|
Комуністи у своєму українофобстві геть втратили почуття часу і здорового глузду - їхні боси ще 55 років тому засудили культ особистості Сталіна |
Знищення “малої архітектурної форми” у вигляді погруддя ката українського народу викликало гіперактивність нью-чекістів.З початком цього року розгорнулися події навколо пошкодження Сталіна в Запоріжжі. Спочатку Сталіну відрізали голову, потім здійснили “теракт” у вигляді підриву погруддя. Замах на “малу архітектурну форму”” (саме так у документах офіційно зветься цей недолугий виріб запорізьких комуністів) став своєрідним сигналом для масових арештів та обшуків, які дуже нагадують «сталінські чистки». Перші затримання членів Всеукраїнської організації «Тризуб» імені Степана Бандери, на яких лягло основне звинувачення, почалися 8 січня і тривають досі.
Найбільш масштабні затримання відбулися 8 – 10 січня, коли у місцях позбавлення волі опинилося 15 чоловік. Затримували цілі сім’ї – як то батька та синів Стемпицьких на Івано-Франківщині. Згодом декого відпустили під підписку про невиїзд, а декого затримали повторно. Більшість в’язнів відправляють до Запоріжжя, причому
влада, прагнучи якомога швидше розібратися з кривдниками Сталіна, не зупиняється перед жодними витратами. Так, деяких із затриманих везуть машиною до Львова, а вже звідти літаком (!) доставляють у Запоріжжя. Паралельно затриманим висуваються нові звинувачення, як-от: незаконне зберігання зброї, підпал громадської приймальні Партії регіонів, убивство відомого запорізького бізнесмена. Кількість звинувачень продовжує зростати, вони стають дедалі абсурднішими. Мабуть, їх апогеєм стала
заява губернатора Франківщини пана Михайла Вишиванюка про зміну Януковичем свого маршруту на Прикарпатті через можливий замах «тризубівців».
Проте головним приводом для затримань залишається саме пошкодження погруддя Сталіна.
На сьогодні в місцях позбавлення волі у справі замаху на “вождя народів” або справах, поштовхом до відкриття яких послугувала саме ця подія, перебуває приблизно 11 чоловік. Кажемо «приблизно», бо, по-перше, правоохоронці не вважають за потрібне докладно інформувати родичів затриманих про те, що сталось з їхніми близькими і де вони перебувають. До того ж, затримання тривають, тому кількість в’язнів постійно змінюється.
Що вражає у всій цій історії – це копіювання органами методів роботи сталінських часів. Адже справді, деякі із затриманих буквально «пропали» для своїх близьких та друзів. Забрав “воронок” – і з кінцями... Родичам відмовляють у зустрічі з близькими. Брак інформації породжує всілякі чутки, котрі можуть виявитися правдою.
Так, розповідають, що затриманих майже не годують, або дають якусь баланду раз на декілька днів, у них конфісковано одяг, натомість видано тюремне лахміття. До затриманих довгий час не допускали, а до декого не допускають і досі їхніх адвокатів. Це при тому, що чимало “найсправедливіших” судів уже ухвалили рішення про утримання людей під вартою два місяці.
Ось, скажімо, жив собі в Запоріжжі хлопець на ім’я Едуард Андрющенко. Навчався в Запорізькому університеті на історичному факультеті. Очевидно знав і любив українську історію, тож і симпатизував «Тризубу», хоча й не був членом організації. На початку січня він безслідно зник. Лише через декілька днів друзям удалося довідатись, що його затримано. І більше нічого. Досі до нього так і не допустили адвоката, навіть достеменно не відоме точне його місцеперебування. Проте минулого тижня над ним уже відбувся суд, і хлопцеві дали два місяці.
І за що? Запорізький суд вирішив оберігати Сталіна ще до остаточного вироку?
У зв’язку з цим у автора виникає кілька запитань.
По-перше, наскільки правовими були дії тих, хто встановлював пам’ятник кривавому диктатору? При тому, що відповідно до рішення Апеляційного суду Києва від 13 січня 2009 року Сталіна та інших керівників тоталітарного більшовицького режиму визнано винними в геноциді в Україні 1932-1933 років. На це рішення ніхто, у тому числі й українські неокомуністи, не подавав касаційну скаргу, отже, воно вступило в законну силу. Крім того, був відомий указ президента Ющенка про ліквідацію пам`ятників епохи тоталітаризму, який теж ніхто не скасовував, навіть Донецький суд, який “розібрався” зі званням Героя, присвоєного Бандері. Відповідно до оприлюдненої в пресі інформації, комуністи не отримали належного дозволу на встановлення цієї “малої архітектурної форми” (
до того ж власне комуністи, 55 років назад, на ХХ з`їзді КПРС, у лютому 1956 року засудили “культ особистості Сталіна”. І зробив це генсек М.С. Хрущов, який виступив з доповіддю «Про культ особистості і його наслідки», в якій він розвінчав культ особистості покійного Сталіна. Далі була прийнята відповідна постанова ЦК КПРС «Про подолання культу особистості і її наслідків». Очевидно, що запорізькі комуністи неуважно вивчали історію власної партії, або ж виконували безпосередню вказівку своїх кремлівських “прихильників” або “смотрящіх” з Банкової - прим. “Аратти”)
По-друге, наскільки адекватними є дії правоохоронних органів щодо встановлення осіб, які пошкодили Сталіна в переддень новорічних свят? Хто відповість за порушення прав затриманих у цій справі? І чим викликана така увага до цього випадку?
Слідство у справі про пошкодження погруддя Сталіна стало однією з найбільш масштабних розшукових кампаній останнього часу.
Це в той самий час, коли відповідно до міліцейської статистики зростає загальна кількість реальних злочинів в Україні.
І зрештою,
чому ми, платники податків, чиї предки постраждали від сталінських репресій, маємо оплачувати всю цю брудну гру правоохоронців, зокрема оперативно-розшукову роботу, етапування літаками тощо?
І останнє –
справу про відрізання голови “малій архітектурній формі”, зведеної у вигляді “батька всіх народів”, роздули до всеукраїнського масштабу (хоча ми на 100% впевнені, що міліція і пальцем не поворухнула щоб знайти вандалів, які
знищили пам`ятки української духовності у тому ж Запоріжжі, і між іншим, - на заповідному острові Хортиця, - “Аратта”).
Але ж, крім відрізаної голови, був ще й підрив погруддя. Чомусь про цю, “підривну”, справу правоохоронці воліють не розповідати. Може, тому, що підривали зовсім не ті, хто відрізав болгаркою голову? Може, “підрив” став спеціальною технологією, аби залякати суспільство, посіяти страх і невпевненість?
Про “підрив”, так само, як і про макіївський “теракт” раптом зам’яли. Зірвалася технологія?
Актуально
21676 переглядів
До теми:
