- Київ був найбільшим містом Європи у ХІ сторіччі, в п’ятдесят разів більшим за Лондон, в десять – за Париж. Досяг свого розквіту за Ярослава Мудрого (1010-1054 н.е.), який поріднився з королівськими родинами Франції, Норвегії, Румунії та Польщі. Німецький церковний діяч XІ століття єпископ із Саксонії Титмар Мерзебурзький у своїй «Хроніці» у 1012 - 1018 роках, характеризує Київ як «велике місто, у якому більш 400 церков, 8 ринків, незліченна кількість жителів». На початку ХІ століття теперішня столиця України мала 50 тисяч населення. Для порівняння, у Лондоні на той час мешкало 20 тисяч жителів. Німецький хроніст XІ століття Адам Бременський називав Київ «суперником костянтинопільського скіпетра, найчарівнішої прикраси Греції».
Інтернет швидко відгукнувся на на тему «Янукович і Шевченко»
У наші дні уся прогресивна громадськість не може не обуритися, коли якийсь хор селян-фашистів заважає гідно відзначити ювілей на державному рівні кращим людям радянської Вітчизни! Образливо до матюків, що Шевченківську премію цього річ не присудили Ківалову та Колесниченку!
"Раби, подножки, грязь Москви…"
Із секретної аналітичної записки.
Степан Кириченко, голова сільради Моринців, малої батьківщини Шевченка, дуже нервував 9 березня 2013 року Божого. У селі, де 199 років тому народився якийсь Шевченко, було заборонено хору співати, а людям – читати вірші того Шевченка. Бо вони, мовляв, революційні, а тому – недоречні й не на часі. Дивно, що совєтський голова (головасовєту, чи українською – ради) не вимагає притягти Тараса Григоровича до відповідальності за статтями КПК. Якщо застосувати статті "заклики до повалення ладу", "розпалювання ворожнечі" - уже на добротний термін назбирається. І все – передавай того Шевченка в Печерський суд чи до ВАСУ. До ВАСУ навіть краще – ці зможуть позбавити Шевченка недоторканності і забрати у нього звання "Кобзар" за те, що був сумісником: і поетом, і художником.
Вірші Шевченка виявляються не політкоректними до чинного політичного режиму?! На злодії шапка горить?! Чи як кажуть у ХХІ столітті – на злодії нова шапка з’являється..?
А насправді совєтський голова маленького села таки мудріший, ніж його хазяїни з єнакіївської школи партактиву. Для тих уся історія маленької України та Великого Донбасу почалася й закінчилася на "Краткомкурсє історії ВКП(б)". Їх уявлення минувшини чіткі: Лєнін-Артем-Ахметов-Янукович. Тому їм і не второпати те, що розуміє підневільний кріпак дядько Степан із сільради Моринців. Він "мєстний" і усім цим зайдам-тулубам може на пальцях пояснити, що на практиці означають слова "…кайдани порвіте,і вражою злою кров’юволю окропіте". Та що там на пальцях?! Можна те начальство з "городаКиєводонецька"на їх власних антикорупційних джипах повозити місцями Гайдамаччини чи недавньої Холодноярівської республіки. Можна показати тим пацанам, що з двома взводами персональної кріпацької міліції прибули на урочисті "мєропріятія", славні ті місця, де загинули більшовицькі окупанти від зброї повстанців-холодноярівців. "Красниєуголкі" Черкащини. Від козацько-гайдамацького краю – новим більшовикам! І так тихенько під час екскурсії начальству на вушко: "І повіє огонь новий з Холодного Яру..." Типу – ну я ж вас "прєдупрєділ".
7.30 ранку. Кожних п’ять метрів стоять міліціонери. Усе чітко, мов на сталінському параді. Вінки-квіти покладено. Хору - не співати, вірші – не читати. І всім розійтися, бо скоро нагрянуть опозиціонери-націоналісти, усе це мазепинсько-петлюрівськекодло, і почнеться шевченківський шабаш.
Місцевій дівчині-селянці заборонили декламувати "Розриту могилу". Посіпаки партії з одного регіону видалося певно, що то про них писав націоналіст Шевченко:
Дніпро, брат мій, висихає,
Мене покидає,
І могили мої милі
Москаль розриває...
Нехай риє, розкопує,
Не своє шукає,
А тим часом перевертні
Нехай підростають
Та поможуть москалеві
Господарювати,
Та з матері полатану
Сорочку знімати.
Ні, однозначно, дівчинку-селянку треба було затримати ще на місці злочину, а ці "недоречні слова ворожнечі" місцевого Шевченка, які заважають співпрацювати й інтегруватися в Митний Союз і "русскій мір", мають бути засуджені й вилучені.
Звідки цей мужицький поет тоді у ХІХ столітті стільки знав про партію влади з ХХІ століття? Справу негайно треба передати Рінату Кузьміну. З’ясувати замовників цих рядків, які порочать честь і ділову репутацію команди професіоналів-реформаторів. Заслухати свідків – можна для початку авторитетаЛисого (Мар’їнкова) опитати щодо злочинних намірів Шевченка та його "колабораціоналістів" з бандерівського села Моринці.
Лише декілька днів тому тут на Черкащині так звана "опозиція" дозволила собі провести публічно акцію "Народний трибунал" з нагоди третіх роковин чинного президентства.
Ось як виглядають фашисти Черкаського краю
За усіма стандартами демократії на цю акцію нагнали тримачів вудилищ із синіми знамена Партії регіонів, аби хоч якось стримати цю вакханалію бандерівщини. Донецький губернатор Черкащини Сергій Тулуб був обурений: "Наш президент називає політику опозиції екстремістською. І я з цим погоджуюся. І не тільки я… У жодній розвиненій країні світу ви не знайдете такої екстремістської політики, як в української опозиції. Ну це вже до фашизму доходить".
Згадав держадміністратор козацького краю Тулуб і АлєксандраНєвского, і совєтську воєнізовану гру "Зарніца" та інші вагомі аргументи - одним словом боровся з фашизмом, як міг. Бо для цих господарюючих суб’єктів усе, що українською, або нагадує їм про якусь Україну – це відвертий фашизм і навіть печерна русофобія. І за "главного" у них був і лишається той самий Шевченко Т.Г.
Хто такий? Засуджений мазепинець, латентний петлюрівець і підступний фашист-бандерівець, який навіть термін у 25 років солдатчини відбував в Оренбурзі через якесь "украінствующєє" опозиційне Кирило-Мефодієвське братство.
Усе таки губернатор Тулуб недопрацював, не доборовся. Той же Шевченко ось що наговорює на чинного! Ось яку "пред’яву" мав би товариш Тулуб надіслати до стольного граду Межигір’я. "Фашиствующій" поет Шевченко так описує чи то офіційне перебування власника вертолітного майданчика на Чернечій горі, чи то нелегальний переліт над палацами Межигірщини:
"Экойхохол!
Не знает параду.
У нас парад! Сам изволит
Сегодни гуляти!"
"Та де ж вона, тая цяця?"
"Вонвидишь — палаты".
Штовхаюсь я; аж землячок,
Спасибі, признався,
З циновими ґудзиками:
"Де тыздесьузялся?"
"З України". — "Так як же ти
Й говорить не вмієш
По-здешнему?" — "Ба ні, — кажу, —
Говорить умію,
Та не хочу". — "Экой чудак!
Я всі входи знаю,
Я тут служу, коли хочеш,
В дворецпопытаюсь
Ввесты тебе. Только, знаєш,
Мы, брат, просвищенны, —
Не поскупись полтинкою..."
Цур тобі, мерзенний
Каламарю... І зробився
Я знову незримий
Та й пропхався у палати.
Боже мій єдиний!!
Так от де рай! Уже нащо
Золотом облиті
Блюдолизи; аж ось і сам,
Високий, сердитий,
Виступає…
Мужицькому поету "не нравляться" офіційні церемонії кращих людей вертикалі влади та їх професійних урядовців. Жлоб якийсь! Але звідки він стільки знає про чіткі управлінські реалії "донєцтвующіх на Украінє"? Пасквілі шкрабає:
За богами — панства, панства
В серебрі та златі,
Мов кабани годовані,
Пикаті, пузаті!..
Аж потіють, та товпляться,
Щоб то ближче стати
Коло самих: може, вдарять
Або дулю дати
Благоволять; хоч маленьку,
Хоч півдулі, аби тілько
Під самую пику.
І всі уряд поставали…
Ну чим цьому Т.Г. не подобаються урядові урочистості з нагоди Шевченківських днів? От наступного року президент Янукович і на його запрошення ще й "потомствєннийшевченкіанин" Путін такий ювілей закатають на 200-річчя!!!
Але сьогодні: які квіти під пам’ятник тому Шевченку?! Здуріли! Тут вже Лєніна насмілилися валити, а ви йому квіти?! Той же Шевченко ненавидить усіх – і депутатів у законодавчу Раду і всіх тих, хто обслуговує ці залишки парламентаризму та й решту мільйонну бюрократичної братію столиці єврофутболів та євробаскетболів:
А я стою, похилившись,
Думаю, гадаю,
Як то тяжко той насущний
Люди заробляють.
От і братія сипнула
У сенат писати,
Та підписувать, та драти
І з батька і брата.
А меж ними і землячки
Де-де проглядають.
По-московській так і ріжуть,
Сміються та лають
Батьків своїх, що змалечку
Цвенькать не навчили
По-німецькій — а то тепер
І кисни в чорнилах!
П’явки! п’явки! Може, батько
Остатню корову
Жидам продав, поки вивчив
Московської мови.
Україно! Україно!
Оце твої діти,
Твої квіти молодії,
Чорнилом политі.
Московською блекотою
В німецьких теплицях
Заглушені!.. Плач, Украйно!
Бездітна вдовице!
А у наші дні уся прогресивна громадськість не може не обуритися, коли якийсь хор селян-фашистів заважає гідно відзначити ювілей на державному рівні кращим людям радянської Вітчизни! Образливо, до триповерхових матюків, що Шевченківську премію цього річ знову не присудили ні Азарову, ні Табачнику, ні навіть одну на двох – Ківалову та Колесниченку!
І бродять під все ще не поваленим київським пам’ятником Шевченка якісь підозрілі петлюрівські дідусі, які сквернословлять, що "колись таки буде тут влада, яка зможе про своїх папєрєдніків говорити словами Тараса Шевченка". На замітку Пшонці: дєдушка досих пір не затриманий!
Актуально
15790 переглядів
Публiкацiї за темою «Думка українця»:
