|
Протичовновий крейсер „Москва”. Нижче на фото: сторожові кораблі „Смєтлівий”, „Питлівий”, „Ладний” та ракетний корабль на повітряній подушці „Самум”. |
А хіба не знають професіонали з воєнної газети, що альфою і омегою стратегії є превентивні удари по носіях ядерної зброї. І куди ж противник Росії, не дай – то бог, буде їх наносити? Правильно – по нашій території. Післямова до статті Олександра ЩЕРБАКОВА „Від міфів до реалій ЧФ Росії” у газеті
"Народна Армія" (2006.06.16).
У цій статті журналіст (сподіваємось, несвідомо) хоче спростувати обґрунтовану стурбованість української громадськості проблемами, що створює Чорноморський Флот РФ, порушуючи угоди щодо тимчасового свого перебування на нашій території.
Залишається догадуватись, хто ж і для чого навіяв офіційній газеті Міноборони такі колискові мотиви…
Дуже й дуже жаль, що для, здавалось би професіонала, міфом є утримання на нашій території (без’ядерної держави) усієї ядерної системи ЧФ РФ, окрім ядерних боєприпасів. Фактично вимушеним порушенням міжнародних договорів України є базування на нашій території потенційних носіїв ядерної зброї Росії – крейсера „Москва”, сторожових кораблів „Питлівий”, „Ладний” та „Смєтлівий”, літаків типу Су – 24, Бе – 12 та вертольотів Ка – 27.
Ну, а доставити у потрібний час на ці носії ядерні боєголовки якраз і не є проблемою. За часів Радянського Союзу подібна доставка була передбачена саме з території півдня України в армії держав, учасників Варшавського договору.
А хіба не знають професіонали з воєнної газети, що альфою і омегою стратегії є превентивні удари по носіях ядерної зброї. І куди ж противник Росії, не дай – то бог, буде їх наносити? Правильно – по нашій території.
Дивно й те, що фахівцями не розуміється проблема незаконного нарощування бойової міці флоту. Ракетно – реактивний потенціал тих же Су-24, ракетного корабля на повітряній подушці „Самум”, крейсера „Москва” мало не втричі підвищив цю міць, при тому, що кількісно флот скоротився.
Може військові журналісти прояснять суспільству якусь логіку в утриманні ЧФ РФ й донині дорогої кримської землиці й фондів. Якщо всі ці сотні гектарів, причали, цілі мегаполіси потрібні були для забезпечення базування армади чисельністю 370 ! кораблів, то навіщо флоту такі багатства зараз, коли він скоротився у 10 разів. Як пояснюється, щоб здавати в оренду українським бізнесменам. Отакі ось благодійники за чужий кошт!!!
Що ж до відсутності, як стверджується проблем з виводом, то хотілось би запитати т.з. фахівців, скільки ж десятиліть росіяни будуть вивозити сотні тисяч вагонів стратегічних й оперативних запасів, що й досі навіщось базуються в Криму. Особливо з огляду на той факт, що для вивозу двох чи трьох баз (а по суті – полкових складів) з території Грузії вони запросили аж три роки.
Якщо вищеозначене є для фахової газети дрібницями, то вже якось і ніяково нагадувати читачам про далеко не чемну поведінку флотських гостей у нашій домівці, про „помилкові” десанти на кримський берег, про подвійне громадянство значної частини флотського персоналу, про вперту відмову віддати Україні гідрографічні об’єкти, що судами визнані власністю держави, про несанкціоновані вояжі морської піхоти на українські маяки, та й багато чого іншого.
У зв'язку з подібними публікаціями, вважаємо за доцільне ще раз конспективно зосередити увагу громадськості на проблемах тимчасового перебування ЧФ РФ на території України. (До речі, портал „Аратта – Україна” їх уже
оприлюднював 2.06.2006)
Принагідно повідомляємо, що депутатська група НРУ у ВР вкрай стурбована розвитком ситуації навколо потужного іноземного військового формування на нашій території і знову ініціює створення Тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради України для парламентського супроводження виконання базових угод про тимчасове перебування Чорноморського Флоту Російської Федерації на території України.
Не все так добре, як видається Олександру Щербакову
Короткий огляд проблеми перебування Чорноморського Флоту Російської Федерації на території України.
Тимчасове перебування Чорноморського Флоту Російської Федерації (ЧФ РФ) на території України та питання його обов’язкового виведення до 2017 року суттєво впливають на нинішню ситуацію в Україні та мають розглядатися в політичній, міжнародно-правовій, соціально-економічній, гуманітарній, екологічній, оборонній, міграційній площині.
Проте, незважаючи на актуальність проблеми, комплексного вивчення ситуації, оцінки позитивів та можливих негативних наслідків цього явища, напрацювання пропозицій щодо необхідних рішень на загальнодержавному та парламентському рівнях проводиться недостатньо.
Лише наприкінці 2005 року та на початку 2006 року Урядом видані Розпорядження (№ 555-р) та Постанова (№ 246) про управління майном, яке використовував Чорноморський Флот колишнього СРСР та його інвентаризацію. Але й зараз ця робота йде більш ніж повільно.
Все це спричинює недостатній рівень державного контролю за використанням державного майна, призводить до значних матеріальних та моральних збитків. Не здійснюється розробка заходів поетапного виведення ЧФ РФ з території нашої держави в обумовлений угодами термін.
Актуальність питання посилює і той факт, що історично Чорноморський Флот виступав містоутворюючим фактором по відношенню до Севастополя та ряду інших населених пунктів, значна частина жителів та інфраструктури яких тісно пов’язані з його діяльністю та обслуговуванням. Саме тому необхідні державні рішення і програми для поступового відокремлення об’єктів міської інфраструктури від військових гарнізонів Російської Федерації та забезпечення їх автономного функціонування.
Основними підставами створення Тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради України є наступне:
- ряд положень базових Угод України з Російською Федерацією про перебування ЧФ РФ на території України і, особливо, стан їх виконання не відповідає сьогодні національним інтересам i потребують уточнення.
- окремі дії командування ЧФ РФ фактично порушують суверенітет України на частині своєї території та конституційні права українських громадян;
- до цього часу відсутні договори оренди землі, об'єктів нерухомості та майна, які використовуються ЧФ РФ, а контроль за їх станом з боку органів державної влади фактично не проводиться. Так, на морських гідротехнічних спорудах тривалий час не проводяться нормативні інженерні обстеження з визначення їх технічного стану та здійснення необхідних ремонтних робіт, що призводить до їх поступової руйнації, мають місце зміна їх функціонального призначення, самовільного будівництва, реконструкцій i т. ін.;
- відсутність експертної оцінки державного майна й, відповідно, невизначений розмір орендної плати;
- залишається неврегульованими питання використання землі та майна, які не були визначені угодами і, зокрема, системи навігаційно-гідрографічного та метеорологічного забезпечення безпеки мореплавства на Чорному та Азовському морях;
- значна кількість військовослужбовців ЧФ РФ (щорічно більше тисячі осіб) звільняються в запас і залишаються на постійне місце проживання в Україні. Відповідно до Ташкентської Угоди держав учасниць СНД від 15.05.1992 р. про порядок пенсійного забезпечення i державного страхування військовослужбовців та членів їх сімей, вони отримують пенсії (в середньому 2,5 - 3 тисячі грн..) з бюджету нашої держави. Видається слушним вивчити питання про доцільність переговорів щодо відповідних компенсацій цих витрат з боку Російської Федерації;
- потребує визначення перспектива використання земельних ділянок, акваторії бухт та об’єктів берегової інфраструктури зацікавленими відомствами (транспортна галузь, збройні сили, органи місцевого самоврядування тощо);
- до цього часу відсутній механізм реалізації міжурядових угод в частині компенсації місцевим бюджетам Севастополя, інших населених пунктів витрат, пов'язаних з перебуванням на їх території військових формувань ЧФ РФ. Внаслідок чого, щорічні видатки на утримання інфраструктури i забезпечення соціальними, комунальними медичними та іншими послугами військовослужбовців ЧФ РФ, членів їх сімей здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України;
- мають місце непоодинокі факти порушення російською стороною природоохоронного законодавства із загрозою виникнення надзвичайних ситуацій, що вимагає негайної оцінки екологічного стану та розробки узгодженої програми відповідних спільних заходів, спрямованих на збереження екосистеми та запобігання забрудненню в місцях дислокації ЧФ РФ.
P.S. Побачимо, до речі, як у скорому часі проходитимуть дії українських виконавчих органів щодо виконання рішень судів стосовно повернення Україні гідрографічних об'єктів (маяків).
Актуально
24549 переглядів
До теми:
