Комбат Водолазький: «Ворожість частини Донбасу до України - це надовго»

Автор/джерело -  © Олександр Перевозник, ЛІГАБізнесІнформ 



Дата публiкацiї - 1.09.2015 | Постiйна адреса - http://www.aratta-ukraine.com/text_ua.php?id=3497

Інтерв’ю з командиром 43-го окремого мотопіхотного батальйону ЗСУ, який вже майже рік воює в зоні АТО.

Командир 43-го окремого мотопіхотного батальйону ЗСУ Олександр Водолазький

43-ій окремий мотопіхотний батальйон Збройних сил України стоїть в одній з найгарячіших точок Донбасу - на горлівському напрямку, всього лише за декілька кілометрів від позицій бойовиків. Позаминулої суботи бійці відзначили свій перший фронтовий рік: батальйон був сформований у минулому серпні, а вже з початку жовтня воює в зоні АТО.

Командир батальйону, бойовий офіцер Олександр Водолазький в інтерв’ю розповів, де доводилося воювати його бійцям і як змінився характер бойових дій в Донбасі напередодні Дня Незалежності.


- Як формувався ваш батальйон, які завдання були перед ними поставлені?

- Формування батальйону розпочали 22 серпня минулого року - в той день в нього прибули перші мобілізовані військовослужбовці. Весь процес зайняв близько двох тижнів. З вересня у нас почалося бойове злагодження. А вже 4 жовтня ми були в зоні проведення АТО. Без заміни, без ротації ми знаходимося тут вже 11 місяців.

Спочатку ми називалися 43-им батальйоном територіальної оборони, але потім змінили завдання і назву на 43-й окремий мотопіхотний батальйон.

- А як ви потрапили в батальйон?

- Коли почалася перша хвиля мобілізації в березні минулого року, - прийшов до військкомату. Але мені заявили, що я поки Збройним силам не потрібен. Я записався в список, і коли проходила третя хвиля мобілізації, мене запросили. Так і потрапив.

- З якими проблемами довелося зіштовхнутися в зоні АТО?

- Рік тому проблем було дуже багато, починаючи від продовольства. А зараз головна проблема тільки одна - техніка. Вона у нас старенька. Транспортна база залишає бажати кращого. Ми намагаємося її підтримувати всіма силами. Хотілося б, щоб звернули увагу і допомогли не тільки нашому батальйону, а й взагалі ЗСУ, які потребують нової техніки.

- Ваш батальйон відвоював майже рік. Тобто, найближчим часом багато бійців демобілізується, і на заміну їм прийдуть військовослужбовці з шостої хвилі. Як це вплине на боєздатність?

- Мені здається, за цей час в батальйоні склалися стійкі традиції. Якась частина залишиться служити за контрактом, і традиції збережуться. А взагалі, зараз у нас в батальйоні близько 15% - це військовослужбовці четвертої хвилі мобілізації, які теж були покликані насильно. Багато хлопців були незадоволені, шукали будь-який привід, щоб піти із зони АТО, з армії. Але наші порядки поставили їх в стрій. І зараз вони воюють. Вони стали повноцінними бійцями, які можуть виконувати свої обов’язки.

 

Тут тримав оборону 43-ій окремий мотопіхотний батальйон Збройних сил України

- Де довелося воювати вам і вашим бійцям?

- Стояли ми в декількох місцях. Найпершою була ділянка від Світлодарська Донецької області до дороги Артемівськ-Донецьк. Це досить великий сектор, близько 40 кілометрів. Силами батальйону було важко утримувати такий рубіж. Нашим завданням була охорона й оборона: ми перебували по краю буферної зони. Крім того, у нас було кілька блокпостів. Потім нас перевели на іншу ділянку, в район Майорського (у чотирьох кілометрах від Горлівки, - ред.). Далі ми встигли повоювати в Авдіївці. І вже після Авдіївки передислокувалися сюди, в селище Новогородське (теж поруч з Горлівкою, - ред.).

- Втрати великі?

- Так, великі. Ми втратили вбитими 11 осіб - це і бойові, і небойові втрати. І близько 120 людей отримали поранення під час ведення бойових дій.

- Які точки в зоні АТО для батальйону виявилися найгарячішими?

- Найважче було в перші дні, коли ми тільки прийшли на війну. Бійці ще були необстріляні, трохи перелякані. Всі чекали чогось більшого, незрозумілого і страшного. Тому найважчий бій і найгарячіший час визначити складно. Були часи затишшя, змушених перемирий. Ми їх дотримувалися, а сепаратисти - ні. Коли ми перемістилися в район Курдюмівки (неподалік від Дзержинська, - ред.), то опинилися дуже близько від сепаратистських позицій. Між нами було лише триста-чотириста метрів. Там нас або обстрілювали здалеку з танків, мінометів, або йшли ближні бої. Але в основному працювала артилерія. Кілька разів нас крупно обстрілювали з гаубиць. В Авдіївці йшли щільні сутички і бої, - там дуже близько проходила лінія зіткнення, дуже тісно, воювали практично через “зеленку”. Бойовики до нас підбиралися досить близько: 150, 100, 70 метрів. І тоді починалися взаємні обстріли зі стрілецької зброї.

Найбільші втрати ми понесли біля Новогородського, де батальйон дислокується зараз. На цьому рубежі бойовики більш інтенсивно застосовують міномети, гаубиці, танки, - всю зброю, яка у них є. Коли у нас затишшя, вони завжди першими починають обстріли, а потім через ОБСЄ або координаційний центр запитують нове перемир’я - і через час знову його порушують. Ситуація різна: бували і дуже важкі часи, і більш спокійні.

- А яка обстановка зараз?

- Останні кілька днів, перед святами, перед Днем незалежності, вони начебто трохи заспокоїлися. Чи то готують якийсь неприємний подарунок, чи то дійсно щось спрацювало і вони йдуть на якісь домовленості.

- Коли, на ваш погляд, може закінчитися цей збройний конфлікт?

- Між цією частиною Донбасу та рештою України така напруженість, що це триватиме ще довгі роки. Навіть якщо ми і прийдемо до якогось перемир’я, злагоди, то все одно не забудуться ці тисячі “двохсотих”, десятки тисяч поранених. Кожна зі сторін зазнала втрат. Тому дружба і згода в найближчі роки мені здаються надто малоймовірними.

- Що побажаєте співгромадянам у День Незалежності?

- Згоди в країні. І ще хотів би побажати, щоб побільше патріотизму було у нашого народу. Тому що та перша хвиля мобілізації, той порив патріотизму, який був рік тому, починає згасати. Зона АТО, війна, не війна - до цього починають звикати. І поступово забувається, що все це відбувається не десь далеко в Зімбабве, що війна йде на нашій території. І особливо чоловіки забувають, що вони є громадянами України.

Позиції 43-го окремого мотопіхотного батальйону ЗСУ, в Новгородському. Враження окупантів в ефірі. (+18, - обережно, ненормативна лексика!).

 

 

© АРАТТА. Український національний портал. 2006-2024.
При передруці інформації, посилання на www.aratta-ukraine.com обов`язкове.
© Автор проекту - Валерій Колосюк.