Аратта - На головну

27 серпня 2014, середа

«АРАТТА. Вікно в Україну» - домашня сторінка  Лист до редакції  Інформація про портал

Актуально
Пансіонат «Аратта»
Музей «Аратта»
Невідома Аратта
Українські фільми
Українські мультфільми
Хто ти?
  Аратта у Facebook Аратта у twitter Аратта ВКонтакті Аратта в YouTube
  Українські словники on-line Версія для мобільних пристроїв RSS
Словник
Тлумачний словник сучасної української мови онлайн. Перевірка слова:

Чи знаєте Ви, що:
- в містечку Глухів (Сумська область) 12 травня 1870 року, поширилися звістка, що їх знаменитому земляку Артемію Яковичу Терещенко, відомому цукрозаводчику та меценату височайшим указом надано потомственне дворянство. Сини згодом гідно продовжували його справу. А от численні онуки, вже стали прикладати свої здібності в інших іпостасях. Михайло Іванович Терещенко був міністром фінансів та закордонних справ в уряді О.Керенського; Федір Федорович Терещенко був талановитим авіаконструктором, вельми високо цінувався Жуковським, й літаки його конструкцій були прийняті на озброєння російською армією в І Світовій війні...

Наш партнер - «Об`єднані Мережі України» - Дата-центр, колокейшн, оптичні лінії

Застосунок Aratta 1.0 для смартфонів і планшетів на основі операційної системи Android

Курс валюти:
Курси валют в банках Києва
Курси валют в обмінниках Києва
Курси валют в регіонах України

Галерея дизайну «Аратта» — архітектура, брендінг, поліграфія, веб

Клуб української культури «Аратта» (м.Нововолинськ)


Погода в Україні:
 

Наш банер

Наш банер


Рушниця

Гумор 21461 перегляд Система Orphus: виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl+Enter

Опубліковано - 12.08.2011 | Всі публікації | Версія для друку | Коментарі (0)

Фото - Юрій Фоменко
Фото - Юрій Фоменко
До відкриття мисливського сезону.

Мисливців на селі два-три щонайбільше. Коли йдуть на полювання, то діти біжать за ними аж до краю вулиці, проводжаючи. Патронташ, рушниця, костюм — то дитяча заздрість.

Полювання — то природній інстинкт, закладений в людині з стародавніх часів, з тих часів, коли полювали на мамонтів, щоб прокормити родину. Отакий інстинкт прокинувся в нашого сусіда діда Степана.

Як вийшов на пенсію, купив рушницю, різні мисливські причандали і тепер сидячи на ганку, милувався зброєю, що поблискувала проти літнього сонця.

- Ну як, Степане ?- гукнув через дорогу мій дід Аврам.

- Та нічого. Ходімо на город, рушницю пристріляємо.

- Зараз, тільки майстерню закрию.

Дід склав інструмент, протер верстак, замкнув двері й повагом пішов до сусіда. Для цілі вибрали одинокий сонях серед городу, за ним був старий сад, далі луки, от же стрільба мала бути безпечна. Обрали позицію метрів за тридцять від цілі, виклали три коробки з набоями і почали.

Постріл за пострілом, ще і ще постріл, а сонях цілий. Крутили приціл, стріляли і знову крутили приціл, а сонях стояв , як укопаний. Десь пострілі на тридцятім почувся несамовитий крик Степанової жінки: голосила вона чи грозилася-зрозуміти було важко.

На крик збігалися сусіди, певні, що Степаниху поранено. Картину ж застали зовсім не криваву, ба навіть навпаки. Серед городу баба Явдоха тримала однією рукою за ремінь рушницю і кляла новоспечених стрільців, а другою показувала на старий сад. Городом, до левад утікали сусід з дідом. Тікали, пригинаючись, як від пострілів. Кожен посланий наздогін бабин проклін пригинав їх ще більше до землі.

Згодом бабина мова стала набувати змісту:

- Людоньки, добрі, що ж вони наробили!..

- Та кажи вже, що там скоїлося! — перекричала бабу сусідка.

- Та там же в саду, на шворках!

- Хто там у саду на шворках?

- Та он же, дивіться!

Нарешті перед сусідами в саду відкрилася картина мисливського навчання: три шворки з бабиною, щойно випраною білизною потрапили на траєкторію качиного дробу, який мимо непохитного соняха долетів аж у сад. Немаленького розміру, Явдошина білизна мала вигляд решета і навіть ще диміла, від деякої висіло одне шмаття. Сміялися всі, крім баби Явдохи.

Діди явилися надвечір і не додому, а в сусіда Василя

- Ну, як охота?- спитав господар.

- Хоч ти не допікай, Василю. Завтра треба в область з’їздити…

- Як треба, то треба. Поїдемо.

Вранці повіз Василь бабу в місто до магазину «Великан» за спідніми обновками А діди, сидячи за чаркою, приймали співчуття від сусідів та виголошували тост за вдале полювання. Навіть тікаючи від баби, вони не погубили гумору.

А сонях виріс великий, з темним добірним насінням, ми його всім кутком лузали. Мужній був сонях.

Якщо ви помітили в тексті орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

 

 
Share/Bookmark
 
Публiкацiї за темою «Гумор»:
  
Більше тем:

Публікації:

Популярні статті:
 
 

У нашого Українського народу існує повір’я, що від тих батьків, які не дотримуються звичаїв, родяться діти, що стають вовкулаками. Вовкулака, бувши в людській постаті, до церкви не ходить, з людьми не вітається і звичаїв людських не знає”
Олекса Воропай

 
«Крила Фенікса» - фонд допомоги Українській Армії
 
«Аратта» рекомендує:
Опитування:

Україна сьогодні -
Окупована країна
Незалежна і самостійна
“Бананова республіка”
Час покаже







 

 

 
Яндекс цитування Internet Map Счётчик тиц и PR Український рейтинг TOP.TOPUA.NET

© АРАТТА. Український національний портал. 2006-2014.
При передруці інформації, посилання на www.aratta-ukraine.com обов`язкове.