Актуально
31906 переглядів
 |
Нещодавно Верховний суд Росії постановив “ліквідувати” Федеральну національно-культурну автономію українців Росії (ФНКА УР). Таким чином, головна судова інстанція РФ задовольнила позов Міністерства юстиції, яке домагалося розпуску цієї організації у зв`язку з «виявленням порушень в господарській діяльності». Крім того, позов Мін`юсту базувався на скарзі активіста фонду “Отечество” Миколи Журавльова, який заявляв, що ФНКА УР “веде політичну діяльність, прославляє бандерівців і ллє негатив на Росію”. Ми поспілкувалися зі співголовою Організації українців Росії та Федеральної національно-культурної автономії українців Росії Валерієм Семененком.
Пане Валерію, у травні українська діаспора в Росії заявила про політичний тиск на український культурний рух. “У Москві, Санкт-Петербурзі, Сургуті, Воронежі та Уфі почалася справжня зачистка українського культурного руху”, – ішлося в заяві. Що відбувалося?
Це було в основному в Москві. Почалися переслідування. Спочатку закрили Український освітній центр, потім - наступ на Бібліотеку української літератури. У Росії вважають, що такі, як Семененко, – це кубло націоналістів, які сповідують “не ті” погляди.
Дуже жорсткі перевірки українських центрів почалися в регіонах. Історія з ФНКА повністю доводить упередженість російської влади й політичне підґрунтя цієї справи.
У заяві вашої ж організації ви цитуєте Мін’юст РФ, який вказує на три випадки порушень законодавства вами особисто: це участь у програмі на «Радіо Свобода», організація і проведення у 2009 році у Москві міжнародної науково-практичної конференції «Україністика в Росії: історія, стан, тенденції розвитку», а також керівництво заходами, присвяченими пам’яті жертв Голодомору. Хіба це суперечить законодавству РФ?
Воно, може, і не суперечить... Але тут такий момент. Якщо призупинено діяльність організації (а діяльність нашої організації офіційно призупинили), то за законом організація не може проводити публічну, політичну діяльність, це насамперед демонстрації, вибори і таке інше.
Та якби це було – це справді було б порушенням законодавства. Але телефонне інтерв’ю по радіо – це не є демонстрація. Ми не організовували це інтерв’ю. Вони зателефонували, ми відповіли - і все. Ми не організовували конференцію, ми вийшли з оргкомітету, ми не проводили жодних демонстрацій.
Можливо, в інтерв’ю на радіо ви зачепили якусь дражливу для російської влади тему?
Інтерв’ю було на тему освіти.
Після розгону Українського освітнього центру, до нас приходили люди з ФСБ (вони не приховували цього) і цікавилися в учителів: що тут було, про що балакали? Я це й розповів “Радіо Свобода”. Одразу після того знову почалися перевірки. Мабуть, “угорі” було прийнято рішення у судовому порядку ліквідувати організацію, щоб позбавити нас можливості виступати від організованої України.
А що за звинувачення у вшануванні пам’яті жертв Голодомору? Хіба це суперечить російському законодавству?
Росія визнає Голодомор, але не визнає геноциду.
Вшанування пам’яті з нашого боку в Москві обмежувалося тільки ходінням до церкви. До Російської церкви, де російські попи провадили цю панахиду.
З висновку Мін’юсту нібито випливає, що діяльність Федеральної автономії “спрямована на дискредитацію політичного курсу, який проводиться керівництвом Росії”…
Мін’юст цього висновку не робив, цей виcновок робив отой Журавльов, який написав лист-донос. Виходить, що ми вшануванням Голодомору дискредитуємо політичний курс РФ... Але Мін’юст, подаючи свій висновок, солідаризується з Журавльовим.
А хто такий цей Микола Журавльов і що це за фонд “Отечество”?
Фонд “Отечество” – звичайна російська шовіністична організація, яких багато. Журавльова просто використали. Він мене взагалі особисто ніколи не бачив і не знав. Це політичне замовлення, звичайна спецоперація.
Він звинувачує вас у політичній діяльності під “культурним прикриттям”...
Ми не проводили жодних політичних акцій. Ми не виступали ні проти уряду, ні проти Конституції РФ. Ми виступали проти закриття українського освітнього центру, проти зачистки бібліотеки.
Коли російська влада почала робити заяви, що всюди є українські школи, ми промоніторили й указали на всю безглуздість їхніх заяв. І поставили цим їх у досить незручне становище. У Росії на сьогодні немає жодної української школи.
Посол України в Росії пан Єльченко заявив, що він готовий лобіювати відкриття українських шкіл.
Про школи ми з ним говорили. Це тільки заяви. Чергові заяви для преси.
Готовий лобіювати, ну то й що? Казати одне, а зробити – інше. Де лобіювати? Він може поставити питання перед владою. Але поки це тільки слова, за якими немає реального наповнення.
Чи справді є потреба в українських школах і бажання батьків віддавати дітей?
Тут можна питання так ставити: що первинне – яйце чи курка? Я стикався з багатьма українськими патріотами, свідомими людьми, які живуть у Росії. Вони кажуть: буде школа – поведу дитину. Тож для того, щоб повести, треба створити. А створити треба не на порожньому місці.
От у нас був Український освітній центр у Москві. Було якесь приміщення. Чого ми не розкрутили це? Я не розумію... Я посольству весь час казав... Нас просто вигнали звідти...
Українська діаспора вимагала розглянути проблеми українців Росії, у тому числі в освітній сфері, якраз напередодні засідання підкомітету з гуманітарної співпраці українсько-російської міждержавної комісії. Чи перейнялося вашими проблемами політичне керівництво?
Наші заяви розглянули. І в цьому намітився деякий рух.
Зараз українці в багатьох містах Росії можуть ставити питання про виділення певної школи з наданням їй статусу базової школи для вивчення української мови і з вирішенням питання фінансування. Я зараз якраз розсилаю протоколи по регіонах і повідомляю регіональні організації, щоб вони зверталися до місцевих органів освіти. У якій формі – це вже на місці видніше: чи це буде недільна школа, чи звичайна, чи якась група дітей. Досі цього не було.
Ще на початку березня Дмитро Медведєв заявив, що в Росії незабаром здійснюватиметься мовлення одного чи двох українських телеканалів. Чи чутно сьогодні українську з російських екранів?
На сьогодні немає нічого і навряд чи буде. Слова, лише слова...
Повернімося все ж таки ще до питання ліквідації ІНКА. Почесний голова Ради земляцтв України в РФ Микола Чоломбітько заявив, що ФНКА УР була ліквідована за політичну діяльність...
Політичну діяльність! Хай би він сказав: яку? Раз ти сказав “а”, кажи “б”. От спитайте його: яку політичну діяльність ми проводили? Проти чого ми виступили? Протеси проти утисків – це не політична діяльність.
Офіційна версія ліквідації ФНКА – “виявлення порушень у господарській діяльності”...
ФНКА не проводила жодної господарської діяльності. Бо в неї не було навіть банківського рахунку. Ну яка може бути господарська діяльність без банківського рахунку?! Тому всі розмови про господарську діяльність – це дурниця.
Так, були вади. Печатка була неправильно трішки зроблена, з одним звітом зі статистики запізнилися. Ми все це визнали, виправили. Але за це не ліквідують. Ми готові були виконати всі приписи Мін’юсту. Питали: що ще зробити? Але їм цього не треба було. Їм треба було ліквідувати.
Чому? Яка мета цієї ліквідації?
Якщо ФСБ ходить і питає вчителів: що ви тут робили, думаю, у російської влади є свої підстава ліквідувати... За протести, за вшанування жертв Голодомору...
Чи будете скаржитися на Москву в Європейський суд?
Нам треба ще всі етапи та інстанції тут пройти (у РФ. – Авт.). Але я цього не виключаю.
Публiкацiї за темою «Національне питання»:
