Чому кримчани за Росію. Чотири причини

Автор/джерело -  © Андрій Яницький, LB.ua 



Дата публiкацiї - 13.03.2014 | Постiйна адреса - http://www.aratta-ukraine.com/text_ua.php?id=3072

Знайома з Севастополя буде видавати бюлетені на референдумі 16 березня. Готова працювати безкоштовно, лише б він відбувся. Інший знайомий годує російських активістів на в’їзді в місто. Чому вони це роблять?

Росію в Криму підтримують не тільки радикальні активісти та озброєні солдати. За кожним з них - тисячі простих кримчан. Без підтримки місцевого населення військова операція Росії в Криму була б неможлива, як неможливий був би Майдан без підтримки киян. Тому вкрай важливо розуміти, чому ця підтримка існує.

Багато кримчан, звичайно, підтримують Україну. Але в цьому блозі - тільки про прихильників Москви.

У Севастополі я прожив перші 22 роки свого життя з 30-ти, а всі наступні роки за першої нагоди приїжджав до рідного міста до рідних і друзів. Приблизно половина з них підтримують сьогодні Росію, хоча і мають українські паспорти.

Чому вони так думають? Після серії розмов я виокремив чотири основні причини.

 

1. Безпека

Кримчани вважають серйозною загрозою для себе збройних радикалів Майдану з русофобськими поглядами. У Києві здається, що такі люди - це або провокатори, або маргінали. Навколо бачиш тисячі адекватних пристойних прихильників Майдану. Але російські і кримські ЗМІ роблять акцент тільки на негативі.

Самосуди, вбивства, знущання, свастика, грабежі та вандалізм - ось короткий переказ новин про Майдані через призму росмедіа. Через це здається, що Київ затоплений озброєними бойовиками-нацистами.

Проблема не тільки в московській пропаганді. Проблема і в новій владі, яка не присікає порушення законів «героями революції». Публічний арешт одного тільки Олександра Музичко, який розмахував зброєю на засіданні Рівненської облради і застосував силу до місцевого прокурора, дав би відповідь, хто в Україні господар - збройні радикали або нова влада.

 

2. Благополуччя

Чергова страшилка для кримчан - «10 пунктів» МВФ, на які вже нібито погодилася нова влада в Києві.

Підвищення пенсійного віку до 63 років для жінок, зростання тарифів на гарячу воду і опалення на 100%, на світло - на 40% і т.д.

Першоджерело - близький до Януковича сайт korrespondent.net. У замітці посилаються на WikiLeaks. Природно, без гіперпосилання.

Інформація хибна, жодних домовленостей ще немає, про останні вимогах МВФ ми вже писали на LB.ua. Після чого була заява Фонду про готовність йти Києву на поступки, тобто кінцеві умови кредиту будуть м’якшими. Але на тлі зростаючих цін на бензин і падаючого курсу гривні (про рубль ніхто не згадує) подібні повідомлення здаються правдою.

При цьому в Росії ВВП на душу населення справді вище українського показника, а на пенсію там жінки виходять в 55 років. Нова влада могла б розвіяти чутки і чітко перерахувати умови угоди з МВФ.

«Батьківщина» виступала за скасування пенсійної реформи. Чи змінилася позиція партії? Можливо, варто задуматися і про економічні бонусах для кримчан.

 

3. Самоврядування

Київ керував Кримом в ручному режимі. Жителі автономії ще пам’ятають нашестя «макіївських» чиновників, коли навіть директора місцевого кладовища виписали з Донецької області (заради об’єктивності, варто відзначити, що така проблема була нагальною для всіх регіонів України і особливо для столиці - Києва, де "донецьких" було найбільше - прим."Аратти")

Пам’ятають останні місцеві вибори, коли весь південний берег Криму зачищали під потрібних людей. У Севастополі з початку 90-х не вибирають мера, а призначають президентського намісника, - Рада ніяк не прийме закон про статус міста.

Мери інших кримських міст і селищ правлять ними вже по 15-20 років, якщо тільки досі не вбиті або не арештовані.

Андрій Даниленко керує Євпаторією з 1998 року, Олег Осадчий контролює Керч 16-ий рік. Кримчани не можуть вплинути ні на місцеву владу, ні на політику Києва.

Референдум 16 березня - ілюзія демократії. Нарешті про щось запитали, нарешті дають висловитися. У відповідь Київ міг би вийти з пропозиціями про більш широкої автономії Криму, яку визнають у всьому світі, прийняти закон про статус Севастополя, щоб городяни могли вибирати мера.

 

4. Ідентичність

Російська мова - рідна для 77% кримчан за останнім переписом. Будь-які обмеження щодо його використання (у рекламі, кінопрокаті, на ТБ і радіо) сприймаються дуже болісно.

«У радянський час ми вчили українську мову в школі, і вона мені дуже подобалася. Але коли Ющенко почав її насильно насаджувати, це тільки викликало зворотну реакцію», - пояснила знайома з Бахчисарайського району Криму.

Тепер кримчани бояться нових і ще більш жорстких мовних обмежень. Законопроект депутата від «Батьківщини» В’ячеслава Кириленка про скасування мовного закону не просто підігрів ці страхи - він зробив їх реальністю.

Можна скільки завгодно говорити про брак шкіл з українською мовою навчання, але це по-справжньому турбує лише 10,1% кримчан, для яких українська мова - рідна. Приблизно стільки ж місцевих жителів - 11,4% - стурбовані розвитком кримськотатарської мови.

Питання історії та культури - з цього ж переліку.

Знищення радянських символів багато кримчан сприймають як спробу викреслити частину їхнього власного життя, забути про власних батьків. Офіційному Києву потрібно усвідомити, що російська мова - не іноземна. Це мова мільйонів українських громадян, про права яких теж треба піклуватися.

І що навіть пам’ятник Леніну у когось може викликати позитивні почуття. Рішення по таким пам’ятникам могли б приймати місцеві ради.

Що нова влада пропонує у відповідь на ці претензії?

Здається, Київ воліє їх не помічати, списуючи все на підступи Кремля. З одного боку, куди ж без них. З іншого боку, повторюся, російські солдати не могли б контролювати автономію без підтримки помітної частини місцевого населення. Уявіть, якби росіяни захопили Львівську область і виставили вартових біля ключових об’єктів. Що з ними було б далі?

 

 

© АРАТТА. Український національний портал. 2006-2024.
При передруці інформації, посилання на www.aratta-ukraine.com обов`язкове.
© Автор проекту - Валерій Колосюк.