Через 20 років китайський дракон технологій підкорить світ

Автор/джерело -  © Сергій Голубицький, “Бізнес-журнал” 



Дата публiкацiї - 31.03.2011 | Постiйна адреса - http://www.aratta-ukraine.com/text_ua.php?id=1937

«Через 20 років у світі залишаться тільки дві компанії: все вироблятиме Foxconn, а продавати - Wal-Mart Stores» (популярний жарт серед тих, хто в темі). Будемо в темі і ми.

У червні 2006 року лондонський таблоїд Daily Mail опублікував осудливий наїзд на китайську фабрику в Лонгхуа, що виробляє музичні плеєри iPod для Apple. 30 тисяч безправних рабів за дах і їжу гарували на потогінному виробництві, що нагадує трудовий концентраційний табір: всюди - колючий дріт, охоронці на КПП, працівники переміщуються по території стройовим кроком, не вистачало тільки собак і характерних окриків «Шнеллер-шнеллер!» Навіть назва у фабрики, і та про щось говорить - Foxconn 1 .

Розуміючі люди відразу здогадалися, що бульварній газеті до долі китайських робітників справи мало: Apple замовили конкуренти. Не випадково всі наступні рецидиви боротьби за права людини і сплески праведного гніву засобів масової інформації на адресу китайського потогінного виробництва збігалися у часі з виходом на ринок тріумфальних гаджетів Стіва Джобса: iPhone 3GS, iPad, iPhone 4.

Як би там не було, але в 2006 році вперше засвітилося ім’я китайського «контрактного виробника» Apple, про який раніше відали лише присвячені професіонали, - Foxconn. Заінтригована громадськість почала копати глибше і очам своїм не повірила: на ясні очі з’явився не черговий безіменний майстер наколінного складання з Піднебесної, а колосальне підприємство, чиї обороти в півтора рази перевищують обороти замовника (Apple). Ось лише кілька ключових показників “Hon Hai Precision Industry” (Foxconn - торгове ім’я тайванської компанії):

  • 920 тисяч працівників (!!!);

  • оборот: 79 мільярдів доларів (2008 р.);

  • чистий прибуток: 2,36 мільярда доларів (2008 р.);

  • найбільший експортер Китаю;

  • найбільша компанія Тайваню;

  • 12 виробничих потужностей в 9 містах континентального Китаю; інші фабрики розкидані по світу: у США, Японії, Великобританії, Чехії, Угорщині, Бразилії, Мексиці, Індії, В’єтнамі, Росії;

  • повний перелік замовників і виробленої продукції тримається в найсуворішому секреті; з того ж, що спливло на поверхню: Foxconn виготовляє mac-mini, iPod, iPhone і iPad для Apple, ігрові приставки PlayStation 2 і PlayStation 3 для Sony, ігрову приставку Wii для Nintendo, xBox 360 для Microsoft, електронні «читалки» Kindle всіх поколінь для Amazon.com, мережеве обладнання для Cisco, материнські плати для Intel, комп’ютери для Dell і Hewlett-Packard, комплектуючі для IBM, телефони для Nokia і Motorola, а також материнські плати і відеокарти під власною маркою WinFast.

Сказати, що виробничий список «Хон Хай» вражає, - значить нічого не сказати. Перед нами практично вся лінійка найбільш затребуваною на ринку продукції індустрії 3C 2. При такому розкладі жарт з початку статті навіть і не здається гіперболою.

 

ДО НЕДАВНЬОГО ЧАСУ FOXCONN ВДАВАЛОСЯ ПРИХОВУВАТИ ІСТИННІ МАСШТАБИ СВОГО БІЗНЕСУ: КОМПАНІЯ СВЯТО ДОТРИМУВАЛАСЯ ТАЄМНИЦІ СВОЇХ ЗАМОВНИКІВ

Вражає, проте, як «Хон Хай» вдавалося приховувати свої справжні масштаби до останнього часу під шапкою-невидимкою! Компанія свято дотримувала промислові таємниці своїх замовників, а Террі Гу, батько-засновник і генеральний директор, вів непримітний спосіб життя, категорично відмовлявся від інтерв’ю і камуфлював 6 мільярдів доларів особистого статку офіційним річним окладом у розмірі 30 центів (1 тайванський долар).

Навіть штаб-квартиру компанії приховали від сторонніх очей на третьому поверсі відвантажувального дока в промисловому передмісті Тайбея Тучень 3 - чим не ілюстрація гангстерських фільмів з Голлівуду!

Втім, маскувальних дій виконувати не потрібно: саме тут, в Брудного місті, «Хон Хай» і з’явився на світ у 1974 році. Історія сходження Террі Гу написана в кращих традиціях rags-to-riches 4. Позичивши у батьків 7400 доларів, Террі купив два формувальних преса і почав відливати пластикові ручки для перемикання телевізійних каналів. За ручками пішли коннектори, якими «Хон Хай» на початку 80-х з’єднував джойстики з ігровими приставками Atari.

З Америки Гу повернувся переможцем з довжелезним списком виробничих замовлень, на вершині якого красувався сам Блакитний гігант - IBM! Справа була за малим: замовлення ці виконати. В кінці 80-х Тайвань зазнавав кризу надвиробництва, а сильна місцева валюта і високі зарплати ускладнювали конкуренцію на зовнішньому ринку. Підприємці в нагальному порядку виводили виробництво в Південно-Східну Азію - Індонезію, Сінгапур, Малайзію і Таїланд. Террі Гу, один з небагатьох, вирішив спробувати щастя на історичній батьківщині.

І не прогадав. Піднебесна, що відлякує тайваньських підприємців комуністичною ідеологією, давно вже дозріла для масового виробництва: привабливість мільйонної армії працівників, готових гарувати 24 години на добу за символічні гроші, посилювалася практично повною відсутністю конкуренції з боку місцевих керівників. Не вважати ж такими червоних директорів і начальників цехів на соціалістичному виробництві, привчених «культурною революцією» лише справно брати під козирок та виконувати спущені згори п’ятирічні плани?

Розторопний Тайвань швидко скористався вдалим збігом обставин: висококласні бізнесмени, які отримали MBA в найкращих університетах США і Європи, з легкістю направляли в потрібне русло енергію виконавчих люмпенів, позбавлених пайових амбіцій.

 

Террі Гу

"У 2010 РОЦІ КОМПАНІЯ ТЕРРІ ГУ ДЕМОНСТРУВАЛА ЧУДЕСА ВИТРИМКИ
І РОЗСУДЛИВОСТІ, ПАРУЮЧИ ПРОПЛАЧЕНІ КОНКУРЕНТАМИ ВИПАДИ ЗМІ "


Слідом за IBM договір про виробничий аутсорсинг з Foxconn підписали Compaq, Hewlett-Packard, Apple і Dell. Заради ексклюзивних відносин Террі Гу йшов на будь-які поступки. Захотів Майкл Делл, щоб Foxconn налагодив виробництво у нього під боком (для спрощення контролю) - будь ласка! «Хон Хай» купив готову фабрику в Канзас-Сіті і запустив лінію по складанню комп’ютерних корпусів. Собі в збиток. Зате - товар лицем. Зате - показав себе. І зарекомендував. Сьогодні Foxconn виготовляє практично все, що продає Dell. Під ключ. І робить це в Китаї.

Найпривабливіше для західних замовників в «Хон Хай» - його вміння зберігати виробничі таємниці. Як у могилі. Єдиний витік трапився влітку 2009 року, коли 25-річний Сан Даньєн з відділу постачання засвітив прототип iPhone 3GS, а потім від горя і сорому наклав на себе руки.

Конкуренти, зрозуміло, не забули списати трагедію на рахунок «негуманної та воєнізованої системи управління, яка ігнорує фундаментальні права людини». Але Apple розставив акценти влучно: висловив співчуття родичам Сяну і підштовхнув Foxconn до правильної компенсації: брат Сана отримав 44 тисячі доларів, а подружка - новенький Macbook Pro.

Комусь подібна реакція роботодавця може здатися закономірною, однак для «Хон Хай» - це грандіозний стрибок у розвитку власного соціального іміджу. У 2006 році, коли двоє китайських журналістів по стопах London Daily Mail наважилися опублікувати в China Business News свою версію закидів, Foxconn блискавично подав до суду за наклеп і домігся замороження особистих банківських рахунків правдолюбів.

Знадобилося рішуче втручання Apple і Hewlett-Packard, які пояснили тоталітарному могулу, що його непропорційна мстивість катастрофічно підриває імідж брендів у західній півкулі. Історія з Сан Даньєном тим більш показова, що служба безпеки Foxconn і до інциденту з iPhone 3GS кілька разів фіксувала «пропажі» прототипів у неврівноваженого співробітника.

Реакція Foxconn гідна хрестоматії. Для початку керівництво остудило публіку статистикою. Виявилося, що рівень самогубств на заводах компанії в дев’ять (!) разів нижче, ніж середній по Китаю. Потім - дезавуювало чутки про «концтабори»: у «Хон Хай» кращі в Китаї умови проживання робітників, найкраща система харчування на виробництві - зі стравами регіональної кухні в меню і навіть, - о диво! - належним кожному трудівникові вареним курячим яйцем на сніданок, - високий заробіток з гарантією своєчасної виплати (взагалі рідкість, тому як робітників у Китаї кидають скрізь і постійно) і високі понаднормові, які, на відміну від загальноприйнятої практики, оплачуються за затвердженою державними нормативами таксою.

 

PR-акцію «Хон Хай» завершив на бадьорою ноті: оголосив про 30-відсоткове підвищення заробітної плати, прикрасив гуртожитки боксерськими грушами з зображенням начальників цехів (молоти собі на здоров’я - знімай стрес, тільки не побивайся!), набрав до штату буддистських ченців для регулярних молебнів на виробництві, створив телефон довіри, обіцяв кожному, хто настукав на потенційного самогубця по 30 доларів, організував фестиваль мистецтв, обмотав гуртожитки сталевою сіткою 5 і урочисто обіцяв більше не допускати сегрегації тайванськими управлінцями континентальних пролетарів. Apple міг пишатися своїм учнем.

Пропоную тепер читачам препарувати тайваньського гіганта на предмет виявлення рис і обставин, що забезпечують «Хон Хай» унікальне місце в системі трансконтинентальних економічних відносин. Це знання тим більш важливе, що сьогодні як на Заході, так і у нас домінують нісенітні і небезпечні міфи щодо китайської виробничої домінанти. Загальна тенденція цих міфів: стабільна недооцінка небезпеки, пов’язаної з диспропорційним зміщенням виробництва в одну точку політичної карти світу. Отже:

Міф перший: Творче безпліддя Азії

Китай, мовляв, геть-чисто позбавлений евристичної думки, єдино здатної запліднити високотехнологічний продукт. Виготовити комплектуючі, відлити сталеві шаблони, зібрати на конвеєрі - це будь ласка, а от самим щось придумати - тут пас.

Розвінчання цього міфу не складе труднощів: достатньо поглянути на приклад тайванської HTC, що довгі роки виконувала, подібно до «Хон Хай», виробничі замовлення світових брендів у сфері надолонних пристроїв - Compaq, Hewlett-Packard, Sony, Fujitsu-Siemens. П’ять років тому HTC вирішила вийти з тіні і виступити під власним брендом. І який результат? Повне знищення всієї конкуренції, створення довгих лінійок власної продукції, яка за технологічністю практично недосяжна для колишніх «замовників». Сьогодні HTC тотально домінує не тільки на старому ринку пристроїв під управлінням Windows Mobile, а й на ринку Android, що лише зароджується.

За аналогією можна припустити, що якщо з певних міркувань шляхи Foxconn і Apple розійдуться, тайваньський монстр просто завалить світ власними аналогами айфонів і айподів, які знищать піонера бренду та хоч би п’ятикратно зниженою ціною.

Сьогодні НДВКР Foxconn і інших азіатських «контрактників» розвивається шаленими темпами, підкріпленими багатомільярдними вливаннями капіталу. Лише останні цифри: Террі Гу виділив 1 мільярд доларів на будівництво найбільшого дослідного центру на Тайвані. Звідки візьмуться знання та ноу-хау? Для початку: компанія вже зареєструвала 25 тисяч (!) власних патентів і розробок. Якщо виявиться мало, доберуть інші, скупивши в готовому вигляді, або по-старому «запозичивши» і «творчо допрацювавши»!

Міф другий: у відповідь на самостійну експансію Азії Захід закриє свій ринок заборонними митами

У результаті азіатське виробництво захлинеться, тому що на внутрішніх ринках Китаю неможливо реалізувати продукцію в звичних обсягах.

Справді: звідки взятися покупцям айфонів в країні, де люди охоче гарують за 100 доларів на місяць? Ну що ви! Це оманлива ілюзія! По-перше, китайський ринок абсолютно безмежний вже в найближчій перспективі. Яскравий доказ: автомобільний ринок Китаю, який на наших очах перетворюється на Центр Світу.

Гнучка система кредитування, доповнена державним субсидуванням, дозволить півтора мільярдам китайців купувати аналоги айфонів нітрохи не в менших кількостях, ніж вони купують вже сьогодні автомобілі. По-друге, не потрібно забувати, що звична для нас ціна в 800-1 200 доларів за iPhone 4 - не більше ніж аберація західного консьюмерізму. Китай вже зараз буквально завалений контрафактом і аналогами "надкусаного щастя» за ціною, що не перевищує 100-150 доларів.

Міф третій: у Foxconn і всієї азіатської промисловості немає головного: вміння і можливості створювати тренд

Супертехнологічну електронну іграшку власної розробки, може, і складуть, але ось змусити Захід її купувати - ні в жисть!

На жаль, це теж помилка. Спростуванням служить згаданий HTC, він вже який рік поспіль створює не тільки високотехнологічні, а й архімодні комунікатори на Windows Mobile і Android, і ті розлітаються в Мюнхені, Лондоні, Парижі та Москві як гарячі пиріжки. А ось ще: погляньте на Samsung, який з дизайнерського виродка (чого варті лише гігантського розміру букви логотипу, що наполегливо наносяться виробником на лицьову сторону всіх своїх гаджетів!) перетворився на творця найбільш досконалого і популярного (після iPhone, зрозуміло) комунікатора наших днів - Galaxy S.

Коротше кажучи, сподіватися на те, що Foxconn і його молодші китайсько-тайваньсько-корейсько-сінгапурські брати проявлять скромність і відмовляться від того, щоб перетягнути на себе всі ковдри без залишку, не доводиться. Думаю, це лише питання часу.

Погляньмо тепер на складові успіху «Хон Хай». Крім цікавості («Яким чином маленька ятка перетворилася на найбільшого в світі виробника 3С?») 6 , напрошується ще і прагматичний мотив («Що ми можемо цьому монстру протиставити?").

Відразу скажемо: в імперії Террі Гу немає нічого оригінального. Всі задіяні ним методи управління та вектори розвитку давно і добре відомі, однак у разі «Хон Хай» мова йде про виключно гармонійне і вдале поєднання всього традиційного спадку вертикальної інтеграції.

Бажаючи перестрахуватися від непередбачених збоїв у постачанні тих чи інших складових, здатних зірвати виконання замовлень в жорсткі терміни, Foxconn намагається все робити самостійно - від дротика, гвинтика, роз’єму і шлейфу до материнських плат і рідкокристалічних екранів. Вертикальна інтеграція, як уже було сказано, не є специфікою компанії Террі Гу і давно вже використовується всіма корейськими чеболями.

Динаміку виробництва «Хон Хай» визначає концепція органічного зросту, яка передбачає поступове і неспішне нарощування власних потужностей, а не поглинання сторонніх компаній. У такому підході Foxconn досить оригінальний, оскільки його головні конкуренти в галузі «контрактного виробництва» - сінгапурський Flextronics і канадcька Celestica - віддають перевагу традиційному («пожерливому») підходу.

Культура управління «Хон Хай» цілком і повністю побудована на традиційній китайській моделі. У ситуації, коли імперія величезна (920 тисяч службовців!), а імператор один (Террі Гу), владу доводиться делегувати. Але робиться це не шляхом її розподілу між правителями локального рівня (менеджерами середньої ланки), а за рахунок перенесення «концепту влади» в голови підданих. Звучить, звичайно, страхітливо, на практиці ж реалізується на ура. Навіть назву для подібної «трансплантації» історія має досить вдалу - культ особистості!

Імператору не вистачає рук, щоб дотягнутися до кожного виконавця? Не біда! Будемо керувати на рівні свідомості. Управління і влада з окриків і репресій на вулиці переноситься в голови підданих. У цих головах закладається фундамент підпорядкування через обожнювання керівника.

На всіх фабриках Foxconn висять портрети Террі Гу в компанії відомих політичних і партійних шишок Піднебесної. У заводських книжкових крамницях продаються біографії Батька-засновника, а також - вгадали! - «Цитатник Гу», наповнений такими ж банальностями, що легко запам’ятовуються, що і у Великого Керманича 7 .

* * *

Пора підводити підсумки. Що ж накажете робити з тайванським монстром? Як протистояти його натиску? Боюся, ніяк. Захід сьогодні (включаючи Росію!) абсолютно не в змозі протиставити Foxconn що-небудь путнє. Жоден із рецептів швидкого виробничого зростання та домінування, задіяних Террі Гу на своїх підприємствах, не працює в нашій цивілізації щонайменше останні років 50. Навіть у Росії, не особливо розбещеної достатком, у працівників - відмінні від китайців запити, відмінна дисципліна, відмінні традиції і відмінні трудові відносини з начальниками та «імператорами».

А тому залишається змиритися з китайським домінуванням у світовому виробництві і вибудовувати власні противаги. Скажімо, розвивати переробку сировини, щоб хоча б торгувати похідними продуктами, а не ганебним нафтогазом. Ну і, звичайно ж, озброюватися, тому що рано чи пізно до нас прийдуть і попросять добровільно поділитися надлишками. І тоді розмовами про колишню могутність і велич не відбудешся.

* * *

  1. Fox - лисиця, Con - карний злочинець, зек (англ.).

  2. Computer - комп’ютери, Communication - комунікації, і Consumer-electronics - побутова електроніка.

  3. Брудне місто (мандаринське).

  4. "З грязі в князі", американська мрія (англ.).

  5. Усі 14 самогубств 2010 року були пов’язані зі стрибками з вікон і з дахів будівель.

  6. А останнім часом - і 4С, оскільки «Хон Хай» до своїх традиційних Computers, Communications і Consumer Electronics в 2010 році додав ще й Cars - цифрове обладнання для автомобілів!

  7. Ось наприклад: «У кожній організації найважливіше - це лідер, а не управління. Лідер повинен проявляти готовність стати диктатором для загального блага».

 

 

© АРАТТА. Український національний портал. 2006-2024.
При передруці інформації, посилання на www.aratta-ukraine.com обов`язкове.
© Автор проекту - Валерій Колосюк.