- в Україні знаходиться унікальний міст, що пролягає між правим берегом однієї річки. Не вірите? Можете переконатися на власні очі, якщо відвідаєте Кам’янець-Подільську фортецю, що на Хмельниччині. Стара фортеця розташована на скелястому острові, охопленому петлею каньйону річки Смотрич. Таким чином, міст, що веде до фортеці, пролягає між двома точками правого берегу однієї річки. Крім того, ми не знайшли більше прикладів у світі, коли б міст тримався без усіляких підпор, а спирався б тільки на скелі. За однією з гіпотез, цей міст було зведено римлянами ще у II столітті під час походу Траянового війська на Дакію. Нині Кам’янецька фортифікація включена до переліку ЮНЕСКО
Прем`єр демонстративно «викликає вогонь на себе». Зрозумів, що годі звинувачувати в усьому попередників?.. Змінника ніби знайшли, і Януковичу представили. Але є у цієї людини один недолік...
Банкова - в роздумах і пошуку. Шукають заміну Миколі Азарову, паралельно міркуючи, як би зберегти status quo: не посилити і не послабити вплив всіх основних груп владної команди. Тому, head-hunting зводиться до пошуку оновленої версії Миколи Яновича - жорсткого управлінця з досвідом, рівновіддаленого від основних гравців команди Януковича і відданого особисто президентові. По можливості - з доброю репутацією в Білокам`яній: Київ чекають непрості часи з огляду на загострення газових питань, та й від Митного союзу варто було б відбитися з мінімальними втратами.
Варто розуміти: вірогідна відставка Миколи Азарова жодним чином не означає покарання чи опали нині чинного прем`єра. Це вимушений крок для того, щоб хоч якось заспокоїти країну, каналізувати обурення безперервним зростанням цін і падінням рівня життя. До речі, ви не помітили, що останнім часом прем`єр дуже вже завзято викликав вогонь незадоволення на себе особисто? Самі обіцянки, мовялв, гірше попереду, чого варті!.. І все тому, що Микола Янович не гірше за Віктора Федоровича розуміє: після чотирнадцяти місяців перебування при владі вішати всіх собак на попередників вже непристойно, та й неефективно?
Ймовірнішою видається інша версія: підготовка до відставки прем`єра з попередньою (або подальшою) публічною прочуханкою. Президент знову виглядатиме мудрим правителем, що прогнав з двору недбайливого управителя. Електорат, розлючений донестями спічами Азарова про капусту, яку слід було б садити самим всім українцям, зрадіє і на якийсь час забуде, що та сама капуста все ще дорожчає. Не виключено, що й керівництво МВФ, яке не знаходило спільної мови з українським урядом, на радощах дасть черговий транш. Так би мовити, як аванс новому главі кабмінівської команди. Одним словом, резонів голосно відставити Миколу Азарова - хоч відбавляй. Єдине, що утримує поки президента від цього кроку - відсутність ясності з кандидатурою змінника.
Основні групи впливу вже запропонували президентові своїх кандидатів. Представники великого донецького капіталу, яких умовно можна назвати групою Ахметова-Колесникова-Клюєва, традиційно лобіюють переїзд до прем`єрського кабінету першого віце-прем`єра чинного уряду Андрія Клюєва. Група РУЕ не проти, щоб цей кабінет дістався міністрові енергетики і вугільної промисловості Юрію Бойку. Який, між іншим, готувався головувавти в уряді одразу після президентських виборів. Свого кандидата має і головне відкриття нинішнього політичного сезону - народний депутат Юрій Іванющенко - він просуває міністра аграрної політики і продовольства Миколу Присяжнюка.
Усі три претенденти на посаду голови уряду, попри очевидні переваги, мають в очах президента один спільний недолік - всі вони представники потужних груп впливу, з дуже різними, дуже часто протилежними інтересами. І посилення будь-якої з цих груп зруйнує той крихкий баланс, який Віктор Янукович вибудовував весь перший рік свого президентства. А можливо і спровокує розвал і без того не дуже монолітної владної команди.
Вихід, а також прийнятну для голови держави кандидатуру нібито підказав сам Микола Янович. У Азарова, попри вельми вірогідне прощання з виконавчою владою, є власне бачення подальшої роботи Кабінету Міністрів.
За даними інформованого джерела в українському уряді, пропозиція Азарова була така: взяти в прем`єри людину «сторонню», але при цьому з чималим досвідом роботи на держслужбі з часів Леоніда Кучми. Людину, чиє входження у високий кабінет і подальше перебування у владі цілком залежало б від голови держави, оскільки ніяких точок зіткнення з групами впливу вона не має. Як такого близько місяця тому прем`єр, нібито, запропонував колишнього першого віце-прем`єра уряду часів Леоніда Кучми, екс-керівника НАК «Нафтогаз» Олега Дубину. Віктору Януковичу кандидатура, ніби і сподобалася, проте ніякого остаточного рішення винесено не було.
Що ж до можливої кандидатури - Дубина, крім усього іншого - вихідець з промислового Сходу, колишній керівник Алчевського меткомбінату і «Криворіжсталі», що робить його практично своїм для нинішньої владної команди. Перебування в «помаранчевій» команді, схоже, особливим мінусом вже не вважається. До того ж, зрозуміло, що Олег Дубина був там таким самим варягом - його закликали керувати «Нафтогазом» тільки тому, що він є визнаним фахівцем з питань енергоносіїв, а також вельми ефективним парламентером з Москвою. Дубина - знайома і зрозуміла людина для Володимира Путіна і голови «Газпрому» Олексія Міллера. Свого часу це було дуже важливо для Юлії Тимошенко. Сьогодні це вкрай важливо для Віктора Януковича. Не далі як у липні Україну чекають дуже складні переговори щодо Митного союзу з Росією, яка вирішила пов`язати питання вступу Києва в МС із зниженням ціни на газ (про останнє неодноразово просив Київ). І новий прем`єр-міністр, який у газовій темі «вариться» майже два десятки років, цілком міг би посилити переговорні позиції України.
З іншого боку, саме газ може завадити поверненню Олега Дубини у владу.
11 квітня Генеральна прокуратура України оголосила про порушення кримінальної справи проти екс-прем`єра Юлії Тимошенко. Її звинуватили в перевищенні службових повноважень при підписанні газових контрактів з російським «Газпромом» 19 січня 2009 року. За два дні стало відомо, що в справі також фігурує колишній керівник НАК «Нафтогаз України» Олег Дубина.
За версією Тимошенко, справу відкривали у великому поспіху - спеціально під візит до Києва Володимира Путіна, який відбувся 12 квітня. Свідчення тому - аж два з половиною аркуши, на яких, за словами Юлії Володимирівни, вмістилися всі матеріали слідства. Утім, версія про те, що таким чином українська влада вирішила «лякати» російського прем`єра, зробивши його поступливішим у питаннях цін на газ, - сміховинна. Навряд чи Володимир Путін міг злякатися того, що таку кримінальну справу Україна використає як підставу для розриву газової угоди в односторонньому порядку. І вже поготів свого виклику до Генпрокуратури на допит, про який, мов з ланцюга зірвавшись, наввипередки писали українські ЗМІ.
І водночас кримінальна справа, фігурантами якої є Тимошенко і Дубина, має і ряд внутрішньополітичних цілей, одна з яких - гра на пониження акцій кандидата на посаду прем`єра Олега Дубини. Людина, яка ходить під кримінальною справою, - не кращий варіант для призначення на одну з вищих державних посад. Це чудово розуміють і ті, хто організував «прив`язку» Дубини до газової справи, і ті, хто лобіював його кандидатуру. Утім, як стверджує джерело в українському уряді, протягом найближчих кількох тижнів має відбутися зустріч Олега Дубини і Віктора Януковича. За її результатами і буде зрозуміло, чи віллється екс-голова «Нафтогаза» в нинішню владну команду, і якщо так - то в якій якості.
Єдина країна в світі, де не викладалася в університетах історія цієї країни, де історія вважалася чимось забороненим, ворожим і контрреволюційним, — це Україна. Другої такої країни на земній кулі нема.
Де ж рождатися, де плодитися дезертирам, як не у нас? Де рости слабодухим і запроданцям, як не у нас? Не вина це дезертирів, а горе. Не судить їх треба, а просить прощення і плакати за погане виховання, за духовне каліцтво у великий час.
Їх не учили Батьківщині — їх учили класовій ворожнечі і боротьбі, їх не учили історії. Народ, що не знає своєї історії, є народ сліпців.” Олександр Довженко
Актуально
52689 переглядів
Публiкацiї за темою «Під ковдрою влади»:
