На Рівненщині збудували криївку - серед екcпонатів справжня зброя УПА

Автор/джерело -  © “Аратта-Україна”

Тобто своєрідне укриття під землею, в якому колись жили бійці Української Повстанської Армії. З’явилася вона у селі Бабин Гощанського району на території приватного комплексу відпочинку.

Вхід у криївку знаходиться на невеличкому підвищенні й ретельно замаскований складеними дровами

Оточена криївка густим лісом й омивається невеличким озерцем. Атмосфера усередині сховища переносить відвідувачів у героїчне минуле краю, повідомляє рівненська газета "ОГО".

Вхід у криївку знаходиться на невеличкому підвищенні й ретельно замаскований складеними дровами. Відразу й ніхто не здогадається, що за ними знаходяться потаємні двері. Проходимо невеличкий коридор, який ретельно вимощений глиною, відчиняємо дерев’яні двері й опиняємося ніби у маленькій хатині. У криївці – дві кімнати. В одній розташовані чотири колишні спартанські ліжка у два яруси. На них лежать матраци, вкриті старовинними простирадлами. Між ліжками – тумба, на якій стоїть бутель з уявною горілкою. У кутку є ще стіл з лавками. В іншій кімнаті висить одяг, зберігається зброя, посуд і друкарська машина, аби писати листи. Облаштували у криївці навіть санвузол.

– Криївку ми будували два місяці, – розповідає один з організаторів будівництва, директор приватного комплексу відпочинку Микола САВЧУК. – Вона є прототипом командирської, також у такій могли перебувати поранені упівці. Звели її невипадково, адже неподалік новозбудованої колись була справжня криївка. Ми навіть на тому місці відкопали зброю упівців, і тепер вона є музейним експонатом нашої.

Загалом на будівництво витратили 100 тисяч гривень. Все зробили з дерева. Ідея збудувати криївку до нас прийшла давно. Адже ми живемо у партизанському краї. На території нашої області колись було чимало криївок, зараз нема жодної. Часто до нас приїжджають іноземці, уважно слухають про героїзм УПА, але щось наочно їм показати ми не можемо. Тому й вирішили збудувати на території свого комплексу криївку. Нині всі бажаючі можуть ходити сюди на екскурсію, а дехто, за бажанням, – навіть пожити тут декілька днів.

Криївку максимально наблизили до справжньої. Замість сучасних світильників – лише каганці. Є й колодязь глибиною 5 метрів, а над ним – запасний вихід, який виходить у ліс. Обігрівається криївка грубою, яка вимощена глиною. На ній стоять різноманітні каганці, глечики, в яких колись варили їсти. Одяг, ікони, медалі та посуд принесли небайдужі люди. Дещо для музею передали зі Львова. Криївку у Бабині збудували на початку лісу і зверху накрили двома метрами землі.

Дослідники запевняють: подібних на Рівненщині більше немає. Хоча за часів війни їх налічувалось чимало. Переховувались у них повстанці зазвичай взимку. Проте криївки були недовговічними, адже будувалися з дерева.

– Криївка не є землянкою, – розповідає завідувач відділом інституту дослідів Волині Ігор МАРЧУК. – Адже частина останньої виглядає з-під землі, криївка ж ретельно маскувалася під землею. Її називали ще зимовником. На Рівненщині їх особливо багато було на півночі області. На жаль, не зберіглося жодної. Бо будувалися вони з недовговічних матеріалів, та й радянська влада частину знищила.

Поки збудувати подібні криївки на Рівненщині не планує ніхто, кажуть історики. Натомість у сусідній Львівській та Івано-Франківській області реконструйованих криївок чимало. Адже люди воліють не лише пам’ятати свою історію, а й наочно показувати її своїм нащадкам.