Убивство Кравченка або самогубство ГПУ

Автор/джерело -  © Станіслав Речінський, «ОРД» 

ГПУ в Україні давно стала відомством, якому не можна довіряти. Заплатять - порушать кримінальну справу, заплатять більше - закриють. Хто міг заплатити ГПУ за блискавичне закриття справи про смерть Юрія Кравченка? Швидше за все ті, хто причетний до убивства Гонгадзе й не бажає, щоб істина хоча б колись стала відома.

На щастя, крім ГПУ в нас ще є суд, що не підкоряється їй. І чесні судді. Саме завдяки цим суддям сьогодні ми маємо шанс довідатися, чи був убитий Юрій Кравченко?

11 травня 2006 р. Апеляційний суд м. Києва підтвердив правильність рішення судді Печерського суду Анжели Стрижевської, яка визнала незаконним закриття кримінальної справи за фактом смерті екс-міністра внутрішніх справ Юрія Кравченка. У матеріалах справи суддя виявила факти, які свідчать про те, що прокуратура або не бажала розслідувати цю справу, або просто не вміє цього робити. Багато є свідчень про те, що Кравченко «допомогли» застрелитися. Зокрема, у постанові, винесеній суддею Стрижевською є цікаве місце, стосовно поранень, які були виявлені на тілі Кравченка. Цитуємо з рішення суду: «З висновку експерта №81\1002, складеного 23.03.2005 року вбачається, що на трупі Кравченка Ю.Ф. були виявлені тілесні ушкодження, у тому числі й обличчя (рана №3 і рана № 4), однак у висновку експерт не вказав вид ушкодження, його особливості й механізм утворення, не встановив, чи є це ушкодження безпечним або небезпечним.» Отже, якщо є рана №3 і № 4, тобто й інші рани? Та й фраза «виявлені тілесні ушкодження, у тому числі й обличчя», говорить про те, що були й інші тілесні ушкодження. Відразу після смерті Кравченка інформовані джерела говорили, що в нього чомусь були зламані два пальці на руці, а на тілі виявлені синці. Складно припустити, що ці рани Кравченко теж наніс собі самостійно, так само як і два постріли в голову. Однак, слідство ці дива не збентежили.

Не зацікавили слідство й протиріччя в показах свідків.

«З деяких показів вбачається, що, на відміну від звичайного стану речей, зранку 4 березня біля дачі Кравченка деякий час була відсутня охорона, - говориться в рішенні суду. - І це питання також слідчими органами належним чином не з’ясовувалось.

З показів ряду свідків вбачається, що сам Кравченко їм повідомляв, а деякі з їх, будучи фахівцями в такого роду справах, самі відзначили наявність зовнішнього за ними спостереження, у тому числі й 3 березня 2005 р., пов'язуючи це спостереження зі СБУ. Коли, ким, у зв'язку з чим це спостереження було організоване, які його результати, слідчі органи встановити не намагалися. Однак, якщо таке спостереження дійсно велося силами СБУ, то рапорти та інші свідчення (фото, кіно, відео, аудіо) щодо результатів спостереження можуть мати вирішальне значення для встановлення того, що сталося.

У той же час, якщо таке спостереження велося не представниками офіційних державних структур, те не виключається причетність до смерті Кравченка інших осіб, які організували це спостереження».Як бачимо, слідство навіть не спромоглося перевірити, чи стежила СБУ за Кравченком в його останні дні життя, а якщо стежила, то що саме бачила. Украй дивне поводження ГПУ може пояснюватися лише однією причиною: прокуратура наполегливо ігнорувала будь-які свідоцтва того, що Кравченко міг бути вбитий.

У слідства було явне завдання скоріше закрити справу за цим «цинічним самогубством».
Не вірять у самогубство родичі й друзі Кравченка. От що розповів одній з київських газет колишній, при Кравченку, начальник ГУБОЗ МВС Микола Джига:

- У газетах я бачив фотографію передсмертної записки (до матеріалів справи, як ви розумієте, я доступу не мав). Це не почерк Кравченка - я прекрасно знаю почерк Юрія Федоровича, багато років з ним проробив.

- Почерк міг змінитися в результаті сильного хвилювання?

- Це виключено. Для того щоб розібрати почерк Кравченка, потрібний був десяток експертів, до того він був закручений, нерозбірливий. А в записці все написано досить чітко.

До речі, місяця через два-три після загибелі Юрія Федоровича, до мене прийшла його вдова, Тетяна Петрівна, яка і знайшла тіло чоловіка. Вона розповіла, що, коли зайшла в гараж, звернула увагу, що на підлозі було натоптано й нанесено з подвір’я снігу, начебто там побувало кілька людей. День тоді видався сніжний, і було гарно видно дуже багато чужих слідів. Але ж вона зайшла в гараж, коли там нікого, крім чоловіка, вже не було. Крім того, у пресі проскочила інформація про те, що на правій руці Кравченко були зламані два пальці. Дружині про це нічого не відомо, незважаючи на те, що вона має статус потерпілої. Тетяна Петрівна заявляє, що це було вбивство.

- Ад'ютант Юрія Федоровича Станіслав Сорока розповідав мені, що одним з перших довідався про його смерть. А ви коли довідалися про це?

- Від Сороки - він мені першому повідомив. Мене тоді в Києві не було, - я ховав у Бєлгороді (Російська Федерація. - Авт.) батька, але коли близько восьмої ранку 4 березня зателефонував Сорока, я відразу виїхав. Дороги були жахливі, і я прибув тільки до увечері. А 2 березня декілька центральних російських телеканалів повідомляли, що головним виконавцем убивства Гонгадзе є Юрій Кравченко, що був міністр внутрішніх справ, якого сьогодні в Україні вже немає - він нібито через Керченську протоку втік у Росію. Мене це насторожило, адже ми із Кравченко майже щодня зізвонювалися. Йому немов не вистачало спілкування. Він дуже переживав, говорив: "Знайдуть двох відморозків, і ті дадуть покази проти мене... Треба ж владі відзвітуватися про розкриття резонансної справи". Тому, почувши, що він уже в Росії, я йому зателефонував. "Ви де?" - запитую. - "Як де? Вдома. Завтра мене викликають", - говорить. Я йому раджу: "Ідіть, не бійтеся, ви ж ні в чому не винні". Він мені відповів, що все розуміє й збирається піти. А ранком - от таке лихо.

- Чому, маючи можливість, Кравченко не виїхав із країни?

- А навіщо? Він ні в чому не був винуватий. А виїхав би - говорили б, що втік.

- А він не розповідав вам про погрози у свою адресу або на адресу своєї родини? Той же Сорока вважає, що хтось загрожував Кравченко розправитися з його улюбленими дочками...

- Мені Юрій Федорович ні про що подібне не розповідав. А Станіслав був з ним увесь час.

- Чи не вів генерал власного розслідування справи Гонгадзе, не висловлював свої версії?

- Ні. Коли заарештували Пукача, він дуже хвилювався, побоювався, що того чимсь напоять або ще як-небудь вплинуть і він дасть покази на Юрія Федоровича. Що той нібито давав вказівки про стеження за журналістом. Ми в ті дні не раз про це говорили.

Безумовно, до слів Джиги варто ставитися обережно. Він і сам був причетний до дивного розслідування справи Гонгадзе й був відданим бійцем режиму Кучми. Але, про те що записка написана не рукою Кравченка, говорить не тільки Джига, але й родичі покійного. Вони ж говорять про дивні численні сліди на снігу біля гаража, де був убитий Кравченко. На жаль, сліди не довговічні. Як і багато безповоротно загублених речових доказів. І сьогодні розслідувати справу про смерть Кравченка буде вкрай важко. Але є живі люди - слідчі, які вели цю справу із самого початку. І буде досить дивно, якщо ГПУ не порушить справи про приховування злочину або про службову недбалість на підставі процитованих судових рішень. Тому що матеріали цієї, поспіхом закритої ГПУ й украй неохоче знову порушеної, кримінальної справи свідчать про те, що слідство або свідомо, або ні приховувало злочинців, що застрелили Кравченка. Або ж на роль слідчих були спеціально підібрані дебіли, які купили дипломи й не здатні розслідувати яку-небудь справу. Але в обох випадках мова йде про злочин, на який ГПУ ніяким чином не реагує. Це змушує припустити, що операція по приховуванню справжніх убивць Кравченка й Гонгадзе - триває.

Переклад українською - портал "Аратта"