Актуально
44866 переглядів
 |
Історія так званого “Доктора Пі”, або Андрія Слюсарчука, якого ще недавно називали медичним світилом, а тепер все частіше обзивають аферистом, торкнулася моєї доброї знайомої. Її двадцятирічний син отримав черепно-мозкову травму. Днями моя подруга каже: «Знаєш, завдяки тому, що я вперше в сімейному житті не пішла на поступки чоловікові в серйозному питанні й категорично відмовилася посилати сина на операцію, мабуть, урятувала життя дитині». При цьому додала, що оперувати мав на той час ще “світило” медицини, розрекламований в ЗМІ, Слюсарчук. Тепер, прочитавши, що він, можливо, причетний до смерті щонайменше 12 людей, зрозуміла, як близька була до катастрофи.
Відмовилась вона від операції, оскільки насторожили навіть її, далеку від медицини людину, деякі обставин, зокрема те, що лікар з такими регаліями брався сам робити уколи, перевозити аналіз крові – до того ж поїздом з Києва до Львова. А коли “Доктор Пі” заявив про операцію, то на той час навіть результатів аналізів ще не було. Вона тверезо розуміла, що ніякий здорово мислячий лікар на таке не піде. Як можна оперувати, коли ні нормального обстеження, крім розмов і перечитування попередніх діагнозів інших медиків, ні результатів аналізів?
Після цієї розповіді мене не покидало одне питання: як Слюсарчуку вдавалося стільки років пускати навколо себе туман? Поряд же в клініках, у яких він робив операції, були справжні спеціалісти… Невже вони не усвідомлювали, не відчували, що біля них людина, далека від медицини?
А якщо знали це, то чому мовчали?
Заслужений лікар України, доктор медичних наук Ольга Богомолець під час круглого столу «Доктор Пі»: аферист чи маніяк-убивця?» в Інституті Горшеніна зазначила, що головні лікарі, котрі допустили «людину без медичної освіти до операційного столу», порушили закон, і вони мають нести відповідальність. При цьому не виключила, що «був дзвінок або від високопоставлених осіб, або з управління охорони здоров`я конкретної області, щоб запустили його в операційну».
Пані Богомолець м’яко назвала «Доктора Пі» «експериментатором»: «Він експериментатор, при чому експериментатор системний, який експериментував над нашим суспільством: а що ще тут можна безкарно зробити?” Вона зазначила, що “були люди, зацікавлені мати цього шахрая”, адже він одержував медичні звання.
Професор Слюсарчук не просто отримав наукові звання, під нього президент Віктор Ющенко указом №1094/2009 від 22 грудня 2009 року “Про Інститут мозку” за ініціативою Міністерства охорони здоров`я України вирішив створити “Інститут мозку як головну науково-дослідну установу з визначення пріоритетних напрямів вивчення мозку, проведення фундаментальних і прикладних досліджень у неврології, психіатрії, психології та нейрореабілітації, розроблення, впровадження та реалізації програм досліджень мозку та мозкової діяльності, новітніх технологій у цій сфері, а також з підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців з неврології, психіатрії, психології та нейрореабілітації, їх дистанційного навчання”.
Після описаних в ЗМІ жахіть з приводу так званої лікарської діяльності “Доктора Пі” уявила: такі ж експерименти могли бути масовими.
Правозахисник, президент Асоціації психіатрів України Семен Глузман каже, що за декілька років до затримання “світила від медицини” київські нейрохірурги з жахом говорили про “якусь молоду людину, яка намагається кафедру нейрохірургії забрати в одного відомого професора”. За словами Глузмана, один з лікарів Львова йому розказував, що “Доктор Пі” був допущений до операції “за дзвінком з обласного управління охорони здоров’я”. При цьому Глузман зазначає, що “в нас сотні докторів наук, знання яких на рівні знань Слюсарчука, але в них є докторська”. В Україні множаться посадовці з купленими дипломами, а також доктори наук, професори, котрі заплатили за свої звання. Ідучи до медика, ти не можеш бути застрахований від того, що не потрапиш до шахрая.
Історія Слюсарчука темна й досі, незважаючи на численні публікації на цю тему. Сьогодні відомо, що не тільки Віктор Ющенко опікувався «геніальним доктором». Обласкав його й нинішній президент України Віктор Янукович, який указом №960/2011 від 30 вересня 2011 року присудив йому Державну премію України 2011 року в номінації «наукові досягнення в галузі освіти» за цикл робіт «Комплекс освітніх інформаційних технологій подання, запам`ятовування та опрацювання надвеликих об`єктів інформації в процесі навчання». Мали вручити лауреату сто п`ятдесят тисяч гривень, проте не встигли, бо вже 14 листопада 2011 року пан Слюсарчук був затриманий співробітниками спецзагону "Беркут" за звинуваченням у шахрайстві. Проти «Доктора Пі» порушили дві кримінальні справи: за ст. 190 Кримінального кодексу України (шахрайство) і ст. 358 (пiдробка документiв).
Як відомо раніше в ЗМІ писали про феноменальні здібності Слюсарчука, який відтворював по пам`яті великі обсяги інформації, зокрема 30 мільйонів цифр у числі «пі», вигравав шахові партії в комп`ютера, цитував напам`ять текст із будь-якої сторінки «Кобзаря» і робив обчислення з астрономічного розміру числами. Назвавшись нейрохірургом, він лікував хворих.
Львівська газета “Експрес” провела журналістське розслідування й започаткувала серію матеріалів про те, що “Доктор Пі” не та людина, за яку себе видає, оскільки медичної освіти в нього немає, як і вищої освіти взагалі, а вчився він лише у двох професійно-технічних училищах, а всі його нібито “досягнення” не відповідають дійсності. Навіть після цих викриттів високопосадовці мовчали або стверджували, що із Слюсарчуком усе гаразд.
І лише 16 грудня минулого року, коли його затримали правоохоронці, міністр освіти і науки, молоді та спорту Дмитро Табачник заявив на прес-конференції , що Міністерство освіти Росії визнало свої помилки при видачі Андрію Слюсарчуку копії диплома про закінчення російського медичного вищого навчального закладу. Табачник процитував частину офіційного листа, відповідно до якого «дублікат державного диплома про закінчення вишу був виданий Слюсарчуку у 2005 році. Дублікат був виданий завідувачкою архіву Російського національного медичного університету ім. Пирогова, яку звільнено».
Днями народний депутат України Ірина Бережна (ПР) заявила, що ініціюватиме створення у Верховній Раді України Тимчасової слідчої комісії з контролю за розслідуванням справи Андрія Слюсарчука. “Я як юрист, звичайно, не можу зараз ярлики вішати й говорити, що він убивця, і стверджувати це до остаточного рішення суду, але особисто в мене факти, викладені в журналістському розслідуванні, жодних сумнівів не викликають, і я як громадянин їм довіряю. Як юриста шокує те, що цю історію намагаються перекваліфіковувати просто в шахрайство, у фальсифікацію диплома, і ніхто не порушує питання про те, що 12 смертей – це те, що ми знаємо, і, можливо, ще багато того, що не вдалося під час розслідування з`ясувати”. Пані Бережна пообіцяла навіть, що здійснюватиме відповідний юридичний супровід і надаватиме підтримку всім постраждалим сім’ям.
Чимало колишніх і теперішніх посадовців в Україні були б щасливі, якби Слюсарчуку поставили відповідний діагноз і визнали “непідсудним”, аби його запроторити в психіатричну лікарню. Дивно було б, що неадекватна особа змогла стількох людей пошити в дурні, але не треба було б глибоко копати…
За словами Глузмана, у нього та в його колег-психіатрів “сумнівів немає, що Слюсарчук здорова людина”. А моральне здоров’я – це вже інше питання…
Віце-президент Асоціації юристів Олексій Рєзников каже, йому видається дивним уже те, що Слюсарчуку лише “інкримінують підробку документів”. “Навіть якщо доведуть, що він підроблював якийсь диплом, у що я не вірю, бо люди, які використовують дипломи, не підроблюють, а купують їх на ринку, підроблюють їх інші люди, тому підробку просто не доведуть”, - зазначив він.
За словами Рєзникова, “викликають здивування дії правоохоронних органів”, він як юрист бачить у ситуації зі Слюсарчуком “цілий букет статей, а саме: незаконна лікувальна діяльність, доведення до вбивства або навмисне вбивство, вбивство з необережності чи, як мінімум, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, що призвели до смерті потерпілих”. Тож, як мінімум, має бути кримінальна справа про “незаконне проведення медико-біологічних, психологічних та інших досліджень над людиною, якщо це створює небезпеку її життю і здоров`ю”. Юрист вважає, що мають бути порушені кримінальні справи щодо “всіх головних лікарів тих клінік, медичних установ, де здійснювалися ці операції”, керівників медичних установ, котрі дозволили, щоб “людина з вулиці” була допущена до операцій та маніпуляцій з хворими. Рєзников рекомендує всім родичам загиблих звертатися до юристів і “готувати позови до держави Україна, якщо ці клініки були державні, і до комунальних громад – якщо ці клініки були комунальними, про відшкодування шкоди”.
Екс-заступник генерального прокурора України Микола ОБИХОД вважає, що в цій ситуації “без покровителів” не обійшлося – без них “не можна одержати ні наукові ступеня, ні кар`єрні посади, ні допуск до операції”. Він зазначив. що є багато питань і до слідчих, і до прокурорів, зокрема, у Львівській області, котрі вели розслідування і здійснювали нагляд у тих двох справах, що були порушені стосовно Слюсарчука раніше, але він так і не притягувався до кримінальної відповідальності.
Чи були в Слюсарчука покровителі? Запитання риторичне. Без міцного плеча нічого цього він не мав би – ні визнання, ні звань, ні доступу до високих кабінетів. Правоохоронні органи можуть назвати їхні імена. Якщо їм дозволять... Хіба так складно визначити, за чиїми підписами подавалися документи на присвоєння звань та отримання нагород? Чи встановити, хто дозволяв Слюсарчуку проводити операції без правових підстав?
Хоча досі багато питань залишається без відповіді. Глузман каже, що в розмові з ним один з провідних нейрохірургів України на повному серйозі висував навіть версію про те, що Слюсарчука заслано російськими спецслужбами із спецзавданням. Це вже на межі фантастики, але як повірити, що в нормальному суспільстві можлива така авантюра? Сам правозахисник пояснює цю благородними мотивами – намаганням просунути людей, якими може пишатися Україна. “Думаю, що все відбулося саме так, примітивно. Не вірю, що хтось із найближчого оточення Ющенка брав гроші в Слюсарчука, просто всі зачекалися на справжню гордість України”, - сказав він.
За словами пана Рєзникова, уся ця історія показала, що «в нас у крові чиношанування». “Головний лікар готовий поставити під загрозу власне життя, свободу, добробут своєї сім’ї, порушуючи закон і клятву Гіппократа задля виконання телефонної вказівки вищого керівництва”, - зазначив він.
Пані Богомолець пояснює все це наявністю “тотального національного страху, який спонукає людей до самозбереження, а воно спонукає до мовчання”. “Головний лікар у державній лікарні є заручником вертикалі влади, бо якщо він сьогодні ослухається начальника управління, то завтра йому просто знайдуть заміну”, - сказала вона.
Заледве чи хтось сумнівається, що в усій цій історії обійшлося без корупції – ніхто ж не давав звань за красиві очі. Якщо журналісти зі Львова змогли докопатися , що документи липові, то невже це було проблемою для українських чиновників?
У травні представники української інтелігенції закликали Віктора Януковича “зберегти для України” доктора медичних наук, професора Національного університету «Львівська політехніка» Андрія Слюсарчука. «Геніального вченого, нейрохірурга, якого стоячи вітав медичний конгрес у Парижі, а весь світ прагне отримати у свої наукові кола, українська влада не бажає помічати, не бажає створювати умов, за яких його талант розкрився б у повній мірі в інтересах України і всього людства», - ішлося у зверненні. Його автори нагадують, що, за словами Слюсарчука, його головною метою є створення Інституту мозку з клінікою, де він зможе залучати фахівців і проводити активну наукову діяльність, але якщо держава до нього «не повернеться обличчям», то він покине Україну, бо не може тут реалізуватися. Януковича закликали «зробити все можливе, щоб зберегти для України унікальний розум і унікальні здібності Слюсарчука, які є національним надбанням», та «проникнутися відповідальністю за використання в Україні інтелекту професора Слюсарчука». Це звернення підписали, зокрема, Дмитро Павличко, Левко Лук’яненко, Володимир Пилипчук...
Рішенням Галицького районного суду продовжено термін утримання Андрія Слюсарчука у львівському СІЗО ще на два місяці – до 14 березня. Воно було ухвалене ще в першій декаді січня, але на засідання суду не покликали не тільки журналістів, а й адвокатів потерпілих у справі. Як повідомили в обласному управлінні Державної пенітенціарної служби, в ізоляторі Слюсарчук поводиться спокійно. Його провідують лише адвокати. Кажуть, що днями справу Слюсарчука було передано в провадження головного слідчого управління Міністерства внутрішніх справ України. Водночас Обиход вважає, що “це лише половинчастий крок, тому що в цій справі необхідно розслідувати й ухвалювати рішення про кримінальну відповідальність, якщо будуть для цього підстави, - і прокурорських працівників, і високопоставлених чиновників”. За словами Обихода, такими випадками займається “традиційно Генеральна прокуратура”, тому ця справа має бути передана туди.
Як займається справами Генеральна прокуратура, знає вже вся Україна. Невже й справа Слюсарчука з її явними кримінальними складниками може стати політичною?
До теми:
