Соціоніка і соціотипи - як до них ставитися?

Автор/джерело -  © Олена Казанцева, “Школа життя” 



Дата публiкацiї - 2.12.2010 | Постiйна адреса - http://www.aratta-ukraine.com/text_ua.php?id=1786

Соціоніка як наука відома вже відносно давно. Знаючи основи соціоніки, кожна людина може стати в якійсь мірі психотерапевтом для самого себе, навчитися передбачати небезпеки, що виникають при спілкуванні з людьми певного типу, зрозуміти сильні і слабкі сторони свого характеру.

Чоловік скаржиться на дружину фахівцю із сімейних стосунків:
- Вона веде щоденник, в який заносить всі мої справи і вчинки, аж до найдрібніших подробиць!
- Ну то й що? Багато дружин ведуть щоденники. У цьому немає нічого незвичайного.
- Так, але моя веде його на тиждень вперед!


Не секрет, що майже у кожної людини був негативний досвід міжособистісних відносин. Було некомфортно у багатьох відношеннях... Коли свої слова або вчинки потрібно було буквально кожен раз утомливо розжовувати і роз'яснювати і йти через почуття провини, відчувати біль та образу... А потім переживати розрив і спустошеність, відчувати страшний стрес і неймовірні страждання, коли вже немає сліз, а душа ніби випалена.

Але ж виявляється, ваша манера поведінки, ваш спосіб сприйняття, обробки і передачі інформації потрібні комусь і представляють для нього найвищу цінність. Цей хтось - ваш Дуал - психологічно сумісний партнер, друга половинка.

Поняття Дуала і способи його визначення дає соціоніка.

Соціоніка як наука відома вже відносно давно. Знаючи основи соціоніки, кожна людина може стати в якійсь мірі психотерапевтом для самого себе, навчитися передбачати небезпеки, що виникають при спілкуванні з людьми певного типу, зрозуміти сильні і слабкі сторони свого характеру.

Важливо чи ні знати свій психологічний тип? Чи треба уявляти, з людиною якого типу ви маєте справу? Чи слід намагатися спрогнозувати свої відносини з іншими людьми?

Відповіді на ці запитання очевидні ...

Протестуйтесь самі, протестуйте своїх друзів, близьких, знайомих. Якщо це неможливо, спробуйте самі відповісти на питання тесту за них. Але будьте дуже обережні з результатами, ваші відповіді - це все-таки ваші відповіді.

Подивіться класифікатор відносин між різними соціотипам і дізнайтеся, як можуть розвиватися ваші відносини з людьми інших типів: і тих, хто протестувався сам, і тих (якщо ви впевнені в об'єктивності), яких ви «протестували» самостійно.

Подивіться, які проблеми можуть підстерігати вас.

Заодно, «тестуючи» інших, відповідаючи за них на питання тесту, ви зможете певним чином оцінити свої здібності в плані розуміння людей, а також знайти свою другу половинку, свого ідеального партнера, з яким ви будете по-справжньому щасливі.

Соціоніка - це не панацея, але дуже корисна для розуміння відносин.

Я проходила тест, відповідала на питання, особливо не задумуючись. Коли отримала результат, уважно почитала опис певного по тесту соціотипу. Чи схожий він на те, що я про себе знаю? Якщо ні, то значить, при відповідях я видала бажане за дійсне, була нещирою ... Коротше, збрехала ... У мене вийшло з першого разу ... Штірліц, однозначно.

Ярликів не люблю, тестам особливо не довіряю, але опис Штірліца, особливо по Гуленко, багато в чому відповідає властивостям моєї особистості (тільки речі не шпурляю і посуд не б'ю). І мій дуал Достоєвський повністю психологічно сумісний зі мною. Хоча я зайво категорична, його це зовсім не напружує. І мене в ньому нічого не дратує. Це просто класно! Ми органічно доповнюємо один одного, причому відбувається це самим природним чином.

На соціоніку існують полярні точки зору. Одні, - її затяті шанувальники, - типують всіх і вся і пояснюють всі події й розбіжності з позиції межтипних відносин («ти не виніс відро, бо ти мій конфліктер, а зовсім не дуал»), оцінюють всі дії партнера з точки зору соціоніки, і якщо раптом його поведінку або думки починають хоч на міліметр відрізнятися від класично описаного типу - це розцінюється як зрада («ти підступно прикинувся моїм дуалом, одягнув його маску, але зараз під цією маскою я побачила твоє справжнє обличчя»). Інші таврують соціоніку псевдонаукою і стверджують, що не можна типувати людей, навішуючи їм ярлики, тому що кожна людина індивідуальна.

На мій погляд, як і в усьому іншому, тут існує «золота середина. Соціоніка - безумовно наука, а соціотип - це той кістяк (закладений, між іншим, в наших генах, - прим. “Аратти”), на який нарощене “м'ясо”, яке визначається вихованням, освітою, впливом оточення і багатьма іншими чинниками, завдяки яким кожна людина стає неповторною особистістю. Ніхто ж не заважає ділити людей на чоловіків і жінок, високих і низьких, худих і товстих.

Намагаючись визначити свій тип і оцінюючи себе, люди найчастіше приймають бажане за дійсне і приписують собі не властиві ознаки, відповідають на питання тесту від імені маски, а не від свого власного «Я». Звідси і помилки в класифікації своїх відносин.

Однак у кожної людини, незалежно від його бажання, політичних і релігійних переконань, смакових і музичних пристрастей, обов'язково домінує одна з ознак: екстравертність чи інтровертність, етика чи логіка, сенсорика або інтуїція.

Стереотип про екстравертів та інтровертів. Екстраверт - людина дуже товариська, а інтроверт - дуже замкнутий. Насправді це не зовсім так.

Просто екстраверту важливий зворотний зв'язок від зовнішнього світу, для нього це підживлення. Для нього зовнішній світ - дзеркало, яке допомагає зрозуміти йому те, що у нього всередині. Він сприймає те, як світ впливає на нього. Інтроверт чудово розуміє те, що у нього всередині, і якщо зовнішній світ не відповідає його внутрішньому світу, то він це відкидає, відсіває. Якщо інтроверт має широку картину світу, досить гнучку систему сприйняття, він може бути дуже товариським. Тому що якщо зовнішній світ відповідає його картині світу, йому не треба багато відштовхувати і фільтрувати.

Найчастіше при визначенні власного соціотипу люди помиляються саме в цьому пункті. І тоді екстраверт (ірраціональний екстраверт, - прим. "Аратти") Жуков, який вважає себе інтровертом, тому що в розмовах вважає за краще слухати, а не говорити сам (він думає, що це ознака некомунікабельності, а насправді це його спосіб отримати якомога більше інформації про зовнішній світ), ідентифікує себе як Максим Горький (раціональний інтроверт, - "Араттта"). І легко може переконатися в своїй помилці в спілкуванні з Штірліцем, який, як правило, точно визначає свій соціотип, тому як ніколи не обманює ні інших, ні сам себе і не намагається здаватися кращим, ніж він насправді, і не носить жодних масок. Штірліц і Максим - конфліктери, а Штірліц і Жуков - Квазітотожність, то є дві різниці.

Далі. Ті, що розмірковують, і ті, що відчувають, - логіки та етики. Логіки - це люди, які сприймають світ як набір об'єктів, безвідносно того, подобаються вони чи ні, об'єктивно, не оцінюючи. Для етика важливі цінності.

Інтуїція і сенсорика. Сенсорика - це те, що людина відчуває, не випробовує почуття, а саме відчуває. Інтуїт не почуває себе тут і зараз, його почуття в майбутньому.

Однак, навіть знаючи ознаки типів (екстравертність-інтровертність, раціональність-ірраціональність, логіка-етика, інтуїція-сенсорика), легко помилитися в типування людей.

Наприклад, Штірліц за природних обставин проявляє свою головну функцію - ділову логіку, тобто це серйозний ділова людина. Але за інших обставин (у компанії, стикаючись з несподіванкою) цей соціотип може бути дуже емоційним, тобто проявити свою рольову функцію - етику емоцій. У такі моменти його легко сплутати з Гамлетом. Втрачаючи над собою контроль, Штірліц проявляє свою 8-му, несвідому функцію - вольову сенсорику. У цей момент він може виглядати як Жуков.

Але сам про себе Штірліц завжди точно знає, що він логіко-сенсорний екстраверт Штірліц (Адміністратор), якщо звичайно він знайшов час пройти тест. Тому, спілкуючись зі Штірліцем, ви можете з великою ймовірністю самі визначити свій соціотип, звіряючи ваші реакції з таблицею «Межтіпних відносин» і не вдаючись до допомоги професійних психологів.

 

 

© АРАТТА. Український національний портал. 2006-2024.
При передруці інформації, посилання на www.aratta-ukraine.com обов`язкове.
© Автор проекту - Валерій Колосюк.