Шевченківські дні та Свято Сорочин (Лелечин)

Автор/джерело -  © “Аратта-Україна”

З ініціативи Львівської та Вінницької громади рідновірів, Віча Українських Рідновірів проводиться Всеукраїнська акція, - під час традиційного відзначення Дня народження Т.Г.Шевченка - проводиться весняне радісне свято - Закликання птахів із Вирію, а з ними,- Сонця, Світла, Правди...

Встала й весна. Чорну землю сонну розбудила,
Уквітчала її рястом, барвінком укрила.
Й на полі жайворонок, соловейко в гаї
Землю убрану весною вранці зострічають.
Т.Г.Шевченко

09 березня, у неділю, вся українська спільнота відзначає День народження Т.Г.Шевченка. Так само у народному календарі цей день відзначається як Сороки (Сорочини, або Жайворонки, Лелечини) – свято закликання птахів із вирію.

Із ініціативи Львівської та Вінницької громад рідновірів, Віча Українських Рідновірів 09.03.2008 р. під час святкування Дня народження Т.Г.Шевченка пропонується Всеукраїнська акція – Свято весни, закликання та повернення птахів з Вирію, оновлення Роду та духу, яку вже підтримали і у Львові та Києві.

09.03.2008 у Вінниці козацький полк ім. Богуна (координатори 8 093 472-11-89) спільно із громадою рідновірів „Вінець Бога” проводить біля пам’ятника Т.Шевченку святкову акцію із залученням громадськості міста та околиць.

Весняне свято завжди шанувалось нашими предками, як втілення невідворотності відродження, оновлення, набирання життєдайної сили для росту. Це є і момент видимого повернення й оживлення всього святого та вічного у нашій душі. У час, коли прилітали лелеки з’являлись на світ діти, які зачинались на Купайла – час шлюбів. І ми у глибині душі відчували, що з птахами повертаються у наш Рід знову, відроджуються у цей світ світлі душі наших пращурів.

І ця сила відродження нам усім украй необхідна. Ми дійсно відчуваємо потребу якось відзначити пробудження Землі-Матінки, сходження снігу та льоду з рік і озер, наповнення соками дерев, поверненням птахів із Вирію та у нашій сутності – всього найсвітлішого, нових сил, молодості, радості.

Незважаючи на певні розбіжності у світогляді, що виникли на ґрунті заполонення нашої свідомості не властивими нам, а то і хибними баченнями – у українського народу є спільне – це єдина земля, єдині предки, їх Слава та Заповіти, єдині усталені віками обряди та звичаї.

ПРАВДА є така – були ми сильні та мудрі, знали мету свого приходу у цей світ, дотримувались Честі, йшли по шляху Слави, як предки, та шанували один одного як прояв Отця на землі і тримались даних Ним звичаїв.

Піснями та обрядами святкували Різдво, Весну, Купала та Обжинки, зустрічали народжених і проводжали у потойбіччя померлих.

Ми тисячоліттями шанували Матір-Землю, вільними створюючи разом із нею Добро та БОГатство, бо відали, що ми є її діти. Наш календар, а нині є 7516 рік, має відлік від утворення Руського (нині Чорного моря), і мали ми вже тоді мову, пісні, письмо, звичаї та обряди. Знали з чого почався Всесвіт, дали назву видимим планетам та зорям. Приручили коня, винайшли колесо, навчили світ вирощувати та пекти хліб...

З тих часів ми – Наші Предки – створили найдревнішу відому у світі –„Трипільську” цивілізацію, старшу від Шумеру та Єгипту.

Вдумайтесь добре у заповідь Тараса Шевченка "І мертвим, і живим...":

Подивіться лишень ДОБРЕ,
ПРОЧИТАЙТЕ знову
Тую СЛАВУ.
Та читайте
Од СЛОВА до СЛОВА,
Не минайте ані титли,
Ніже тії коми,
Все р о з б е р і т ь... та й спитайте
Тойді себе: ХТО МИ ?.. ЧИЇ СИНИ ?
КИМ ? ЗА ЩО ЗАКУТІ ?..
Той ПОБАЧИТЕ...

Чи святкуємо ми у ці дні властиве нашому народу весняне свято? Чи відзначаємо „свята” з якимось іншим змістом?

Напевно варто використати можливість свято Сорочин відзначити разом із Днем народження Т.Г.Шевченка на благо нашого Роду – та й собі на радість.

З привітанням жінок – їх краси, материнства майбутнього чи існуючого; з привітання дітей випеченими матерями чи бабусями власноруч „жайворонками”; із привітанням хлопців і чоловіків, – бо весною розкривається у їхній сутності мужність, сила й світло.

Прокинемося і ми у час Пробудження, кохання та Любові – до Всесвіту, всього сущого та його прояв – один до одного.