- в Україні знаходиться унікальний міст, що пролягає між правим берегом однієї річки. Не вірите? Можете переконатися на власні очі, якщо відвідаєте Кам’янець-Подільську фортецю, що на Хмельниччині. Стара фортеця розташована на скелястому острові, охопленому петлею каньйону річки Смотрич. Таким чином, міст, що веде до фортеці, пролягає між двома точками правого берегу однієї річки. Крім того, ми не знайшли більше прикладів у світі, коли б міст тримався без усіляких підпор, а спирався б тільки на скелі. За однією з гіпотез, цей міст було зведено римлянами ще у II столітті під час походу Траянового війська на Дакію. Нині Кам’янецька фортифікація включена до переліку ЮНЕСКО
Безвідповідальне ставлення сільгоспвиробника і безконтрольність держави за останні роки привели до колосальної втрати чорноземів. Одним із чинників втрати чорнозему є водна ерозія, її розвитку сприяє інтенсивне розорювання схилів горбів, недотримання елементарних агротехнічних правил на обробітку ґрунту.
“ Чорнозем – це цар ґрунтів, він дорожчий
за вугілля, дорожчий за золото. “
В .В. Докучаєв
Земля – то є територія нашої держави. Як об’єкт господарської діяльності людини вона існує без усякого сприяння з його сторони – як загальний предмет людської праці, як основний засіб виробництва в сільському і лісовому господарстві.
Родючий шар ґрунту — основний компонент наземних екосистем, що утворився протягом геологічних епох в результаті постійної взаємодії біотичних і абіотичних факторів. Важливою властивістю ґрунтів є їх родючість. Завдяки їй ґрунти є основним засобом виробництва сільськогосподарських продуктів та інших рослинних ресурсів, основою забезпечення добробуту населення. Охорона ґрунтів, раціональне використання, збереження та підвищення їх родючості — неодмінна умова дальшого економічного прогресу суспільства.
Безвідповідальне ставлення сільгоспвиробника і безконтрольність держави за останні роки привели до колосальної втрати чорноземів. Одним із чинників втрати чорнозему є водна ерозія, її розвитку сприяє інтенсивне розорювання схилiв горбів, недотримання елементарних агротехнічних правил на обробітку ґрунту. Вона зумовлює зміну не тільки фізичних властивостей, але й знищує гумусовий горизонт. Внаслідок цього помітно зменшуються запаси гумусу, азоту, фосфору, калію й інших поживних елементів. Ґрунт втрачає свою родючість. Площа еродованих земель безперервно зростає i становить зараз до третини вiд земельних угiдь в нашій області. Найiнтенсивнiше вiдбуваються ерозiйнi процеси на землях розташованих на пагорбах з великою крутизною схилiв. Вони посилюються там, де вирощують просапнi культури (соняшник, кукурудзу, овочi, цукровi буряки) i провадять оранку вздовж схилiв.
З метою широкомасштабного впровадження природоохоронних заходів у найближчій перспективі необхідно вивести із сільськогосподарського обороту до 10% земель, що дасть змогу істотно знизити ступінь розораності угідь. Перехід одних земельних угідь в інші називають трансформацією земельного фонду. Завдання підприємств — забезпечити переведення менш продуктивних угідь у більш продуктивні, наприклад, заліснення ярів і балок, залуження деградованих земель, переведення ріллі в природні пасовища та сіножаті тощо. Щоб започаткувати роботу по збереженню чорноземів Дніпропетровщини необхідно регіональна програма на законодавчій базі нашої держави.
Вагомим чинником в збереженні родючого шару ґрунту є тотальний контроль держави за технологією обробітку ґрунту. Затвердження на рівні обласного сільгоспуправління агротехнічних заходів спрямованих на ослаблення поверхневого стоку і переводу його у внутрішньо ґрунтовий. Розробка технологічних карт обробітку ґрунту на схилах дасть можливість збереження чорноземів. Тільки виконання обробітку ґрунтів по горизонталі, «контурне» землеробство зменшують змив ґрунту на 50% і поверхневий стік на 12-99%. Крім агротехнічних заходів збереження ґрунтів необхідно широко використовувати економічні та юридичні важелі, які є особливо ефективними в умовах ринкових відносин.
Регіональна програма, в розробці котрої прийняли участь галузеві вчені, аграрії, юристи, органи влади необхідна області, стала б “дорожньою картою” в збереженні чорноземів, контролю за їх використанням та програм зі збереження родючих шарів ґрунту. Ціна питання настільки велика, що не звертати увагу на це є злочин державного масштабу. Щоб зрозуміти глобальність цього питання приведу розрахунок. На фото - поле 94 га. Втрата чорнозему за останні 10 років оцінюється більше як 45-47 тис. м. куб. , або ж 750-800 залізничних вагонів. А таких полів багато, і з кожним роком наш чорнозем міняє колір в бік коричневого. Сповзає родючий ґрунт в яри, на дно водойм. Вже і порогів в Дніпрі нема, замулені.
Поле 94 га. Втрата чорнозему за останні 10 років оцінюється більше як 45-47 тис. м. куб. , або ж 750-800 залізничних вагонів
В нашому регіоні тисячі проблем, на цю тисячу проблем знайдеться сотня людей, які можуть професійно проаналізувати, з цієї сотні — з десяток знають шляхи їх вирішення.
Приведу на останок слова Ганни Гопко “Ми зараз живемо в країні «колективної безвідповідальності», в країні де є «гілки» влади, але в «гілок» відсутнє «коріння» і «стовбур». На мій погляд «коріння» — це наші звичаї, а «стовбур» — родюча земля. А на ваш?”
Коментарі:
Так – тема не просто актуальна, вона – фундаментальна, одна з базових для українців і України взагалі. Хоча питання, підняті в статті, очевидні й зрозумілі для всіх, хто хоча б якесь відношення має до землі. І певне, як і автори статті, і як цитований в епіграфі В. Докучаєв, так і кожен громадянин зі здатністю до тверезого мислення, усвідомлює гостроту і фатальність загрози від втрати родючого шару ґрунтів. Змивання гумусу і фізичне знищення ґрунтів (кар’єрами) – це екологічний, економічний і культурологічний колапс з довготривалими невтішними наслідками. Дійсно, в останні роки, за нашими спостереженнями, процеси знищення ґрунтів у степовій Україні підсилилися в рази. І, між іншим, були вже загальнодержавні програми по збереженню й захисту ґрунтів, які передбачали досить масштабні заходи щодо виведення земель з-під ріллі, залуження, заліснення тощо. Та так і залишилися вони папірцями, якими вимахують періодично чиновники, підводячи періодично підсумки системній бездіяльності в цій сфері. А от ідею нової регіональної програми все ж таки підтримую – все ж таки треба рухатись, треба діяти. Гірше від цієї ініціативи в будь-якому разі не стане. Тільки готувати її слід виважено, із залученням дійсно провідних фахівців (не тільки за регаліями, але й за життєвим і професійним досвідом і з адекватним ставленням до проблеми земельного устрою України).
Вадим Манюк - dikun@ua.fm
Тема ґрунтів не просто важлива – тема, що має філософське, ментальне підґрунтя, вибачте незграбний каламбур. На що орієнтований сучасний сільгоспвиробник – і в Україні. і у світі? На попит. В умовах ринку це природньо. І якщо сьогодні прогнозовано найвищу ціну на соняхи – сіятиме, а завтра – на кукурудзу – по соняху сіятиме, і начхає на сівозміни і на агрокультуру! Бо на обрії шурхотить зелений папірець, а земля – не своя, орендована, і бажаючих здати в оренду – черга, і довкола порожніючих сел – не меншає…
І ніякий світовий досвід тут не допоможе – весь світ схиблений на зелених папірцях, і найбільший не той, хто пітніє, а хто тима папірцями шурхотить. Отже, лікувати треба не агрокультуру, а центральну нервову систему, хвору на зелені папірці? Бо сутність дуже проста: земля годує людство вже десятки тисяч років, а сучасні різнокольорові папірці у цілковитій більшості країн світу не підтримані навіть золотим еквівалентом!
Можемо не встигнути – часу обмаль, і ми замалілі. Звіроящери, що захопили владу і в Україні, і в цілім світі, не мають людської, богоданої шкали цінностей. Вони живуть інстинктами: споживання, самозбереження, розмноження. Вся решта їм невідома й не потрібна. На великий жаль, більшість сучасників не розуміють, що владу захопили саме звіроящери і обманюються їхнім вмінням говорити та людською подобою. Треба вірити в Бога – вірити Богові! – щоби розрізняти Богонатхненне Творіння і твар бездушну… Треба розуміти, що люди і звіроящери на одній Планеті, а паче й паче – в одній Україні, – разом жити не можуть! І пануватимуть звіроящери доти, доки люди ставитимуть шурхотіння ЧУЖИХ різнокольорових папірців над СВОЇМИ найдорогоціннішими цінностями: Земля, Родина, Народ, Держава… Держава, кажу, а не привладні звіроящери, що нині загарбали її…
Ми розпалюємо вогонь творящий. Якщо він гріє – хай. Втручатися не можемо, бо будь-яке насилля, навіть во ім’я істини, неминуче породить дисгармонію” Олесь Бердник
Актуально
29256 переглядів
Публiкацiї за темою «Національна безпека»:
