також, що давня столиця Польщі – Краків – розташована саме у "Малій Польщі". Що й природно: якщо "Велика Польща" виникла з малої, то саме у "малій" повинен бути центр, із якого відбувалося початкове поширення культурного та політичного впливу. У наш час Краків називають культурною столицею Польщі. При цьому ряд дослідників відносять виникнення Кракова до тих часів, коли слов’янська спільнота була єдиною

Аналогічну картину бачимо й відносно Русі. Початкова столиця Русі – Київ – розташована саме у "Малій Русі". І лише з плином часу в результаті росту самостійності підкорених північних територій виник другий політичний центр у сучасній Росії.

В продовження теми: знаєте, як називали шведи Русь за часів вікінгів? "Велика Швеція".

Пане Торгейре!
Ви мене своєю меншовартістю смішите все більше та більше...
Шануймося.

Пане Анатолію, я ризикую насмішити вас іще більше, але я просто ПРУСЯ від своєї "меншовартості". А проблеми індіанців - то виключно їхні проблеми.

Партися ніхто не заважає, а от лікуватися таки прийдеться, індіаце Ви мій.
Шануймося.

Ні, щось не хочу.

До Thorgeyr
>В продовження теми: знаєте, як називали шведи Русь за часів вікінгів?
>"Велика Швеція".

Розглянем детальніше, за що мова. "Сага про Інглінгів" пише (цитую мовою наявного в мене оригіналу):
Див, наприклад, [norse.ulver.com]
"К северу от Черного моря расположена Великая, или Холодная Швеция... Северная часть Швеции пустынна из-за мороза и холода...С севера с гор, что за пределами заселенных мест, течет по Швеции река, правильное название которой Танаис".
1. За "Малу Швецію" не згадується взагалі нігде. Тобто полярність "мала-велика", характерна для згаданої у статті традиції, не зберігається. Схоже, тут "Велика" означає велич, зокрема географічну (в згаданій традиції "мала"-початкова, "велика"- те що виросло з часом)
2. Північні території Великої Щвеції названі незаселеними (у згаданій цитаті- 2 рази) із-за холоду і морозу. Сюди входять і території Скандинавії, де (я так розумію) Ви поміщаєте гіпотетичну "малу" Швецію, звідки ніби-то розійшлися вікінги. За межами заселених міст описано навіть витік ріки Дон, що суттєво південніше Скандинавії.
3. Місцезнаходження Швеції описується відносно Чорного моря, що, коли під оригінальною Швецією розуміти Скандинавську, дуже дивно: яке відношення має Чорне море до Скандинавії? Це те ж саме, що французи описували б положення Франціїї як "Франція лежить далеко від Чорного моря на захід". Яке відношення має Франція до Чорного моря?

Далі цитата:
"Страна в Азии к востоку от Танаквисля называется Страной Асов, или Жилищем Асов, а столица страны называлась Асгард. Правителем там был тот, кто звался Одином... Рассказывают как правду, что когда Один и с ним дии пришли в Северные Страны, то они стали обучать людей тем искусствам, которыми люди с тех пор владеют"
1. Одін прийшов у північні землі приблизно десь із Кубані чи прикавказзя (Доном називали перш за все південну течію). Тобто земля, де початково жив Одін, входить до того ж кола причорноморських "малих" земель, за які згадується у вищецитованій статті.
2. Одін не просто прийшов, але і багато чому навчив жителів півночі, що свідчить про набагато більший культурний рівень півдня відносно півночі. Тобто сага говорить про розходження цивілізаційного впливу від причорноморя на північ, що збігається з висновками статті.

Якби Ви читали в оригіналі,Ю то там не Швеція, а Швета Двипа. А це, як кажуть у Одесі, дві великі різниці....
Шануймося.

Радіславе, мені з Вами важко не погодитися. Принаймні я теж не зустрічав, щоб шведи називали свою історичну батьківщину, або якусь її частину, Малою Швецією.
До Вашого повідомлення я би додав іще те, що в ті часи географічні знання були несистематизовані.

Якби Ви читали в оригіналі,Ю то там не Швеція, а Швета Двипа
Пане Анатолію, Ви знаєте alt Norska?

>Якби Ви читали в оригіналі,Ю то там не Швеція, а Швета Двипа. А це, як кажуть у
>Одесі, дві великі різниці....

Цікаво... А де Ви знайшли більш точний переклад оригіналу? Якщо маєте, дайте посилання. Там точно "Швета Двипа"?

[www.gatchina3000.ru]
"Швета Двипа" - в индийской мифологической космографии серебряный или белый баснословный остров-материк, пребывание бога Вишну.

Отож. Де Швеція, а де Індія. За сто гривен на таксі не доїдеш.



Редаговано разів: 1. Востаннє 10.09.2007 15:52 користувачем Thorgeyr.

Віди, пановен, це не індійська, а орійська космогонія. А сьогодні центральною орійською нацією є українці. Є інші запитання?
Шануймося.

Я космогонією не займаюся.

сьогодні центральною орійською нацією є українці. Є інші запитання
Є. Чому тоді ця "центральна" нація живе як задрипанка?

Спочатку треба, щоб у сільських школах діти в туалет на двір взимку не ходили. Щоб в сільських клубах не блатний "гоп-цаца" звучав, а джаз. Щоб у кожної сім'ї було по "лендроверу" і рахунок в банку не менше 10 тис грн. Тоді качати права щодо "центральності".

Якщо Ваша "центральність" у наявності купи грошей, тоді найбільшими орійцями є жиди. Ваша логіка, пане Торгейре - убивча... Але убивча для самого себе.

Та мені начхати, хто найбільший, хто найменший. Дитсадок друга чверть.

Анатолій
>Віди, пановен, це не індійська, а орійська космогонія. А сьогодні центральною
>орійською нацією є українці. Є інші запитання?

Мене взагалі-то інше цікавить.
Де Ви почули/ прочитали, що в оригіналі у скандинавській сазі пише не "Швеція", а "Швета-Двипа" ?

Дайте посилання.



Редаговано разів: 1. Востаннє 13.09.2007 12:47 користувачем Radislav.