Актуально
24206 переглядів
 |
Взагалі тоді на динаміку державних кордонів дивилися простіше, ніж напередодні нового тисячоріччя, коли сама ця проблема відійшла на другий план у зв'язку з проблематизациєю — за допомогою силових дій НАТО — такого раніше непорушного поняття, як «державний суверенітет».
На найвищому рівні і з залученням міжнародних «пайовиків» обговорювалося питання створення в Криму Єврейської союзної республіки. Відповідно до Конституції правом виходу з СРСР володіли тільки союзні республіки, яких на момент підписання Біловезької угоди було п'ятнадцять — а могло бути і більше (Єврейська і задовго до того скасована Карело-Фінська РСР)...
Історія ця заплутана, втаємничена і, мабуть, надмірно збуджує уяву: ліквідація Кримської АРСР, депортації і керовані міграції з метою зміни етнічного складу населення півострова, з одного боку, спроба створення Єврейської РСР — з іншого... Здається, що все це складається в деякий сценарій: через півстоліття Союз розвалюється і на пострадянському просторі з'являється низка нових незалежних держав, серед яких могла б виявитися і «Єврейська республіка Крим»...
Утім, історія така, яка є.
Наслідком І-ої світової і громадянської війн у 1920-і роки стала інтенсивна міграція євреїв з областей, розташованих у буферній зоні між Росією і Західною Європою. Зокрема, відбулися серйозні зміни географії розселення євреїв у межах Польщі і колишньої Австро-Угорської імперії, де військові дії 1914-20-х років у значній мірі заторкнули ареали компактного проживання євреїв. У 1920-30-і роки в Крим переселялися єврейські родини з Гомельської, Могильовської, Смоленської і деяких інших західних областей СРСР.
Єврейське переселення, спрямоване убік Криму, стало частиною загального «плавильного» процесу перемішування населення в межах СРСР. Інше питання: яким чином ці міграційні потоки вписувалися в «проект» створення сімнадцятої республіки Рад?
Ціла низка джерел підтверджує, що питання про єврейське переселення в Крим дійсно обговорювалося на найвищому рівні. Але реальна кількість євреїв-переселенців, що осіли в сільській місцевості хоча б на кілька років, була відносно невелика. У 1929-30 р. серед 94.285 сільських дворів у Криму єврейські складали 1.246, тобто 1,3% — не дуже вражаючий показник. Немає сумніву, що такої кількісної бази населення було недостатньо для створення в Криму єврейської національної республіки.
На проблему розселення євреїв у Криму і перетворення півострова, зокрема його степових просторів, у центр єврейського розселення існує декілька принципово різних точок зору, у тому числі і точка зору самих євреїв. Для багатьох з них переселення було свого роду висилкою. Справа в тім, що євреї — переважно міські жителі і, як правило, не займаються сільськогосподарською працею. Це не можна інтерпретувати як чеснота чи недолік — це лише стандарт, що простежується протягом довгого часу.
Для лідерів радянської держави було очевидно, що «економічна структура єврейського населення зовсім не пристосована до Радянського ладу, з його курсом на держторгівлю, кооперацію і концентрацію промисловості». Зламати існуючі стандарти було першочерговою задачею радянської влади. Євреї займали певну нішу в міському кустарному виробництві і соціальній структурі російського суспільства. Отже, вони мусили або перебудуватися, або послідувати долі «куркулів» на селі — бути ліквідованими як клас. У цьому сенсі переселення в сільську місцевість було для євреїв можливістю вижити у «ворожому» середовищі.
Про те, наскільки привабливою для них могла бути ідея освоєння степових просторів Криму, можна зрозуміти на підставі простого експерименту, доступного будь-якому городянину. Побувайте в степовому Криму в літню пору. Затримайтеся там і займіться незвичною для вас сільськогосподарською працею під виснажливим сонцем, з температурами більше +30 градусів по Цельсію. Для повноти вражень відвідайте степові простори в зимові місяці і повторіть свій «сільськогосподарський експерімент»...
Публiкацiї за темою «Історія»:
