Актуально
19441 перегляд
 |
Джеймс Шерр – керівник програм з Росії та Євразії Королівського інституту міжнародних справ. У розмові Радіо Свобода він розповів більше про свої спостереження
– Пане Шерр, нині лунають різні оцінки, яке ж значення протистояння між Москвою і Тбілісі має для України. З одного боку, колишній посол США при ООН Річард Голбрук припускає, що наступною метою Кремля після Грузії буде Україна. З іншого боку, російський політолог Федір Лук’янов сказав Радіо Свобода, що проводити такі паралелі – провокація, бо конфлікт в Грузії назрівав уже багато років, а в Україні немає територій, які б не контролювала центральна влада. На Вашу думку, яку роль відіграє український чинник у конфлікті на Кавказі?
– Росія думала про Україну з самого початку цього конфлікту. Звісно, що мета Росії не обмежується лише Південною Осетією чи Грузією. Мета Росії чітко продемонструвати: хто господар у регіоні, хто єдиний може гарантувати безпеку і стабільність, а інші гравці, особливо НАТО, не мають ні волі, ані можливості цього робити.
– Чи може нинішнє протистояння на Кавказі загальмувати шлях Грузії і України до НАТО, чи навіть його зупинити?
– Очевидно, що це мета Росії. Разом з тим перша реакція Заходу на конфлікт не викликає захоплення, дехто навіть скаже, що вона була ганебною. Важко прогнозувати, якою буде політика Заходу у майбутньому. Буде дві реакції. Одні дійдуть висновку, що нинішня ситуація доводить, що НАТО вже дійшло межі щодо розширення і має ще раз все обміркувати. З іншого боку, будуть ті, хто вважатиме Росію загрозою для безпеки її сусідів, статусу кво в регіоні і захоче розробити ефективнішу і потужнішу стратегію. Тому довготермінова реакція Заходу ще неясна і зараз будуть дуже цікаві дискусії.
– Ви маєте на увазі Німеччину, яка з розумінням поставилася до позиції Москви?
– Кожна держава зараз переглядає свою політику. А Німеччина не є одностайною. Соціалісти і міністр закордонних справ мають одне бачення, а канцлер Анґела Меркель – інше. Нинішні події змушують всіх переглянути парадигму стосовно того, що ж росіяни будуть, а що не будуть робити і стосовно всієї системи безпеки у регіоні Східної Європи і Чорного моря.
– Росія не сприйняла бажання України бути посередником у врегулюванні конфлікту з Грузією, звинувативши її в поставках туди зброї. Офіційний Київ, зі свого боку, закликав Росію вивести з Грузії війська. Як це все може вплинути на українсько-російські відносини?
– Перш за все треба усвідомити – залучення в цьому конфлікті елементів Чорноморського флоту Росії з самого початку було спрямоване проти України. Це іспит для суверенітету України. Тут для України створили вибір: або бути безсилою у той час як використовують російські кораблі проти держави, яка фактично є союзником України, або ж робити принципові кроки, які, можливо, Україна не спроможна втілити сама. Міністерство закордонних справ України виступило з дуже сильною заявою щодо російського флоту. На мою думку, дуже важливо, щоб Україна і Грузія використали можливості програми НАТО Партнерство заради миру, щоб офіційно порушити це питання перед вищим керівництвом НАТО, і зробили це якнайшвидше.
– Які можуть бути наслідки для України? Вищі, ніж сподівалися, ціни на газ із нового року?
– Гадаю, що ризики будуть вищі ніж це. Якщо будуть спроби не допустити повернення російських кораблів до Севастополя, то є певна загроза, що між Україною і Росією може дійти до застосування сили. Я не хочу оцінювати шансів, що це станеться, але така загроза є. В цьому сенсі риторика Москви надзвичайно тривожна. Ніхто не повинен припускати, що цей конфлікт має якусь межу.
Публiкацiї за темою «Національна безпека»:
