Геть Іонів з Регіонів!

Автор/джерело -  © Ан Тонеску , «Час»

Не просохло чорнило від ручки Януковича під універсалом національної єдності, що поміж іншим захищає українську мову, як депутати з його фракції вже починають з нашою мовою запекло боротися.

Народний депутат від партії Регіонів Іон Попеску відвідав молдавське село Ванчиківці на Новоселиччині, де два десятки мешканців захотіли, щоб їх діти вчилися у місцевій школі українською мовою. Та дав тим людям прочухана за те, що хочуть, щоб їх діти почували себе громадянами України й могли вчитися в Чернівцях, а не пертися до університетів Сучави та Букурешту, бо ж української не знають. Люди депутата не слухають, бо правди він не каже, та й сам колись робив не так, як радить іншим.

А робив він так. Сорок років тому в Глибоцькому районі народився хлопчик, котрого назвали Іоном, із звучним та звичним для Буковини прізвищем Попеску. Згодом Іванко підріс, вступив до Чернівецького державного університету, й не куди-небудь, а на російську філологію. Бо без російської філології на той час нікуди. Українська ж була неперспективною, румунська – й поготів. Потім успішно навчав російської вже інших Іонів. І ніякі докори сумління його не турбували.

Настали 90-ті роки, народи згадали своє коріння. Згадали про те й місцеві румуни. Подекуди національне відродження нагадувало каламутний потік, у якому намагалися ловити рибку чимало й донині скандально відомих лідерів румунської громади краю. У цій каламуті румунська громада просто потребувала появи якогось світлого, яскравого румунського “інтелігента европейського типу” у білих рукавичках. Це дуже швидко й точно відчув Іон Попеску, котрий негайно вирішив ним стати.

Так розпочався кар’єрний злет Іона. Депутат Верховної Ради у 1994-2002 роках, мало не автор української конституції (принаймні так себе представляє на кожному кроці, де треба й де не треба), представник України у Раді Европи (так само, згідно з його словами), активний борець за демократію проти кучмізму в лавах української опозиції, поводир України до европейських цінностей та европейського життя. То дійсно була вершина його досягнень. Поки його не розкусили. Як виявилося, усе те – не щиро, усе – заради грошей та посад. Бо це він любить і заради цього готовий на все.

І першими зрозуміли, хто такий Іон Попеску, самі буковинські румуни, котрі дали йому гарбуза на парламентських виборах у 2002 році. Тут Попеску перестав бути тим світлим захисником знедолених румунів, котрим намагався стати раніше. Погрузнувши в операціях із закордонними спонсорами, став більше опікуватись їхніми потребами, аніж місцевих румунів. Потім зрадив і европейський вибір, і боротьбу з кучмізмом за демократію. На останніх виборах, скориставшись приязним ставленням до румунів високих вболівальників “Шахтаря”, пробрався на 173 сходинку партійного списку партії Регіонів, яка виявилася прохідною.

Тепер він представляє найбільш проросійську силу української політики, що торує шлях України до азійського союзу із Москвою, й життя кладе, щоб не допустити Україну до НАТО.

Та найцікавіше інше: зробивши кар’єру українського політика лише завдяки знанню української мови, Попеску відмовляє своїм братам і сестрам у праві на самореалізацію на батьківщині. Не дає їм вчити мову держави Україна і тим прирікає українських румунів на еміграцію або життя в селі з нетривалими екскурсіями в рідне, але чужомовне місто Чернівці.

Цікаво, подібні дії Попеску скеровують румунські урядовці чи керівництво партії Регіонів? А, може, особисто В.Янукович, який ще нещодавно заявляв про необхідність всебічного розвитку державної мови!? Проте, можливо, прем’єр нічого про це не знає й робиться це все за його спиною. Тоді який він нам прем’єр, якщо не може навести ладу навіть у своїй партії.