Душа погуляла. Як на Київщині весну зустрічали

Автор/джерело -  © Маша ТОМАК, «День» 

У наше сьогодення гаївки виринули ще з язичницьких часів. Тоді вони символізували прихід тепла і наближення весняних польових робіт. За допомогою танців і голосних співів наші предки передавали свою енергію природі, щоб усе живе навколо прокинулося і знову ожило. Лідер гурту «ВВ» Олег Скрипка запропонував усім бажаючим цю традицію продовжити у Музеї народної архітектури та побуту в Пироговому.

фото Бориса КОРПУСЕНКА

Гаївки — весняні ігри, які поєднують у собі співи, танці, пантоміму. Співаються гаївки під час народних обрядів одночасно з танцями, хороводами, іграми, які повинні закликати весну та забезпечити хороший урожай. Язичники виконували ці обряди навколо священних гаїв — саме звідси і пішла назва свята. Відомий казкар і завсідник усіх фолькових подій Лірник Сашко розповів «Дню», що під час гаївок здавна співалися спеціальні пісні, з них, власне, і розпочалося дійство: «Гаївки — це справжнє народне свято. Так у народі закликали весну. Кричали: «Весно, приходь»! Чим голосніше, тим краще. А потім уже були танці, веселощі, казки — хто що міг, те і показував. Природно, що звичаї з часом значно змінилися. Але добре, що лишилася основа».

Гаївки, ініційовані Олегом Скрипкою, можна назвати репетицією вже відомого етно-фестивалю «Країна мрій», який щороку проходить у липні і організований знову ж таки зусиллями фронтмена «ВВ». На Співочому полі у музеї під відкритим небом, незважаючи на досить холодний вітер, зібралося чимало людей. Усі бажаючі могли побачити, як працюють народні майстри, повчитися виготовляти ляльки-мотанки чи навіть кувати залізо... Чимало гостей свята приєднувалися до хороводів, танців, співів, які стали своєрідним поєднанням народних обрядових дійств. Поступово традиційні гаївки набули дещо осучасненої форми і перейшли у виступи етно-гуртів «Буття», «Володар», «Гуртоправці», «Чоботи з бугая», а також самого маестро Скрипки, який виконував українські романси.

фото Бориса КОРПУСЕНКА

Фольклорні свята, які влаштовує Олег Скрипка, цікаві перш за все тим, що завжди збирають безліч різних людей — від дітей та молоді (якої, між іншим, більшість) до найстаршого покоління. На гаївках цього разу можна було зустріти багато іноземців, які не без захвату і подиву в очах спостерігали запальні народні гуляння.

Так, професора архітектури Берлінського університету мистецтв Карла Дітера Бодака найбільше вразило те, що гості гаївок вільно почувалися поруч із професійними танцюристами і не відмовляли собі у задоволенні зустріти прихід весни активно. «Я дійсно щасливий, що потрапив на це свято, — зазначає він, — тут панує дивовижна атмосфера. Дивовижно, але в осередку абсолютно чужої для мене культури я почуваюся дуже комфортно. Окрім того, це місце цікавить мене ще й з точки зору тутешньої архітектури, яка видалася мені доволі цікавою».

Треба сказати, що особливу енергетику таких дійств відзначають усі без винятку. «Гаївки — це святе діло. Для душі дуже добре. Напруга відпускає, забувається уся ця політика, — радіє Лірник Сашко, — так добре: усі обличчя знайомі, усі посміхаються. Можна посидіти, випити, як треба, та поспівати від душі. Незнайомі люди підходять, вітаються, знайомляться. Тут усі, немов родичі... Гаївки у Києві дають можливість відчути себе українцем. Хтось сприйме культуру через обрядовість, хтось через концерт, хтось прийшов казку послухати, а хто — щось нове для себе побачить. Це як цеглинки, які додаються і додаються»...