Чому не можна сідати до віруючого таксиста?

Автор/джерело -  © Лаура Лі, «Школа життя» 

Гіппокампус (гіпокамп) - це не тільки морський коник, а ще й найдавніша ділянка людського мозку. Людино-формуюча!

Гіппокампус (гіпокамп) - це не тільки морський коник...

Від нижчих ми відрізняємося насамперед емоціями. Ось цей коник в нашому мозку (він своїм виглядом його нагадує) і завідує емоціями. І не тільки. Він кодує нашу короткочасну пам’ять в довгострокову. Трудиться ночами, поки ми спимо. Він завідує нашої просторовою орієнтацією.

Втрата пам’яті, здатності концентрації уваги, орієнтації на місцевості та у віртуальній реальності, депресія, слабоумство, деякі форми епілепсії, старечого маразму, ідіотії - це все він у ретрограді. Коли він зсихається, зменшується в розмірі, тоді ми, як у старому анекдоті, забуваємо, що у нас еклер тому що у нас-таки склероз. Обсяг гіпокампу природним шляхом зменшується з віком. Звідси і «моменти віку».

«Моменти віку» (Senior moments) - це новоприйнятий термін, що позначає раптові провали пам’яті у людей. Він прийнятий на противагу терміну «деменція», який позначає прогресуюче вікове ураження пам’яті. Тобто м’яко, більш вузько, але приблизно про те ж: щось з пам’яттю моєю трапилось...

До чого тут таксі? Відповідаю: 2003 рік. Лондонський університет отримує грант на вивчення здатності орієнтації на місцевості в кореляції з розміром гіпокампу. Крім досліджень на тваринах, проводиться широке дослідження на... таксистах різних вікових груп. Саме вони повинні краще усіх логічно вирішувати завдання орієнтації у величезному місті. Метод - магнітно-резонансна томографія (МРТ) мозку. Групі добровольців-таксистів пропонується подумки прокласти маршрут з точки А до точки Б. Результати оптимальності й швидкості вирішення завдань строго фіксуються вченими. Потім проводиться МРТ.

Еврика! Таксисти, що показали кращі логічні результати виявляють на МРТ великі за обсягом розміри цієї ділянки мозку, особливо його правої сторони незалежно від віку. Більше того, чим більше у таксиста водійський стаж (отже, і вік), тим більший у нього розмір гіпокампу.

А до чого тут релігійність? Відповідаю: Північна Кароліна, США, Університет Дюка. Ці отримують цілих три гранти. Мета: вивчення впливу міри релігійності на розмір гіпокампу. Група з різного ступеня релігійності людей зрілого віку спостерігається строком від двох до восьми років. Інструмент дослідження - та ж МР-діагностика. Градується атрофія також за ступенями усушки-утруски мозку. А міра релігійності визначаються за критеріями релігійної старанності: час, що проведений в колективних молитвах, приналежність до релігійних спільнот (parishes), час, що проводиться в індивідуальному спілкуванні з богом, глибина медитації, екстазу, і, головне, - міра підпорядкованості поведінкового стереотипу релігійній ідеї (life-changing pattern), тобто наскільки слово до бога не розходиться з ділом для бога, наскільки релігійність змінює стиль життя людини. Поки все зрозуміло?

А тепер подумаємо разом: віра є продукт не нашого організму, а віртуальна продукція нашого мозку. Віримо ми не ліктем або печінкою, а гіпокампом. Ох вже ця ірраціональна делюзія наших мозкових клітин! Лев Толстой називав віру згодою між волею і совістю. Краще, мабуть, ніхто не визначив цей ірраціональний стан людини.

Ми привчені вірити, що вірування полегшує життя, зміцнює людину у виборі між добром і злом, привносить духовність і (як знову ж точно сказав той же Лев), вона надає людському життю сенс, який не знищується зі смертю.

...а ще й найдавніша ділянка людського мозку. Людино-формуюча!

Кожен з нас, хто в темі, звичайно ж читав про експерименти медиків, які підтверджували, що люди, які моляться Богу, видужують швидше і успішніше невіруючих. Читали ми і про дослідження, що в групі хворих, за яких моляться інші люди, одужання йде більш успішно, ніж у групі, за яких не моляться; що віруючі люди або просто примирилися з ідеєю бога, ну мало не перед смертю, вмирають легше... Читати-то читали, але я хочу змусити свого читача трішки засумніватися. І ось чому:

На мої два аргументи я право першої ночі залишу за собою: у США 92% людей віруючі, 83% з 100% - парафіяни яких-небудь церков, 59% американців моляться щодня. Прикинемо - просто кругова порука: хтось за когось і за себе коханого обов’язково молиться. І що, ми кладовища скасували? Та туди не заросте народна стежка!

Другий аргумент: ті атеїсти і віруючі, хто зміг би мені особисто розповісти, кому легше було вмирати, на жаль, зробити цього зі зрозумілих причин не можуть. Це мені розповідають поки ще живі спостерігачі. А я капосна - вірю тільки очевидцям.

І ось він, третій аргумент. З Північної Кароліни. Ось що встановили вчені: чим вища ступінь релігійності людей, тим менший у них об’єм гіпокампа. І, отже, тим більше проявів проблем, які пов’язані зі всиханням цієї ділянки: сильніша деменція, депресія, стрес, ураження абстрактного мислення, навігації та інших радощів життя.

Це не лізе в жодні звичні нам рамки! Нас не так вчили, блін! Не може бути! А ось вам ще аргумент від мого столу до вашого: подивіться, як живуть сектанти. Читайте верхній абзац, панове.

Ми [США] (прим.перекладача) - країна протестантська. А всередині цього самого протестантизму у нас лютерани, англікани, кальвіністи, реформатори, квакери, мормони, свідки Єгови, анабаптисти з баптистами, адвентисти сьомого дня тижня, конгрегаціоналісти, п’ятидесятники, харизматисти...

І чим вже більша замкнутість конфесія, тим суворіші і канон, і статут, і повсякденне життя віруючих людей. Адже ВСЕ не можна! Разлюлі нам малина, православним: гріши та кайся, кайся і гріши - гріхи піп відпустить. Від гріха нас церква не оберігає своїм же потуранням до покаяння.

Православ’я, як сенс, чи не тому відкинуло Росію (і Україну - прим.«Аратти») на 300 років назад у розвитку, закапсулювавшись у собі (щоб проклятому Четвертому Риму не бувати - ну, не було Ренесансу в Росії, не було!), що постулат смиренного покаяння виявився вище страху згрішити?

Покаятися - головне, а господь милостивий, пробачить. Я вже не беру всіх пойменованих вище «істів», а уявіть, читачу, як жити помірному протестанту, якщо гріхи у них не замолюються, не прощаються, пастором не відпускаються! Це життя під ковпаком у Господа, під стресом, і суцільний депресняк. А в перекладі з російської на медичний - гіпокамп, який висох, - з усіма наслідками. Ось чому не варто сідати в таксі до віруючого таксиста - він вас в Сохо або в Сіті через Жмеринку повезе. А лічильник-то цокає.

P.S. Для тих, хто читає англійською і не дуже: раджу почитати книжку, на яку вивели мене виноски при вивченні питання: Lionel Tiger, «God’s Brain». Все, що я щойно розповіла і підписалася, тільки зі знаком навпаки: тіло наше (чорт з ним, так і бути) створила еволюція, а мозок створив Бог власноруч, щоб він виділяв йому особливу речовину - релігію. (Думаю, подивився він туди після цієї справи і взяв день Сьомий, - вихідний.) Загалом, прекрасний приклад гіпокампу у ретрограді.