 Актуально Чи знаєте Ви, що:
- свій шлях до Місяця радянський «Луноход» розпочав в Україні. Для підготовки команди, що ним керувала, та для випробовувань самого апарата в кримських горах під Сімферополем було створено спеціальний «місяцедром». У 70-х на Місяць було запущено всього два «трактори» — «Луноход-1» та «Луноход-2». Під час виконання місячної місії «трактористи» теж знаходилися в Криму — у центрі керування в селищі Шкільне. Пізніше зі Шкільного керували роботою космічних кораблів «Союз», брали участь у здійсненні першої міжнародної стиковки «Союз»-«Аполон», відстежували перший, і єдиний, політ радянського «човника» «Буран». Після проголошення незалежності України центр у Криму було майже повністю знищено...
Курс валюти:
Погода в Україні:
|
 |
Початок процесу над Луценком: спеціальний суд із спеціальним суддею
Людина і влада 22973 перегляди
Опубліковано - 24.05.2011 | Всі публікації | Версія для друку
Я сьогодні бачила Юрія Луценка в суді. Важить, напевно, кілограмів 60. Схожий на студента. Худий, але на ногах тримається. Все, що спало на думку запитати:
- Як ви?
- Все добре. П`ю воду.
Хтось з колег поруч перепитав про здоров`я.
- Я вимагаю звільнення не через моє здоров`я, а тому, що вважаю своє утримання під вартою незаконним. Це 1937 рік.
Ми заходили до кімнати, де засідав суд, лише на півтори-дві хвилини. Це була журналістська домовленість. Журналістів з камерами і без них було так багато, що в залі всі не вмістилися б. Тоді домовилися, що охоронці запускають по двоє людей, двоє працюють там по півтори-дві хвилини, а потім виходять. Крізь відкриті вікна суду чути крики мітингуючих на підтримку Луценка. Люті і злі про першого заступника генпрокурора Кузьміна, судді Вовка, співчутливі - про Луценка, одне слово, щирі крики непроплаченного мітингу на захист політв`язня, якого люди хочуть бачити живим.
Щоб потрапити до будівлі Печерського суду, я пройшла через неймовірну тисняву. Востаннє такий аншлаг був 2001 року, коли заарештували Тимошенко. Слухаючи колег та працюючи ліктями, щоб опинитися в коридорі напроти дверей засідання, я думала, що мало який журналіст не критикував Луценка, коли той був міністром внутрішніх справ. Я - не виняток. Але що сьогодні газетярі, як один, напираючи і терплячи спеку і штовханину, хотіли зайти в зал суду, і, здається, всі фотокори й оператори Києва прагнули вихопити його об`єктивом. Вони так хотіли потрапити і самим поглянути на процес - не для того, щоб одержати гонорар або зі страху одержати догану від шефа за незроблений знімок. Адже фотографій Луценко буде багато в Інтернеті. Але всі хотіли зайти в зал. Це була хоч і нікчемно мала, але підтримка нового українського політв`язня.
Юрій Луценко прагнув відповідати на запитання преси. А потім іноді сідав відпочити на лавку. Хочеться вірити, що йому допомагала триматися енергетика прихильників. А ще всі усвідомили важливість сьогоднішнього моменту. Всі відчували так, ніби водій зеківського вигляду щосили вивертає кермо неабияк пошарпаної вантажівки під назвою Україна, щоб розвернути цю саму вантажівку до диктатури. Висловлювати солідарність Луценку - це як пробувати вчепитися в кермо, щоб завадити тому водієві зробити такий розворот.
Ми, всі критики міністра-хулігана Луценко, знали, що не можемо прощати чи не прощати йому гріхи і помилки. Це не в нашій компетенції. Та й тримають його в СІЗО не за ці помилки. Правовий моніторинг міжнародних експертів це підтверджує. Але просто хотіли, щоб він знав: ми стоїмо під тими прапорами, які тримає опозиція. У цьому коридорі ми майже рік тому чекали рішення суду про Діденка. Хоча всі розуміли, яким воно буде.
Але повертаючись до Луценка...
На самому початку засідання сюди заходили представники шведського і фінського посольств. З нардепів, окрім представників "Народної самооборони", прийшли бютівці Андрій Шевченко, Сергій Власенко, Наталія Королевська, окремі члени НУ-НС. Вони були готові заплатити, щоб Луценка випустили під заставу. Принаймні, при них були виписки з банківських рахунків.
На засіданні суду спочатку було розглянуте клопотання Луценка про відведення розгляду його справи судді Вовка. Цей спеціальний суддя із спеціального суду розглядає зазвичай справи опозиції. Стоячи в коридорі, суду бачила суддю Вовка. Подумала, що його гидливий і зарозумілий вигляд - реакція самозахисту на відверто вороже ставлення з боку журналістів.
Біля Печерського суду атмосфера, наче ти біля Луб`янки. За якийсь час нам повідомили, що суд відхилив клопотання Луценко про зміну запобіжного заходу. Про це повідомив народний депутат України Юрій Гримчак. Потім було клопотання про закриття справи. Його теж відхилили. Відхилили і клопотання про розгляд справи судом присяжних. Щоразу виходив хтось із нардепів - Андрій Шевченко, Олесь Доній, - повідомляючи про те, що суд відхилив чергове клопотання.
...Треба було вибиратися із залу. За дверима стояли колеги. Була їх черга побачити Луценка. Поки розглядалося клопотання про відведення, в залі суду була перерва. Після того, як закінчилася перерва і оголосили, що Луценка судитиме суддя Вовк, прийшла Юлія Тимошенко. Цим приходом зняла всі розмови скептиків, що вона не прийде, оскільки переживає за несподіване зростання рейтингу опального міністра.
- Те, що тут відбувається, - це не суд, а судилище тих, хто замовив Луценко. А замовили, тому що бояться патріотів і політиків, здатних боротися, - сказала вона журналістам.
Моя колега, яка зайшла в зал суду разом з Тимошенко, розповіла, що вона підійшла до ґрат, вони шепотілися, і він був радий її підтримці.
Із залу засідань нам передали текст промови Луценко. Все-таки цього разу побратими готувалися, все було чітко. Охочі потрапити в зал, потрапляли, хоч і ненадовго. Зміст засідання ставав відомим з перервою в п`ять-сім хвилин.
«Мене заарештували по чотирьох пунктах. Невизнання своєї провини, відмова від дачі свідчень, спілкування з пресою, відмова читати матеріали справи. Три перші пункти - мої права, гарантовані Конституцією. Четвертий - моє право, а не обов`язок, - говорив на суді Луценко, - ціною голодування я показав, що в Україні немає правоохоронної системи. Каральна, політично мотивована прокуратура є, а правоохоронної системи немає. Сьогодні ми побачили, що в Україні немає незалежного правосуддя».
У коридорі та на подвір`ї суду три сотні журналістів продовжували чекати закінчення суду. За три години вони не розбіглися. Нарешті, почали виходити учасники процесу. Прихильники екс-міністра продовжували скандувати: «Свободу Луценку». Прокурор пішов квапливо, майже втік. «Ганьба», - кричав навздогін натовп.
Коли вийшов адвокат, прихильники Луценка знову почали скандувати гасла на його підтримку. Один з телеоператорів підійшов до літнього віку жінки і сказав: «Тітонька, ...б вашу мать. Замовкніть, дайте записати адвоката, заважаєте працювати».
- Зрозуміла, синку, - покірно сказала невгамова заводійка. - Мовчимо, знімайте і записуйте про Юру гарненько.
- Я не бачив за всю адвокатську практику подібного беззаконня. Юрій Луценко перебуватиме під вартою, доки суд не змінить свою думку щодо доцільності подальшого його утримання під арештом. Перше судове засідання у справі по суті має початися 27 травня.
...Пока записувався матеріал, стало відомо, що Юрій Луценко припиняє голодувати.
Правильно: Україні потрібний живий Луценко.
 До теми:
Публiкацiї за темою «Людина і влада»:
- “Мене попередили, що у російській тюрмі я помру дуже швидко”
Ольга Просвірова BBC
Сергій Савельєв не схожий на людину, яка провела вісім років у російській в’язниці і таємно збирала відео жахливих катувань в’язнів. - Скільки людей вбила пандемія в Україні у 2020 році
Діана Куришко, BBC
“Коли з’явився коронавірус, всі інші захворювання “ніби зникли”. Covid-19 вийшов на перший план”, - розмірковує про наслідки пандемії Тарас Жиравецький, сімейний лікар зі Львова. - Росія переслідує силовиків, звинувачених у витоку даних про отруєння Навального
Метью Лаксмур, Радіо Свобода
Через чотири місяці після свого отруєння під час повернення із Сибіру до Москви, російський опозиціонер Олексій Навальний хитрістю примусив одного зі своїх імовірних отруювачів зізнатися телефоном. - Обіцянки-цяцянки, або Чи підготувались в Україні до вакцинації від COVID-19
Ольга Журавльова, DW
Україна досі очікує поставки вакцин від коронавірусу. Втім, чи готова країна до масової вакцинації в принципі? - Криза медичних кадрів: чому українські медики покидають Україну?
Вікторія Прихід, DW
Українські лікарі погрожують страйком після Нового року, якщо уряд не перегляне медичний бюджет на 2021 рік. Багато хто з медиків вже зараз серйозно замислився про виїзд на роботу за кордон. - Чи справді коронавірус в Україні пішов на спад і що не так з ковідною статистикою
Світлана Дорош, ВВС
Український уряд вважає, що поширення коронавірусу в Україні уповільнилося. МОЗ робить такі висновки на підставі статистичних даних про кількість хворих. - Журналістське розслідування вказує на російських «агентів», які могли отруїти Навального
Богдан Цюпин, Голос Америки
Міжнародне журналістське розслідування журналу Der Spiegel, інтернетних видань Bellingcat, The Insider(ru), а також за участі американського телеканалу CNN стверджує про виявлення групи агентів російської Федеральної служби безпеки (ФСБ), які могли бути причетні до замаху на російського опозиційного діяча Олексія Навального. - Жорстокість білоруських силовиків. У чому причина?
Богдана Олександровська, DW
Вже більше ста днів влада Білорусі вдається до насильства проти протестувальників. Колишні силовики поділилися своїми міркуваннями про причини жорстокості співробітників правоохоронних відомств. - Пандемія COVID-19 в Україні вийшла з-під контролю?
Лілія Ржеутська, DW
Український уряд в “пожежному режимі” шукає рішення, як приборкати поширення COVID-19. Опитані DW експерти вказують на те, що час втрачений і ситуація в Україні виходить з-під контролю. - Що найбільше непокоїть мешканців південного сходу України
Олександр Савицький, DW
Мешканців південно-східних областей України найбільше страшить не лише війна на Донбасі, свідчить опитування, проведене на замовлення німецького Фонду імені Генріха Белля, результати якого представили в Києві. |
 |
Публікації: Останні новини:
Популярні статті:
| |
|
|
 |
Відберіть у народу все, і все він може повернути, але відберіть мову, і він ніколи її більше не створить... Нову батьківщину може створити народ, але мову - ніколи; вмерла мова в устах народу - вмер і народ...”
Костянтин Ушинський
 |
|
| |
|
|
| |
|
