Початок людства - це Трипілля

Автор/джерело -  © Надія БОДНАР, «Експрес» 

На наших землях знали письмо і будували міста набагато раніше, ніж у Шумері та Стародавньому Єгипті.

Наприкінці 19 століття київський археолог Вікентій Хвойка, який проводив розкопки в Київській губернії біля села Трипілля, знайшов останки древнього поселення. Перше, що впадало в очі – самобутня культура господарства і побуту, домобудівництва і орнаментики, скульптури і вірувань його жителів. Зразки матеріальної і духовної культури, аналогічні тим, які знайшов Хвойка, були пізніше знайдені у багатьох місцях Правобережної України. Їхній аналіз привів археологів до думки про те, що вони не мають відношення ані до часів Київської Русі, ані до більш пізніх історичних періодів нашої історії. Саму ж культуру історики охрестили за назвою місця перших розкопок - трипільською.

Кажуть, історія людської цивілізації бере свій початок з межиріччя Тигру та Євфрату (територія сучасного Іраку). Мовляв, люди, які там жили, - шумери, винайшли письно, колесо й утворили першу у світі державу.

А що було в той час на наших землях? Які люди жили і що вміли робити?

Виявляється, на території України теж будували міста. Але в чотири рази більші за столицю шумерів, древній Вавилон! Знали письмо і варили пиво. І це все діялося на три тисячі років раніше, аніж у шумерів чи давніх єгиптян. Культуру, що виникла в VI тисячолітті до нашої ери в Україні, вчені назвали трипільською — за назвою села під Києвом, де було знайдено її сліди.

Ким були ці люди — трипільці, що вміли споруджувати двоповерхові будинки і величезні міста площею 450 гектарів? І чому про них досі мовчать усі підручники світу з історії стародавніх цивілізацій? Аби знайти відповідь на ці запитання, ми запросили до "круглого столу" науковців, які досліджують епоху Трипілля. Це кандидат історичних наук, науковий співробітник Інституту археології НАНУ та НаУКМА Михайло ВІДЕЙКО, археолог, директор Державного історико-культурного заповідника "Трипільська культура" Владислав ЧАБАНЮК, доктор філологічних наук, професор НаУКМА, мовознавець Юрій МОСЕНКІС, директор Музею історії хліборобства (м. Тальне), етнолог Вадим МИЦИК, археолог, історик, письменник Юрій ШИЛОВ, письменник Сергій ПЛАЧИНДА.

ЗВІДКИ ВОНИ ПРИЙШЛИ

— Панове, як і коли виникла на українських землях ця давня розвинута культура — Трипілля?

Владислав Чабанюк:

— Ситуація, швидше, була така: ця культура наприкінці V тисячоліття до н. є. зароджується у Східній Румунії, і її представники рухаються у сторону земель, ще не освоєних високорозвинутими землеробськими культурами, тобто на схід, на територію теперішньої України. Земля ж тут була гарна і родюча! По Дністру, Бугу трипільці спускаються аж до теперішньої Одеси, і невдовзі на території України трипільська культура займає значно більшу площу, аніж у Молдові чи Румунії.

Сергій Плачинда:

— Я усіх, хто каже, що трипільці спустилися на територію України з Балкан чи з Румунії, адресую до роботи трьох видатних англійських лінгвістів-поліглотів — Макніла, Мак-рама і Крена "Історія англійської (мови)". Ці шановані автори стрілочками показали, що і англійська, і всі інші індоєвропейські мови походять з мовного середовища Середньої Наддніпрянщини. От нехай усі побачать, як Трипілля і нашу пракультуру шанують іноземці, а ми все плутаємося і нічого не знаємо. Балкани ми пішли заселяти, ми туди мігрували!

Ще в середині XIX століття російський дворянин, учений Олександр Чертков, вивчивши всіх античних авторів, дійшов висновку, що наша нація розосередилася від Дніпра - до Інду, у Месопотамію, Італію, Грецію, острів Крит, Єгипет, Палестину. За 500 років до приходу іудеїв у Палестину там уже були наші міста — Русасалеліс (у перекладі "постій русина", нинішній Єрусалим), Скіфопіль (його назва фігурує у Старому Заповіті)... Бо в нас була велика держава — Аратта.

Юрій Шилов:

— І Трипілля — це апофеоз, найвищий рівень розвитку цієї держави. Держава ж Аратта зародилася між 7000 — 6200 роками до нашої ери на західному узбережжі Чорного моря, охопила частину Малої Азії включно до Лівобережжя Дніпра. Можливо, на території нинішньої

Черкащини був і найбільш розвинутий центр Аратти, її столиця. Бо як тоді розуміти скупчення найбільших міст трипільської археологічної культури на території трьох районів Черкаської області? На них розміщено 11 поселень трипільців!

— Гаразд, а якими були на вигляд люди, котрих ми називаємо трипільцями?

Владислав Чабанюк:

— На це запитання було непросто відповісти вченим, адже трипільці спалювали своє житло і своїх покійників. На сьогодні вдалося виявити останки близько 60 осіб — і випадково загиблих, і відкопаних з найпізніших поховань, коли трипільці перестали спалювати покійних. Так ось, судячи з того антропологічного матеріалу, трипільці були не дуже високими, смаглявими, тобто такими, як теперішні жителі Півдня Європи, скажімо, десь на Корсиці... Тобто трипільці належали до середземноморської європейської расової групи. А місцеве населення на наших землях було високим, кремезним, такі собі здоров'яки. Це як порівняти гуцула і українця з Наддніпрянщини. Ось між такими різними зовні групами людей відбувається зміщування. Культурне в тому числі.

Михайло Відейко:

— Вісім тисяч років тому, тобто в часи трипільської культури, приблизно 80% генів європейців належали людям, які жили на Європейському континенті, а 20% — прибульцям. Маємо на сьогодні єдиний ДНК-тест з трипільських кісток, у якому представлено гени європейські, яких досить і в сучасних етнічних українців. Але цілком можливо, що це не єдина складова трипільського, а тим більше українського родоводу. Вірогідно, що і трипільці генетично є нашими предками, хоча серед них можуть знайти родичів жителі будь-якої країни Європи.

ХТО ПЕРШИЙ ВИНАЙШОВ КОЛЕСО І ПИСЬМО

— А хто першим скористався колесом, письмом, став будувати великі поселення — трипільці чи шумери?

Владислав Чабанюк:

— Трипілля давніше за шумерську цивілізацію. Бо коли Трипілля занепадає, то шумерська цивілізація переживає саме піднесення свого розвитку.

Михайло Відейко:

— Почнемо з того, що найдавніші поселення трипільської культури на території України нині датують другою половиною VI тисячоліття до н. є. Це все-таки майже на три тисячоліття раніше, аніж цивілізація шумерів. Але у стародавні часи, принаймні у часи трипільців, людей на землі було мало, а засоби комунікації були примітивні, тому багато речей винайдено по світу незалежно. Це нині ми миттєво дізнаємося про той чи той винахід, а в часи трипільців жителі Шумеру могли й гадки не мати про існування не те що трипільської цивілізації, але й Європи як континенту. Отож кожен винаходив все для себе сам.

Сергій Плачинда:

— Та це ми понесли культуру шумерам, бо колесо в нас з'явилося у V тисячолітті й покотилося до шумерів. Шумери — це III тисячоліття, і їхнє письмо — це давні трипільські письмена!

Юрій Мосенкіс:

— Бачите, архаїчні малюнки-знаки спільні для багатьох регіонів усієї Євразії. Згодом у різних регіонах вони по-різному трансформувалися у пізніші письмена. Але цей набір прамалюнків десятки тисяч років був спільним, ще в часи кам'яного віку. Тому трипільське письмо, котре справді давніше за шумерське, єгипетське та інші, є варіантами тих прамалюнків, котрі з'явилися десятки тисяч років тому.

Трипільці мали малюнкове (ієрогліфічне) письмо, кожен знак у них був певною мірою словом, а певною мірою реченням. Наприклад, коли дитина каже "ма-ма", то це ж не означає просто слово "мама", так дитина і кличе маму, і вказує на щось, що нагадує їй маму, і так хоче звернути її увагу на щось. Тобто "мама" не просто слово, а речення. Кожен знак передавав певний комплекс сакральних, священних понять. Вони є у вигляді дерев, птахів, змія, зигзагів... І кожен з цих знаків був пов'язаний з певними міфологічними уявленнями. Частина письма трипільців — це орнаменти, й іноді дуже важко відрізнити орнамент від знака умовного.

Юрій Шилов:

— У 1963 році румунський археолог Власса на розкопках трипільських поселень знайшов глиняні таблички з якимись знаками. Цю знахідку німецький шумеролог Фалькенштейн та московський Олексій Кіфішин у 1965 році визнали як таку, що підтверджує: трипільська культура мала писемність. Такої ж думки був свого часу й Вікентій Хвойка, котрий і відкрив цю культуру. Позиція ж українських археологів досі стоїть на підмурках марксизму-ленінізму, коли вважалося, що писемність виникала тільки в рабовласницькому суспільстві. А Аратта не була рабовласницькою державою, це дорабовлас-ницька община.

Вадим Мицик:

— У нашому Музеї історії хліборобства (містечко Тальне на Черкащині) зберігаються зразки, трипільського письма. їх тільки треба вміти побачити і прочитати. Але в Україні немає жодного такого фахівця... Ці фрагменти письмен трипільців знайдено у 1973 — 1975 роках, в одному із найбільших поселень у світі, у Майданці. Це єдині на землі зразки цієї давньої писемності. Прокреслені знаки добре видно. Це письмо трохи схоже на клинопис, але має певні заокруглення, "хвостики".

Владислав Чабанюк:

— А щодо колеса, то в трипільців були іграшки на коліщатах. Отже, ці люди могли використовувати колесо. Але ми знаємо, що майя теж мали іграшки на коліщатах, але колеса не знали, коли іспанці туди прийшли.

Михайло Відейко:

— Та й єгиптянам колесо стало відоме лише в II тисячолітті до н. є. але це не завадило їм до того часу збудувати піраміди. Тут питання в іншому: хто зберіг ці надбання — абетку, колесо, державність, "довів" їх до досконалості, щоб вони стали привабливими для використання іншими народами? А це сталося пізніше, вже в III — II тисячоліттях до н. є.

НАЙБІЛЬШІ МІСТА У СВІТІ БУДУВАЛИ НА... ЧЕРКАЩИНІ

— Це правда, що міста, які будували трипільці, найбільші у світі?

Владислав Чабанюк:

— На початку 60-х років XX століття майор Костянтин Шишкін, розглядаючи кадри, зроблені під час військової аерофотозйомки південно-західної Черкащини, виявив на них дивні кола, що нагадували план забудови населеного Пункту. На знімках чітко проглядалися сліди вулиць, площ і навіть окремих будівель. На думку Шишкіна, це було не що інше, як залишки величезних стародавніх поселень. Своїми спостереженнями він поділився з істориками.

Згодом припущення майора підтвердилося. Так було знайдено десятки поселень-гігантів, найбільше з яких — Тальянки, площею 450 гектарів. Воно у чотири рази більше за Вавилон, столицю шумерів. Одна його центральна площа має 60 гектарів... Можливо, то була площа для збору людей (віча)? Одночасно в такому поселенні-гіганті проживало близько 14 тисяч осіб, а жител налічувалося коло трьох тисяч. Трипільська культура стала єдиною на той час у світі, котра створила таю гігантські поселення.

— Скільки ж трипільських поселень виявлено на території України?

Владислав Чабанюк:

— За останніми даними, близько двох тисяч. Дуже велика їх кількість на території середньої смуги Правобережжя — на Івано-Франківщині, Тернопільщині, Хмельниччині, Вінниччині, на Черкащині, Київщині, Одещині. Однак саме на території Черкащини виявлено найбільше поселень-гігантів, котрі мають площу понад 100 гектарів, їх наразі близько тридцяти, але це не означає, що всіх їх уже виявлено. Ні. І не всі ті, що виявлені, добре досліджувалися. Тобто площа території України, зайнята трипільськими племенами, на сьогодні дорівнює близько 600 тисячам гектарів. І це, мабуть, ще не межа.

ВОНИ ВМІЛИ ВАРИТИ ПИВО

— Яким було житло трипільця понад п'ять тисяч років тому?

Владислав Чабанюк:

— Трипільська конструкція хати зберігалася в українському селі аж до XIX століття. Вона стояла на слупах, і на першому поверсі, мабуть, розміщувалися господарські приміщення —для худоби, зберігання якихось запасів. А для проживання відводився другий поверх. Саме на другому поверсі житла ми знаходимо жертовники, печі, лави, робочі місця. Житло ж трипільців було досить великих розмірів: завширшки 4,5 — 5 метрів, а завдовжки від 10 до 20 метрів. Штукатурка бездоганно прогладжена, а самі стіни пофарбовані в теракотовий (цегляний) колір, вікна круглі. Трипільці жили в кам'яну добу, а тоді житло сприймалося як черево звіра, у котрому ти ховаєшся, живеш. Коли ми знаходимо мініатюрні моделі жител трипільців з глини, то бачимо, що при вході вони обрамлені ріжками, котрі символізували силу звіра і відганяли злих духів від оселі.

У такому будинку жила, гадаю, одна невелика сім'я, а в хатах одна біля одної - велика сім'я, найближчі родичі. Але через 60 — 80 років трипільці спалювали свої житла і йшли обживати нові землі. Чому вони це робили — досі загадка.

— Як ці люди одягалися?

Владислав Чабанюк:

— На їхній кераміці ми знаходимо дуже схематичні малюнки людей. Найчастіше це жінки в приталених сукнях, з тонкою талією, від котрої до низу та верху сукня розходиться трикутником. Низ оброблений довгими тороками, руки оголені (у той час зими в нас були нехолодні). Є статуетки, де промальоване взуття, починаючи від чобіток і закінчуючи сандалями, шнурованими аж до колін, як модно й нині. Тобто і трипільські жінки були великі модниці! Чоловічі фігурки трапляються рідше, але в їхньому костюмі бачимо перев'язь, як-от у солдатів Наполеона. Це говорить про те, що їм часто треба було щось підв'язувати, наприклад, зброю чи якісь речі, які могли носитися на такій перев'язі.

Трипільці носили браслети, розмаїті намиста з міді та кістки, дерева. Наприклад, у поселенні-гіганті Косенівка знайдено скарб — закопаний у землю горщик з прикрасами, у котрому нарахували до 400 дрібних мідних бусинок. Мідь дуже цінувалася в той час, бо вона ще не витіснила камінь.

Багато дослідників небезпідставно говорять про те, що трипільці могли бути одними з перших племен-пивоварів. Вони вирощували пшеницю і ячмінь кількох видів та сортів. То коли шумери (вони жили, нагадаємо, пізніше за трипільців) пишуть про вісім способів варіння пива, тож до них хтось це також умів!

— І як довго проіснувала ця культура? Куди вона зникла?

Михайло Відейко:

— Приблизно 2500 — 2700 років, стільки, скільки і Стародавній Єгипет. На наших очах наприкінці XX століття вже зникла ціла цивілізація — радянська. Може, механізми були подібними і в давнину?

Сергій Плачинда:

— Ми просто пішли далі, на схід, захід, південь і північ, наша нація розходиться світами і несе туди культуру. її залишки існують донині. Чому у шведів знаходимо нашу жовто-блакитну символіку? Чому індіанці Америки вишивають і різьблять по дереву, як гуцули? Чому китайська культура Яншао так схожа на трипільську?

Владислав Чабанюк:

— Трипільці з якихось причин поступово справді розходяться. Можливо, кліматичних (настає похолодання), економічних. Нинішня Черкащина стає ледь не пусткою. Зменшується кількість поселень, людей. Одні ідуть на північ, інші — далеко на південь, асимілюються в інші групи народів. Не обов'язково, що трипільці кудись зникли, пішли. Вони просто адаптувалися до тих часів, які настали...

Але для свого часу Трипілля — це унікальне явище, яким ми повинні гордитися і яке маємо шанувати.