Богатирьова: я не я, і хата не моя... Проте, слово - не горобець...

Автор/джерело -  © proUA

Прес-служба Богатирьової спростовує інформацію від Богатирьової, поширену прес-службою Тендерної палати, де почесний президент Богатирьова. А все - через Азарова та Мороза і фотокопію нібито закону, ухваленого зборами нардепів, але надруковану у офіційному виданні...

Прес-служба народного депутата 5 скликання, почесного президента Тендерної палати Раїси Богатирьової спростовує повідомлення Тендерної палати Україна, в якому Богатирьова розкритикувала позицію першого віце-прем’єра Миколи Азарова і спікера Олександра Мороза щодо закону про Держзакупівлі.

Про це повідомила прес-служба Богатирьової.

«Викликає обурення той факт, що багато Інтернет-видань дозволяють собі опубліковувати недостовірну і неперевірену інформацію», - заявляє Богатирьова.

«Що стосується суті самої інформації, хочу акцентувати увагу і редакції, і читачів на тому, що я не коментувала ситуацію, пов’язану з цим Законом, і тим більше, не давала ніяких розпоряджень щодо розміщення будь-якого матеріалу з даної теми», - цитує прес-служба народного депутата.

«У зв’язку з цим, ніякої відповідальності щодо даної заяви ні я, ні моя прес-служба не несуть», - заявляє Богатирьова.

Скриншоти сторінок сайту Тендерної палати України з коментарем Раїси Богатирьової дивіться тут.

Від “Аратти”: те, шо політикани містечкового розливу не товаришують із сучасними технологіями - ні для кого не новина. Як і не новина, що стаючи на слизьку стезю професійної політики в цілому не погані фахівці і нібито розумні люди набувають, здебільшого, дивакуватих рис.

Наприклад, забувають народне прислів'я: слово не горобець, вилетить - не впіймаєш. А слово політика державного рівня - це не просто слово, а й відповідальність. Як кажуть певні кола громадян у тому ж Донецьку: за базар отвєчать нада.

Проте, нас зацікавила теза прес-служби нардепа щодо перевірки інформації. Відтак, одразу ж виникло питання до пані Богатирьової, звісно, якщо її прес-служба ці слова не придумала сама: скільки людей, телефонних ліній тощо, потрібно мати політику рівня Раїси Василівни, аби кожне із тисяч українських видань мало змогу індивідуально отримати офіційне підтвердження(бажано письмове із завіреним підписом) її слів, процитованих прес-службою? А як, в такому разі будуть обслуговуватися іноземні видання? І де запис у чергу на перевірку інформації від Раїси Василівни?