«Справа Кравченка»: самогубство виключено!

Автор/джерело -  © Василь Васютин, “Без цензури” 



Дата публiкацiї - 21.04.2007 | Постiйна адреса - http://www.aratta-ukraine.com/text_ua.php?id=725

«Без цензури» отримала у своє розпорядження ексклюзивні фотографії з місця загибелі екс-міністра внутрішніх справ, що ставлять під сумнів вердикт генпрокуратури.

Генпрокуратура, заявивши про завершення розслідування обставин смерті Юрія Кравченка, оголосила свій вердикт: самогубство. При цьому відповідей на багато запитань так і не було отримано. Великі сумніви щодо ретельності слідства виникають у близьких і знайомих, які були на місці загибелі екс-міністра через кілька хвилин після того, як це трапилося. Засумнівалися й журналісти «БЦ». І після того як у редакцію потрапили фотознімки загиблого, упевненість, що тут таки сталося вбивство, лише посилилася. Особливо коли з ними ознайомилися фахівці в галузі судмедекспертизи.

«Це не може бути самостріл!» – заявив нам відомий професор-нейрохірург Микола Поліщук. Він про це казав і раніше, аналізуючи протокол огляду тіла, проте його думку чомусь прокуратура не врахувала. А деякі нинішні заяви слідчих для нього взагалі стали дивиною: у первинній документації немає й натяку на факти, які вони наводять. Водночас очевидне так і залишилося непоміченим.

Зокрема, Микола Поліщук, як людина із тривалим досвідом роботи в нейротравматології й судмедекспертизі, хотів би звернути увагу на кілька основних моментів, на яких грунтується його переконання:

 

Микола Поліщук

– Я не даю якоїсь політичної чи правової оцінки. Я проводжу аналіз документації як людина, що володіє наукою судово-медичної експертизи й багато років пропрацювала в цій галузі. Передусім мене цікавили обставини загибелі, а вже потім те, що загиблий має прізвище Кравченко.

Із заявами слідчих, які стверджують, що траплялися випадки, коли люди намагалися застрелитися, роблячи по сім-вісім пострілів, я можу погодитися лише в тому разі, якщо постріли було зроблено в руку, ногу, пальці. Уже перше поранення було небезпечним для життя й могло призвести до смерті через утрату крові без своєчасного надання медичної допомоги. Перший постріл було виконано впритул зі зброї, притиснутої до тіла. Загалом його напрямок є нехарактерним для поранення, завданого людиною самій собі: воно йде знизу вгору і зсередини назовні. Украй складно допустити, що людина може поранити себе саме в такий спосіб, – це надто незручно.

По-друге, після того як розлітаються вщент нижня й верхня щелепи, ушкоджуються хрящі носа, вісім зубів, уявити, що людина могла виконувати цілеспрямовані дії, практично неможливо. Якщо робиться постріл у голову, людина, як правило, непритомніє. Вона могла потім виконувати нецілеспрямовані дії: рачкувати, повзти тощо. А слідчі доводять, що загиблий цілеспрямовано й чітко вистрелив у себе вдруге.

Слідчі також доводять: Кравченко, зробивши перший постріл, міг прожити кілька десятків хвилин.

Але ж чому при цьому не було виявлено домішок крові в легенях і бронхах, немає крові в шлунку? Адже людина при цьому обов’язково мала дихати. Якби вона дихала за такого поранення обличчя, то обов’язково вдихала б і кров. Якби вона ковтала слину, кров повинна була б опинитися у стравоході й шлунку. Не знайдено й залишків зубів. Ми знаємо, що навіть під час поранення зуба намагаються запобігти, щоб зуб не потрапив у трахею, оскільки людина може його вдихнути. Однак у бронхах не виявили ані осколків зубів, ані частин м’яких тканин.

Окрім цього, я не уявляю собі, якою має бути воля людини, щоб, коли розлітаються щелепи, вона рефлекторно рукою не змахнула із себе кров. Разом із тим у протоколі судово-медичної експертизи, який я бачив, немає жодної згадки про те, що його долоні було вимащено кров’ю.

Отже, людина стріляла не сама. Якби вона здійснювала перший постріл упритул правою рукою, то лівою мала б витерти обличчя.

І ще один факт. Як після двох таких пострілів людина не впала зі стільця без билець? Це ж бо не крісло! Два потужні постріли, а людина продовжує сидіти на стільці, розставивши ноги! Після смертельного пострілу йде повна релаксація тіла, і тільки потім настає трупне оціпеніння.

Від першого пострілу на підборідді залишилася штанг-марка (специфічний відбиток від цівки пістолета). А в ділянці скроні, виходячи з тих документів судмедекспертизи, котрі я бачив, вона відсутня. Отже, стріляли не впритул, а на деякій відстані від голови. Крім того, дивує чіткість другого пострілу – перпендикулярно до скроні. Якби навіть припустити, що постріл здійснено самостійно, на той момент координація рухів була б не та. І саме нерівний штанг-відбиток це мав би засвідчити.

Сьогодні ж прокуратура заявляє, що штанг-відбитки є на обох вхідних отворах. Тобто є розбіжності між первинною документацією й тією, яка з’явилася тепер. Запитання: чому?

У таких резонансних справах протокол автопсії повинен підписувати консиліум медиків, серед яких обов’язково має бути завідувач відділу судово-медичної експертизи того бюро, де її здійснювали. Слід подивитися, чи є в протоколі судмедекспертизи, на який сьогодні посилається прокуратура, три підписи, чи є там підпис завідувача. Чи, можливо, там стоїть лише підпис однієї особи. Коли тільки однієї особи, то це лише вкотре викликає сумнів у його висновках. Я особливо уважно проаналізував інформацію про наявність штанг-марки на скроневому вхідному отворі – відбитку не було. Її поява сьогодні свідчить про спотворення реального стану речей.

З огляду на характер зафіксованих поранень можу однозначно стверджувати: це на­сильницька смерть, такі уш­кодження не могла завдати рука цієї ж людини.

Довідка «БЦ»

Микола Поліщук є автором кількох наукових праць, що стосуються цієї тематики. 1988 року вийшла книжка «Клінічна та судово-медична експертиза черепно-мозкових ушкоджень». 1996-го було видано монографію «Вогнепальні поранення голови», а 2005-го – «Вогнепальні поранення центральної нервової системи». Професор проводив експертизу не лише вітчизняної документації, його учні працюють у цьому напрямку в Росії, Англії, США, країнах Латинської Америки.

 

Володимир Сівкович

КОМЕНТАР

Володимир Сівкович: «Тут дуже багато темних плям»

Дискусії навколо обставин загибелі Кравченка із завидною постійністю виникали у Верховній Раді. Останній сплеск, ініційований депутатами-регіоналами, був восени минулого року. Особливої пікантності додає той факт, що в їхніх лавах перебуває Святослав Піскун, за генпрокурорства якого й було порушено справу за фактом смерті Кравченка. Головним об’єктом нападок парламентаріїв була не стільки Генпрокуратура, скільки очолюване Луценком Міністерство внутрішніх справ та СБУ.

Заступник голови Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Володимир Сівкович навіть вимагав порушити кримінальну справу за чотирма статтями Кримінального кодексу, стверджуючи про фальсифікацію розслідування, до якого були причетні керівники силових відомств. Проте після відставки Луценка пристрасті якось ущухли. На чергове повідомлення про закриття кримінальної справи парламентська більшість Ради ніяк не відреагувала. Чи не означає це зміну в поглядах її представників? Із таким питанням «БЦ» звернулася до Володимира Сівковича.

– Я й раніше казав, і зараз кажу, що закривати справу Кравченка без повторної медичної експертизи, ексгумації тіла вважаю неправильним. Це по-перше. По-друге, так і не знайдено блокнота, на аркуші якого було написано записку. Також належним чином не було проведено й почеркознавську експертизу, – прокоментував свою позицію депутат. – Щодо того, хто – МВС, СБУ чи Генпрокуратура – винен у халатності, помилках (або навіть умисній фальсифікації справи) під час розслідування загибелі Кравченка, зараз складно відповісти.

У таких справах головну роботу проводять протягом перших двох тижнів. Що виявиться за рік-два, уже не так важливо. Усі основні докази знаходять саме на першому етапі розслідування. Чому їх не побачили або спеціально про них замовчали, складно з’ясовувати після певного відрізка часу. Але це робити потрібно. Є дуже багато питань, які виникли вже на першому етапі та на які ми досі не дістали відповіді. Моя думка, що грунтується на аналізі тих документів, із якими мені вдалося ознайомитися, – це вбивство. Проте я не астролог Глоба і не ворожка. Я висловив свою думку як політик. Ураховувати її чи ні, вирішувати фахівцям. Це потрібно розслідувати, а не стверджувати голослівно.

Те, що питання сьогодні не обговорюють у парламенті, можна пояснити тим, що країна живе іншими проблемами – конституційними. Адже якби йшлося про ядерну війну, ви теж не почули б про такі проблеми. Але це питання знову поставлять. Якщо не я чи інший політик, то родичі покійного, друзі. Це завжди відбувається, коли залишаються темні плями. А їх у цій справі аж занадто. Скажу тільки, що розслідувати її потрібно винятково в ланцюжку з подіями, які передували загибелі Кравченка, а не як окремий факт смерті, вирваний із контексту. На жаль, досі цього не робили.

 

Таємниця передсмертного послання

Предметом суперечок стала й передсмертна записка, знайдена за резинкою спортивних штанів генерала. У серпні минулого року, коли її знімки просочилися в пресу, голова парламентського Комітету по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Микола Джига заявив, що текст написано рукою іншої людини.

«У газетах я бачив фотографію передсмертної записки (до матеріалів справи, як ви розумієте, я доступу не мав). Це не почерк Кравченка – я чудово знаю почерк Юрія Федоровича, багато років із ним працював», – стверджував він.

Нині ж заступник начальника ГУ із розслідування особливо важливих справ Генпрокуратури Сергій Денисенко каже, що почеркознавською експертизою доведено авторство записки. Деяке викривлення букв зумовлено психо-емоційним станом Кравченка. А те, що досі не знайдено блокнота, з якого вирвано аркуш, і ручку, пояснюється тим, що записку було написано заздалегідь.

Узагалі, в озвучених результатах розслідування впадає у вічі головна розбіжність. З одного боку, про екс-міністра кажуть як про людину пригнічену та психічно зломлену в останні дні перед смертю, що й підштовхнуло до самогубства. Із другого – як про сильну особистість, здатну ретельно планувати всі свої кроки та контролювати себе навіть після того, як було зроблено перший постріл.

 

Убивця міг фарбувати волосся

Родина Юрія Кравченка, ознайомити яку з результатами експертиз Ген­прокуратура не вважала за потрібне, через суд наполягатиме на відновленні кримінальної справи. Ми кілька разів намагалися зв’язатися з донькою екс-міністра Іриною, щоб з’ясувати, чи вже подано позов, однак вона вирішила наразі утриматися від коментарів.

Проте відомо, що попереднього разу розслідування поновили саме на вимогу сім’ї. Коли в грудні 2005 року справу закрили через відсутність злочину, дружина покійного генерала Тетяна звернулася в Печерський райсуд зі скаргою на дії слідчого. 10 лютого минулого року суд при­йняв рішення про відновлення розслідування. Генпрокуратура подала апеляцію, проте 11 травня Апеляційний суд Києва її відхилив, указавши на допущені недоліки під час проведення слідства.

Зокрема, у рішенні суду зазначено доволі цікаві факти: «Відповідно до протоколу огляду місця події й трупа загиблого та висновків експертизи, на місці події виявлено відбитки рук, придатні до ідентифікації, які належать не Кравченкові, а іншій особі, а також і не придатні до ідентифікації сліди рук. Слідчі органи не вжили жодних заходів для встановлення особи, відбитки пальців якої виявлено на місці події, та її можливої причетності до смерті Кравченка. Зокрема, не було поставлено питання про визначення принаймні групи крові особи, яка залишила не придатні до ідентифікації сліди рук, хоча такими можливостями експертиза володіє вже впродовж тридцяти років.

На вказівному пальці лівої руки трупа виявлено довгу (35 см) фарбовану, вирвану зі значною силою швидким рухом волосину з голови людини, яка не належить Кравченку (за висновками відповідної експертизи). Однак для встановлення особи, якій ця волосина належить, жодних заходів ужито не було. Також не було й спроб визначити групу крові особи, якій належить ця волосина, визначити наявність інших факторів, які індивідуалізують цю особу, на­приклад слідів використання специфічних речовин, належність волосини комусь із членів родини, обслужувальному персоналу тощо...

За висновками судово-медичної експертизи, мікрочасток пороху та слідів опалення волосся навкруг вхідних отворів ран не виявлено».

Яким чином було розслідувано ці обставини, Генпрокуратура не каже. Так само як і те, які саме сліди біля гаража бачили приятелі покійного, котрі приїхали на місце злочину після виклику дружини – іще до міліції. Про цю обставину, зокрема, згадав заступник начальника Управління по боротьбі з корупцією ДПА України Костянтин Бриль у нещодавньому інтерв’ю «Комсомольській правді в Україні». Як і про постійне стеження за екс-міністром та погрози, які лунали на адресу родини одразу після його смерті. Бриль схиляється до думки, що спецоперацію вбивства могли здійснити двоє-троє осіб, а саме воно може мати безпосередній стосунок до справи Гонгадзе.

Генпрокуратура тим часом розслідувала загибель Кравченка у відриві від інших резонансних справ, неодноразово наголошуючи, що немає підстав їх пов’язувати між собою.

Справа в архіві. А хто у виграші?

Високопосадовці часів Кучми. Крапка, поставлена прокуратурою, дозволить їм полегшено зітхнути. Продовження розслідування змусило б слідчих звернути увагу на інші резонансні справи, також і закриті. Повернення до тієї ж справи Гонгадзе створює ризик появи додаткових фактів, абсолютно їм невигідних.

Колишні підлеглі Кравченка. Ретельніший аналіз роботи загиблого на посадах керівника митниці, МВС та податкової міг виявити певні тіньові схеми, у яких було задіяно як нинішніх, так і колишніх працівників цих структур.

Генпрокуратура. Якщо рішення про закриття справи не буде оскаржено в суді, на один «висяк» стане менше. Легше списати її в архів, аніж демонструвати своє безсилля. Усі забудуть про ті ляпи, які виникали під час розслідування, – не без вини й колишнього, і нинішнього керівництва відомства.

Прокуратура, ау!

Зважаючи на численні запитання, які виникли у зв’язку із закриттям справи Юрія Кравченка, газета «Без цензури» готує офіційний запит у Генпрокуратуру щодо ознайомлення з її матеріалами. Зокрема, з тими, що стосуються проведених експертиз. З огляду на резонанс смерті екс-міністра внутрішніх справ, який не вщухає вже понад два роки, ми сподіваємося дістати позитивну відповідь. «БЦ» готова надати свої шпальти для висвітлення позиції слідчих, а також свідків і родичів загиблого. Журналісти продовжують своє розслідування цієї справи, із результатами якого ми обов’язково ознайомимо наших читачів.

 

 

© АРАТТА. Український національний портал. 2006-2024.
При передруці інформації, посилання на www.aratta-ukraine.com обов`язкове.
© Автор проекту - Валерій Колосюк.