Актуально
23056 переглядів
 |
Тепер, основний герой тієї революції власною присутністю у парламенті освятив повернення цих людей до влади, та ще й без жодних механізмів стримування.
Отже, уряд Януковича, це справді уряд Януковича. Це своєрідний конгломерат колишніх кучмістів, людей Медведчука, донецьких із нечисленними вкрапленнями нашоукраїнців.
В цій компанії можна лише поспівчувати Анатолію Гриценку та Борису Тарасюку, які є щирими прихильниками євроатлантичної інтеграції України і фахівцями своєї справи в нормальному європейському значенні цих визначень.
Їм, як це було видно неозброєним оком, було ну дуже незатишно в новій урядовій команді.
Беззаперечно, що ключовою фігурою в новому уряді буде Микола Азаров.
Тепер він "замкнув" на собі всі фінансові потоки в цій країні, контролюючи податкову, митницю, казначейство, мінфін та будучи реальним шефом всього економічного блоку.
У системності підходів Миколі Яновичу не відмовиш. Єдине питання – на користь кого ця системність буде спрямована.
Тіньова робота першого віце теж гарантована, складно бути відкритим чи то для преси, чи то для громадськості, навіть не володіючи державною мовою.
Заплутуєшся в термінах – і ти гарантовано виглядаєш смішним. А смішним Микола Янович виглядати не хоче.
Взагалі, нині для цієї групи під назвою "єдині у владі" практично немає проблем – повна відсутність конкуренції, фактична відсутність президента, і наявність найбільших в цій країні ресурсів.
Втім, є одна проблема – свобода слова та вільна преса, яка з'явилася у недовгий час "помаранчевих". Це явище нетипове і не зручне для донецьких. Навіть у цей період, вільна преса по-донецьки виглядала дещо інакше.
Журналісти, необтяжені темниками, незручні тим, що можуть ставити незручні питання і потім показувати смішні відповіді, або ж розповідати про зовсім несмішні тіньові схеми.
Тому завдання обмежити цю свободу буде рівнозначне завданню вижити політично для донецької групи.
За ці півтора роки жодних інституційних змін для захисту прав журналістів зроблено не було, тепер з новою більшістю перспективи їх схвалення стають все більше примарними.
Кажуть, що президент досі відданий "українській ідеї" у своєрідний спосіб, відстоюючи в уряді свою квоту саме в гуманітарному блоці.
Ну, тут він цілком знайшов порозуміння у стані донецьких, ця сфера ніколи не входила до їх пріоритетів.
Тепер президент має своїх міністрів на таких посадах, як міністр культури, міністр молоді та спорту, міністр охорони здоров'я.
Тільки от один нюанс – безпосередньо керувати цими людьми буде не Ющенко, а їх прямий начальник – Дмитро Табачник.
Керувати він вміє досить вміло, і навряд чи його світоглядні позиції подібні до специфічного світогляду президента. Табачник завжди відстоював ідею двомовності, культурного братерства з Росією та був головним бар'єром для пільг для українського книгодрукування.
Тому потуги "президентського гуманітарного" блоку у відстоювання норм Конституції, скопійованих в облюбованому президенті Універсалі, навряд чи будуть бодай помітними.
Втім, перспективи у блоці гуманітарному навряд чи чимось відрізняють від перспектив в інших сферах, дрібному та середньому бізнесу зараз теж не позаздриш.
Але поки в Україні є вільна преса, у нас, в тому числі і у того ж бізнесу є шанс – шанс принаймні знати про "бєспрєдєл", якого вже чекають, знати про схеми заробляння грошей на бюджеті, знати про лобіювання інтересів інших держав від службовців, що ніби то служать Україні, знати правду.
Найгірше – втратити цю можливість, бо тоді це буде остаточною капітуляцією. І пам'ятати, що більших ворогів для нової влади, ніж вільна преса і професійні журналісти, годі й придумати.
Попри все, Янукович прем'єр в же в іншій країні, бо ми інші, ми вже знаємо, що можемо впливати на своє життя і на тих, хто має владу, ми знаємо, чого ми хочемо, і знаємо, що можемо це вимагати від цієї влади.
Ми можемо не вірити владі, але ми зобов'язані вірити в себе.
Вікторія Сюмар, Інститут масової інформації
Публiкацiї за темою «Політика»:
