Читай українське?

Автор/джерело -  © Лідія Мельник, «Львівська газета»

Як повідомила днями прес-служба віце-прем’єр-міністра України з гуманітарних питань, створена в травні міжвідомча комісія з питань сприяння розвитку вітчизняного книговидання та книгорозповсюдження схвалила проекти нормативно-правових актів щодо сприяння розвитку книговидавничої справи в Україні та регулювання імпорту видавничої продукції.

Про це поінформував голова комісії, віце-прем’єр-міністр України з гуманітарних питань В’ячеслав Кириленко.

Зокрема, пан Кириленко зазначив, що йдеться про проект постанови Кабінету Міністрів України, який передбачає запровадження щорічних квот на ввезення в Україну іноземної друкованої продукції. Ухвалення цієї постанови допоможе захистити передовсім українську книгу, а квоти встановлять, спираючись на потребу поступового збільшення частки української друкованої продукції на національному ринку.

Про необхідність забезпечити споживача українською книгою (належної якості та в належній кількості) пан Кириленко говорив ще під час своїх візитів до Львова, зокрема й “Газеті”. Адже досі в Україну ввозили значно більше іноземної книжкової продукції (понад 70 млн.), аніж випускали власної (54 млн. примірників, із них майже половина – підручники та посібники). Однією з форм розв’язання проблем віце-прем’єр бачив “відновлення лояльної мережі книгорозповсюдження”, іншою та реальною, очевидно, стане введення квот. Схожий принцип – щоправда, не без суттєвого опору з боку прокатників – уже намагаються запровадити щодо кінопродукції. Тепер, згідно з проектом постанови, видавництва, які працюють в Україні, також муситимуть дотримуватися обов’язкової норми друку та розповсюдження частини накладу кожного видання українською мовою.

Свого часу проект схожої постанови на розгляд уряду пропонував Володимир Цибулько, однак тоді вона не отримала схвалення. Не надто оптимістично дивляться в майбутнє люди, й нині безпосередньо причетні до книговидавничої справи. Дехто відмовляється коментувати постанову, дехто ще вагається у своїх позиціях.

Тому наразі “Газета” вирішила звернутися за коментарем не до учасників книжкового ринку (з ними доцільно спілкуватися вже після ухвалення постанови), а до колег-експертів. Зокрема, активно відстежує книговидавничий процес київська журналістка Леся Ганжа. Вона вважає документ антиринковим, тому що жорстке квотування вдарить передовсім по легальних книгорозповсюджувачах, а не по “чорному ринку”, де й надалі домінуватиме російська
книга. “Вдаримо по імпортерах – позбудемось і тих книгарень, які щойно відкривають, – вважає експерт. – Адже постанова наразі не скерована супроти “чорного ввозу” продукції”.

Викликає певний сумнів і запитання, хто ж перевірятиме дотримання тих чи інших квот? Адже де перевірка – там одразу й спокуса для створення нових корупційних схем. Також цілком імовірно, що під квоти потрапить продукція російських видавництв-гігантів, а менші, часто цікавіші для певного кола читачів, залишаться “за бортом”. Словом, наразі українські промотори книжкового ринку й експерти схиляються до того, що треба заохочувати свого видавця, а не боротися із чужим репресивними методами. Прогнозувати ж реальні результати можна буде лише після остаточно ухвалення постанови. Тоді й почитаємо...