 Актуально Чи знаєте Ви, що:
- передтечею кінотворчості італійськіх неореалістів була стрічка, знята українською кіностудією. Цією кінострічкою фахівці вважають фільм Марка Донського “Веселка” (1943 рік) за однойменною повістю Ванди Василевської. Фільм був знятий на київській кіностудії, яка в роки Другої світової війни була евакуйована в Середню Азію. Він розповідає про українське село під час війни. Президент Рузвельт, переглянувши фільм, надіслав режисерові телеграму з подякою, а у 1944 році картина була відзначена Асоціацією кіно і радіо США.
Курс валюти:
Погода в Україні:
|
 |
Вмираючі села України. Євро 2012. Конформізм в період чуми
Думка українця 19194 перегляди
Опубліковано - 26.05.2012 | Всі публікації | Версія для друку
Лівий берег, звичайно, - не правий...Жити на Лівобережці або Русанівці за часів Радянської України, втім, як і зараз, вважалося моветоном. Мені, як людині, яка не страждає снобізмом в повній мірі, здавалося, що це все якось надумано...
Здавалося, рівно до того моменту, поки не почалася грандіозна істерія з підготовкою до Євро 2012. Південний міст і проспект Бажана стали нагадувати укріплення на шляху ворожих військ. Не проїхати і не пройти... В цілому все, що пов’язане з підготовкою до проведення чемпіонату ще раз нагадало, що совок живий, і очевидно жити буде ще не одне десятиліття, поки, власне, не покинуть цей світ носії замшілій ідеології.
Все, як в старі "добрі" часи - іноземцям "краще" за, природно, "грубі гроші", а свої що? Своїх можна годувати обіцянками, і все тугіше затягувати зашморг. Дивує інше - покірливість і толерантність. Цікаво, скільки ще потрібно, щоб хоч якось змінилася ситуація? Або все відбудеться так, як в класичному експерименті з жабою? Експеримент, який нинішня влада, повторюючи вдалий досвід попередників, ставить над народом.
В історії з жабою це виглядало так:
Крок № 1
- беремо жабу;
- кидаємо її в посудину з гарячою водою;
- результат - жаба вискакує, в прямому сенсі слова, як ошпарена і благополучно рятується втечею.
Крок № 2
- беремо жабу;
- поміщаємо в посудину з холодною водою;
- воду підігріваємо;
- результат - жаба зварилася...
Судячи з усього, температура ще поки не доведена до смертельної, але шанси вискочити з кожним днем стають все менше.
Слабкі хвилі невдоволення в Інтернет-співтоваристві і саркастичні коментарі до чергових обмовок по Фрейду від Гаранта - це лише правильно організована ілюзія, яка успішно продовжує спускати емоційний пар в середовищі цивілізованої і толерантної опозиції.
Можна говорити, що техніка спрацювала. Якесь суспільне напруження, готовність до дій і очікування змін, до сьогоднішнього дня, в загальній масі, практично зійшло нанівець...
"Терористичні" акти, гучні кримінальні скандали і вбивства, окрім своєї безпосередньої суті, виконують ще одне завдання - розпорошують увагу і перенаправляють агресію в потрібне русло.
Що ж, що є, то є ...
|
Цей пам’ятник поставила мешканка села своїм старшим братам і сестрам. Вони всі загинули від голоду в 33-му... | Вмираючі села України
Я не планувала ділитися враженнями, основним лейтмотивом яких була смерть. Проте, повернувшись до Києва, поринула в ділове і політичне життя, відчула, що варто розповісти про Смерть, про вмираючі села України і сказати про те, що Євро2012, нагадує бенкет, якщо не під час чуми, так в період її інкубації (інкубаційний період - в медицині: час, коли зараження відбулося, хвороба розвивається, але ще не проявилася в симптомах болю або нездужання, поява симптомів справа часу і часу дуже короткого).
Тема смерті таємниче лякає. І якщо позбутися від першого противного холодку по спині при думці про неї, то можна зловити деякі цікаві думки. Наприклад, такі:
куди йдуть ті, хто помер, чому це відбувається, який сенс життя... Ну, і всяка інша філософія.
А тепер моя історія про смерть і конформізмі.
У 20-их числах травня мені потрібно було у справах відбути в бік Дніпропетровська. Склалося так, що в ці ж дні мої, поважного віку, батьки поїхали в славне місто Кременчук на зустріч однокласників. Ми сіли в автомобіль і разом виїхали з Києва, насолодившись гуркотом працюючої техніки, прорвали оборону дорожніх служб на проспекті Бажана і опинилися на теренах України, вільної від підготовки до чемпіонату...
Через кілька годин, благополучно минувши супостатів, які збирають данину з подорожніх, опинилися на Полтавщині.
Зустріч однокласників завжди хвилююча подія. Удвічі хвилююча, коли з моменту випускного балу пройшло 49 років. Запитаєте, чому подвійно хвилююча? Відповім - завжди є ймовірність, що хтось не прийшов, тому що відправився в подорож у Вічність...
З двох класів, один, в кількості 20 чоловік, як мовиться, повним складом, опинився за межею нашої реальності. Сумно, але це життя...
Згадайте, через кілька років після закінчення школи, однокласниці обговорюють заміжжя подружок, народження первістків, однокласники діляться першими кроками в кар’єрі, жваво цікавлячись успіхами і невдачами один одного. Що може бути більш життєстверджуючим?
Через 49 років після закінчення школи однокласники так само жваво обговорюють відхід своїх друзів. І це природно.
Психіка змінюється, свідомість, що еволюціонує народжує нові смисли, звикаючи до нової реальності. Одні йдуть, звільняючи місце для тих, хто прийшов. Новенькі обговорюють шлюби, народжують дітей, конкурують і створюють нове... Загалом - рухають експрес історії. Ну, або, принаймні, на ньому їдуть.
Ненормально інше. Протиприродно, коли суспільство звикає до затягування петлі.
|
Може залишилося в нас справжнє, таке, як в українських човнах, що стоять на річці Псел? | Патологічно, коли перші особи держави розповідають про поліпшення економічного становища, коли всім, без даних статистики, зрозуміло - середній клас час вносити до «Червоної книги», як вимираючий вид. Те, що відбувається в медичній та освітній сфері - взагалі важко описати словами, пристойними навіть для Інтернету. І думки про еміграцію для багатьох стають як ніколи живими та актуальними ...
Ось це звикання, пасивне перебування в потоці подій, прямо як у жаби в експерименті, можна позначити, як "мутацію" свідомості. Конформізм, відмова від усвідомлення власної особистості, персональних цінностей, небажання створювати цілісний світогляд веде не тільки до втрати персональної ідентичності, але є патологічним станом суспільства, за яким відбувається культурне, а потім фізичне знищення.
Про небезпеку знищення хочеться нагадати. Голодомор був. Він не трапився раптом. І найстрашнішим посібником смерті в цьому випадку був конформізм.
Але зовсім не хочеться закінчувати статтю на такій сумній ноті. Може бути, ми - не мертві дерева, не жаби, а хоча б лелеки?
І зможемо побудувати свій будинок навіть на такому дивному фундаменті, як сьогоднішня Україна? Вони ж можуть створювати свій світ на стовпі...
 До теми:
Публiкацiї за темою «Думка українця»:
- «Росію стримувати дипломатичними засобами не вийде» – Перепелиця про зовнішню політику України 2021 року
Дмитро Баркар, Радіо Свобода
Приборкати агресію Росії одними лише дипломатичними засобами неможливо, на інших напрямках закордонної політики українським дипломатам у 2021 році вдалося досягти більш помітних результатів, що, втім, поки не змінили міжнародного становища України. Про це говорять аналітики та експерти з міжнародних відносин. Поряд із тим вони відзначають, що цього року Україна отримала союзників більш активних за США та ЄС. - Цінники і цінності. Скільки Україна готова заплатити за свободу?
Павло Казарін, Радіо Свобода
Захід запроваджує санкції проти режиму Лукашенка. Під удар потрапляють держбанки Білорусі, калійні добрива та нафтопродукти. У відповідь Лукашенко оголошує, що Білорусь та Росія «самодостатні країни». - Три висновки. Хто може прийти після Путіна?
Павло Казарін, Радіо Свобода
У 2018 році на чергових перевиборах Путіна йому підібрали спаринг-партнера. Головним конкурентом беззмінного російського президента тоді став комуніст Павло Грудинін. Минуло три роки ‒ але навіть тепер Кремль, імовірно, не може пробачити йому його результат. - Уроки злопам’ятності. Про що свідчать санкції України щодо проросійських сил?
Павло Казарін, Радіо Свобода
Кожен раз, коли Україна намагається себе захистити, проросійські хлопці вдають, що ніякої анексії Криму не було. - Обміни 2019 року були особистим кредитом Путіна Зеленському. Чим нині платитиме Київ?
Станіслав Асєєв, Радіо Свобода
Поняття «полону» або «політв’язнів» вже давно має мало спільного з тим, що відбувається в Донбасі. Якщо подивитися на склад тих, кого обміняли в грудні 2019 року, можна помітити, що власне військовополонені становили переважну меншість. - Комуністичний тоталітаризм «русского мира», або ідея, що наповнює гармати
Станіслав Асєєв, Радіо Свобода
Якщо хтось вважає, що він вже володіє повнотою істини, навіщо ж тоді шукати спільну мову з тим, хто, вочевидь, «помиляється»? Релігійна парадигма принципово тотальна, не релятивна, а діалог у її межах можливий тільки на периферії питань (те, що у політиці зветься модальностями), – але аж ніяк не за своєю суттю. - Роман Безсмертний: Без Білорусі Україна буде самотнім борцем проти агресії РФ
Олександра Індюхова, DW
Колишній посол України у Білорусі та ексчлен ТКГ у Мінську Роман Безсмертний - про перспективи протестів у Білорусі, вплив ситуації у сусідній державі на Україну, а також про мирне врегулювання на Донбасі. Інтерв’ю DW. - Випробування національної пам’яті Зеленським
Павло Казарін, Радіо Свобода
Рік тому українські виборці вирішили поставити експеримент. Тепер ми стежимо за його результатами. - Що нам ще лишається
Сергій Жадан, DW
“Найгірше, що могло статися в країні під час кризи - присутність при владі людей, які просто не здатні керувати ситуацією”, - Сергій Жадан, спеціально для DW. - Російсько-українська війна: Путін не має уникнути відповідальності
Олена Зеркаль, Радіо Свобода
Через шість років після російської окупації Криму та початку військових дій на сході України, путінський режим непохитно дотримується своєї мантри кримського «самовизначення» та «громадянської війни» в Україні. |
 |
Публікації: Останні новини:
Популярні статті:
|
