- в містечку Глухів (Сумська область) 12 травня 1870 року, поширилися звістка, що їх знаменитому земляку Артемію Яковичу Терещенко, відомому цукрозаводчику та меценату височайшим указом надано потомственне дворянство. Сини згодом гідно продовжували його справу. А от численні онуки, вже стали прикладати свої здібності в інших іпостасях. Михайло Іванович Терещенко був міністром фінансів та закордонних справ в уряді О.Керенського; Федір Федорович Терещенко був талановитим авіаконструктором, вельми високо цінувався Жуковським, й літаки його конструкцій були прийняті на озброєння російською армією в І Світовій війні...
Коли Адам Дзюба святкував своє друге в житті тридцятиріччя в залі музично-драматичного театру ім. Миколи Садовського, було не те, що ніде яблуку впасти, а незавбачливому журналісту й сісти.
Так і простояв я майже дві години в проході, зате мав нагоду спостерігати зблизька ювіляра, який раз-по-раз приходив із-за сценічних облаштувань, щоб з боку подивитись за дійством. Бо він такий. Бо то його життя.
Є багато чоловічих імен, що мають древньогрецьке, давньоєврейське або латинське коріння, але нам відомо лише одне чоловіче ім’я, яке дав сам Творець — це ім’я Адам. Адам — червона плодюча земля, з якої і була створена перша людина.
Родився хлопчик 10 червня 1949 року у селі Малі Коровинці на Житомирщині. Адам вчився граючись, і уже в сьомому класі зіграв як музикант своє перше весілля. Отримав 10 совіцьких карбованців. Для порівняння — пенсія у пророчої бабці Насті тоді була 28 карбованців.
Серед абітурієнтів культосвітнього училища був єдиним, хто прийшов з гармошкою. На баян не було грошей, але дуже мріяв навчитися на ньому грати.
«Послухали мою гармошку, дали зіграти на балалайці, посміялися і прийняли,» — згадує Адам. Якби не прийняли, поїхав би в Донецьк вчитися на сталевара…
Самостійне творче життя розпочав баяністом у районному Будинку культури. Певно, був примітною фігурою бомонду, бо на нього звернув увагу командир ракетної частини — генерал. Адама забрили до війська навіть зі зламаною ключицею.
Через дві весни і через дві зими постав вибір, де здобувати вищу фахову освіту — у Ніжині, Рівному чи у Вінниці. Повезло Вінниці — вона була ближче. На музпеді вчився наполегливо, співав у капелі, крім баяна навчився грати на сопілці, лірі, кобзі. Став людиною-оркестром. Втрачати такого «кадра» педінститут не хотів, запросили викладати і паралельно завідувати студентським клубом.
Саме тоді почалися регулярні фестивалі народної творчості, і виявилося, що, маючи профільний музичний факультет, Вінницький педінститут далеко не перший серед вишів міста. Лише третій після меду та політеху. Одна з місцевих газет написала навіть статтю під провокуючою назвою «А яка ж то висота?» То був відчутний ляпас. Можна, звичайно, було стати і в позу — справа ж суб’єктивна. Але Адам не такий.
Вихованці Адама Дзюби - солістки ансамблю «Вишня» Вікторія Бородій і Вікторія Гнатюк
Почав із того, що пішов у гості до більш удачливих і досвідчених колег, потім — до свого ректора зі словами: «Ми їх не перетанцюєм. Зробімо по-іншому.» Ідея полягала у створенні першого на той час інститутського ансамблю пісні і танцю «Веснянка», хормейстером якого і став Адам Степанович Дзюба.
Саме при «Веснянці» і була створена одна із легенд подільської фолькової сцени «Дармограй». В основу стилю заклали інтуїтивне сприйняття традицій та музики. До складу входили лише аматори студентської сцени. Енергетика їх творчості йшла від життєвої парубочої енергії, а сила і незакомплексованість — від простоти кампусового буття. Цим були і залишаються цікавими донині.
За майже 30 років «Дармограї» дали близько п’яти тисяч концертів на всіх континентах, крім Австралії і Антарктиди. Купались у всіх океанах, крім Індійського. Їх репертуар — більше 100 пісень на різні ритми та мови.
Народний ансамбль «Вишня» Вінницького аграрного університету
У 1985 році на певний час ансамбль змінив назву на «Щедрик». Така була вимога для того, щоб ансамбль став учасником 12 Всесвітнього фестивалю молоді та студентів у Москві. Цікаво, що саме там Адам Дзюба навчився плести із соломи брилі. Пізніше навіть трішки підзаробив на брилях, коли танцюристи із ансамблю «Барвінок» замовили йому з два десятки автентичних капелюхів. Зараз сміється: «А, що!? Ось піду на пенсію і буду плести і малювати!»
У 2002 році у Вінницькому аграрному університеті створена кафедру культури та мистецтва. Очолити її запросили Адама Дзюбу. З того часу завдяки копіткій праці створено зо два десятки творчих студентських колективів, шість з яких за рівнем визнано «народними аматорськими». Ось і на концерті в театрі родзинкою дійства стали фольклорний ансамбль «Вишня» і чоловічий квартет «Пасаж».
Іменини — то приємна штука, слова визнання і дарунки. «Дармограї» серед іншого подарували заслуженому артисту України Адамові Степановичу Дзюбі бриль з більш ніж метровими полями — наче солом’яний німб над головою Адама. Ім’я, що людині дав Бог.
Актуально
108034 перегляди
Публiкацiї за темою «Музика та виконавці»:
