Пане Президенте, будьте пильні!

Автор/джерело -  © Євген МАГДА, головний редактор DailyUA 



Дата публiкацiї - 24.03.2006 | Постiйна адреса - http://www.aratta-ukraine.com/text_ua.php?id=101

Парламентські вибори в Україні мають шанс стати спусковим гачком для великомасштабної політичної кризи.

Президент України Віктор Ющенко

Вітчизняна політична еліта дотепер має деякі ілюзії з приводу стійкості національної державності. Дозволю собі трохи її розчарувати і припустити, що протягом ріку-півтора після парламентських виборів країну можуть очікувати серйозні проблеми в політичному житті.

Віктор Ющенко очолив країну після унікального третього туру президентських виборів. Можна дискутувати про фактори його перемоги, але чинним главою держави Віктора Андрійовича визнають навіть опоненти-"регіонали". Інше питання – Ющенко з об'єктивних і суб'єктивних причин не зміг скористатися всією повнотою отриманої влади.

Ідеалісти стверджують, що йому із самого початку не була потрібна влада в "кучмівському" форматі, скептики ж упевнені, що глава держави виявився непідготовленим до щоденного процесу державного управління. Кадрові потрясіння на Банковій і в уряді в 2005 році призвели до того, що у вищої державної влади не було навіть найменшого шансу зупинити набуття чинності політичної реформи.

Треба сказати, що незграбно приховуване прагнення Віктора Ющенка переграти положення політичної реформи перетворилося у своєрідне енергетичне підживлення для його опонентів. Уважно аналізуючи невдачі першої особи країни, його таємні та явні недоброзичливці вибудовують власні моделі поведінки. Очевидно, що через розчарування не стільки в самій "помаранчевій" революції, скільки в реалізації її ідеалів, мільйони виборців не будуть одностайні, як колись, у підтримці Ющенка. Об'єктивне свідчення – за даними фонду "Демократичні ініціативи", у грудні 2005 року президенту країни не довіряли 45% опитаних співгромадян. Важко знайти більш красномовний доказ невдалого стратегічного маневрування Банкової на піку владних повноважень президента.

До того ж природа влади така, що вона не терпить вакууму. Якщо президент, що володів можливістю натискати на всі можливі важелі в країні, бездарно розбазарив шанси переломити логіку свого правління, то решта політикуму, що підвівся після десятилітнього правління Леоніда Кучми, не має наміру зупинятися на досягнутому у вигляді половинчатої конституційної реформи. Грудневий політичний компроміс у 2004 році можна розглядати як тимчасове перемир'я, що дозволило зберегти мир у країні і перспективи для більшості вагомих гравців.

Учасники парламентських виборів, вірніше, їхні фаворити, навесні 2006 року одержать не тільки місця у вищому законодавчому органі. У партійних бонз, до всього іншого, буде в розпорядженні певна кількість депутатських душ, власники яких зв'язані нормами про імперативний мандат. Принаймні, у деяких завтрашніх парламентських вождів подібні ілюзії превалюють. Насправді ж, свіжі конституційні норми настільки заплутані, що навіть негайно сформований Конституційний Суд чітких відповідей по всіх спірних моментах Основного Закону дати не зможе. Політична еліта найближчим часом буде нагадувати торт "Наполеон", товщина і просушеність коржів якого буде різною, а соусом стане невгамовна жага влади. Зберегти керованість депутатського корпусу можна буде постановкою надзадачі, і хто сказав, що нею не стане обмеження президентських повноважень?

Прикрасою згаданого кулинарно-політичного шедевру може стати непроста економічна ситуація. Незалежно від формату коаліції, сили, її складові, апріорі будуть відрізнятися в програмних підходах. Очевидно, що прем'єру, який першим відчує на своїй репутації і нервовій системі всі особливості політичної реформи, що вступила в силу, прийдеться постійно маневрувати. Ситуація в країні сьогодні далека від ідеальної, і перше півріччя роботи нового парламенту буде присвячено притиранню позицій виконавчої і законодавчої влади. Це в кращому випадку – якщо законодавці виявляться здатними сформувати більшість і розділити портфелі у владі. Якщо ж буде реалізована "подвійна помаранчева" загроза розпустити Верховну Раду, то "гаманці" їхніх опонентів цілком можуть дестабілізувати ситуацію в країні, щоб одержати хоча б моральне задоволення за витрачені на виборах кошти. Енергійність українських олігархів, спрямована у свій час на накопичення початкового капіталу, повернена в русло політичної боротьби, обіцяє серйозні проблеми для діючої влади.

Нагадаю історичний факт – "касетний скандал" трапився з Леонідом Кучмою в той час, коли він анітрошки не нагадував "кульгаву качку". Навпаки – Леонід Данилович спирався на парламентську більшість і цілком лояльні уряди, володів значними президентськими повноваженнями і був повним сил і енергії. Але – одержав касету в борт на самому зльоті, після чого був приречений на обережне баражування до кінця повноважень. Справжні причини "торжества касетної демократії" залишаються загадкою дотепер, принаймні, ніхто дотепер не квапиться увінчати себе лаврами "приборкувача Кучми".

Ющенко, якщо судити по його перших кроках на президентській посаді, більш слабкий президент, проти нього немає необхідності використовувати настільки сильну зброю кумулятивної дії. Його опоненти можуть обіграти гаранта Конституції на полі його прихильності демократичним цінностям. Досить енергії деяких політиків (згадаємо Юлію Тимошенко, Віктора Медведчука, того ж Олександра Мороза), фінансових ресурсів (з цим немає проблем у "донецьких") і вмілого проштовхування законів у парламенті. Очевидно, що урізати президентські повноваження майже до представницьких – задача досить проста, що вимагає 226 депутатських голосів для прийняття закону. Благо, необхідні навички по формуванню суспільної думки навколо необхідності прийняття законів "Про Президента України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про опозицію" є. А там, власне, і про нормативне врегулювання процедури імпічменту можна поговорити. Чому б і ні, якщо, приміром, міністр оборони Анатолій Гриценко, що брав участь в нічних дискусіях на службовій дачі Турчинова у вересні 2005 року, дотепер зберігає свою посаду. Смішно чути від "нашеукраїнців" обвинувачення Тимошенко в спробі антиконституційного перевороту, якщо безпосередньо присутній при крамольних бесідах силовиків залишається при посаді.

Відсутність логіки і послідовності є ознакою слабкості, на яку опоненти в будь-який момент можуть зреагувати, як бик на червону підкладку плаща матадора. Так що для Банкової є сенс поворухнутися, якщо її завсідники не хочуть в один прекрасний момент залишитися без звичного шефа. Політична криза, що традиційно супроводжує процедуру імпічменту, може завдати непоправного удару і по президентській гілці влади, і по політиках, що рівняються на Ющенка. Самим забавним в цьому є те, що Віктор Андрійович, цілком можливо, разом з горезвісним оточенням, поки не здогадується про такі невеселі для нього перспекти.

 

 

© АРАТТА. Український національний портал. 2006-2024.
При передруці інформації, посилання на www.aratta-ukraine.com обов`язкове.
© Автор проекту - Валерій Колосюк.