Актуально
28159 переглядів
|
Намісник Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври архієпископ Вишгородський Павло. Будьте обережні при зустрічі з ним! |
Суспільним індикатором вірогідного конфлікту, який може вийти на поверхню вже цієї осені є ставлення до журналістів, а точніше – вже непоодинокі випадки, які не відповідають ні загальноприйнятими нормами людської етики, ні моралі, ні адекватністю поведінки прояви невмотивованої агресії, які супроводжуються зухвалим нехтуванням вимог чинного законодавства.
Цілком показовою, і типовою ілюстрацією цих слів є останній випадок зі знімальною групою «5 каналу», який трапився у світле християнське свято Успіня Богородиці, одразу ж після літургії, прямо на території найсвятішого, для кожного українця, місця. Кожен справжній християнин у цей день, має, за заповідями Христовими, не тільки звернути свою душу до Бога, а й бути зразком для інших у суворому виконанні Заповідей Його, нести в навколишній світ душевне добро й Божественну гармонію. А тим більше – пастирі, які взагалі і завжди мають бути зразком і для пастви, і навіть для тих, у кого Душа перебуває в Темряві безбожжя. Так нас учить одвічна мудрість Святої Книги.
Проте, та Мудрість, і Світло, і Доброта, вочевидь, досяжні не для всіх. Навіть – осіб духовного сану…
Що ж трапилося?
Про те, що ж трапилося на території Києво-Печерської лаври в цей святий день, кожна сторона розповідає свою правду.
За словами Наталі Тугузової, журналістки телеканалу, приблизно о 14 годині вона з оператором, відповідно до редакційного завдання, робила сюжет для телепрограми. Зйомки велися не в храмі, а на подвір’ї. Коли вона побачила священнослужителів, які поверталися з літургії, спробувала взяти коментар. За її словами один із них їй відмовив, сказавши, що зараз буде йти намісник Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври архієпископ Вишгородський владико Павло й, мовляв, він може дати такий коментар. За словами Тугузової, коли вона звернулася до владики Павла, він їй відмовив у не зовсім коректній формі, наголошуючи, що «5 канал» подає неправдиву інформацію. Коли оператор знімав «відхід» (що є досить стандартним технологічним прийомом формування відеоряду), владика із групою священнослужителів несподівано повернуся й гуртом зваливши оператора, забрали силою в нього відеокамеру з касетою. "Ми готували матеріал про помісну церкву. За коментарями звернулись до настоятеля храму, отця Павла. Але той у відповідь, звинуватив "5 канал" у брехні, розвернувся й пішов геть", - зазначила Тугузова.
"Та побачивши, що ми продовжуємо його знімати, повернувся разом з іншими священиками. Гуртом вони поклали оператора телеканалу на землю, відібрали камеру, а з нею й касету", - додала вона. За словами Тугузової, цей інцидент відзняли на фотокамеру випадкові свідки-туристи. За її словами, один з «охоронців» намагався під час сутички забрати в неї мобільний телефон, а оточуючі «вірні православної церкви, вигукували в бік журналістів образливі вислови, у тому числі нецензурною лайкою. Після цього інциденту вона викликала міліцію й оформила, відповідно до вимог чинного законодавства, заяву про скоєння злочину.
Згодом, на місце події прибув генеральний продюсер каналу Юрій Стець, якому священнослужителі повернули відеокамеру, але без касети.
На офіційному сайті УПЦ МП із цього приводу розміщено наступну інформацію й, аби не бути звинуваченим у тенденційності, чи не об’єктивності – цитую її повністю, без змін:
«У понеділок, 28 серпня, керівництво «5 каналу» в особі генерального продюсера Юрія Стеця перепросило намісника Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври архієпископа Вишгородського Павла за образливу поведінку співробітниці каналу Наталії Тугузової. Було повідомлено також, що вона на «5 каналі» більше не працює.
Інцидент стався вчора після врочистостей із нагоди престольного свята монастиря - Першої Пречистої Пресвятої Богородиці. Після Божественної літургії, хресного ходу й святкового прийому для паломників та гостей архієпископ Павло в домашньому чернечому одязі пішов у храм усіх преподобних отців Києво-Печерських, щоб звершити обряд Хрещення дитини. З ним був дідусь малюка. На підході до храму несподівано з-за спини вискочила дівчина в брюках і безпардонно, тикаючи в обличчя мікрофон, почала вимагати в отетерілого владики коментарів до чергових церковних висловів президента. Було очевидно, що дівчина налаштована агресивно, до того ж ще й представляє «5 канал», у якого із владикою склалися натягнуті відносини (він обвинувачував канал у розповсюдженні недостовірної інформації про Лавру).
Намісник відмовився давати коментар, попросив її не знімати (відеозйомка в музеї-заповіднику й монастирі можлива лише з відповідним дозволом), і пройшов у напрямку до храму. Дівчина з викликом дала команду оператору: «Знімай його, знімай!» Це була очевидна провокація. Владика повернувся й попросив її віддати касету. У відповідь дівчина почала погрожувати депутатами й скандалом. Архієпископ сказав послушникам забрати камеру та касету. Що вони й зробили. Інцидент тривав декілька хвилин. Після цього приїхав генеральний продюсер каналу. З'ясувалося, що дівчина не взяла жодного дозволу на зйомку (нібито не могла додзвонитися), не домовлялася про інтерв'ю й поводилася, що було визнано продюсером, грубо порушуючи правила журналістської етики. Після цього Юрій Стець від імені телеканалу перепросив владику Павла. Йому віддали телекамеру.
«Я дуже засмучений цим інцидентом, - сказав владика Павло, - Києво-Печерська Лавра завжди була відкритим для преси монастирем. Я не пам'ятаю випадку, щоб якомусь нашому або зарубіжному каналу було відмовлено в зйомках у монастирі, на службі, чи в печерах. Ми всім допомагаємо робити сюжети, даємо необхідні роз'яснення й коментарі. Дівчина прийшла не в зоопарк, а в монастир, який є моїм домом, і треба з елементарною пошаною ставитися до його насельників. Чому хтось бере на себе право знімати мене, коли йому хочеться, щось вимагати й лякати депутатами? Я й сам, до речі, депутат. Сподіваюся, що це був перший і останній наш конфлікт із пресою».
До цього можна додати ще один коментар, який дав до події ще один її учасник генеральний продюсер каналу Юрій Стець: «В особистій розмові з отцем Павлом, - зазначає Юрій Стець, - я дійсно вибачився за некоректність ситуації, яка виникла із працівниками каналу через відсутність офіційного дозволу на зйомки на території Києво-Печерської Лаври. У свою чергу, працівники Лаври також вибачилися за інцидент, що мав місце, і повернули обладнання. Із приводу Наталії Тугузової, яка була в складі тієї знімальної групи, можу сказати, що це одна з наших найкращих журналісток і, відповідно, і надалі працюватиме на «5 каналі». Розмов про її можливе звільнення внаслідок цього інциденту взагалі не було».
Не беруся судити, але…
Давайте спробуємо мамі для себе відтворити подію, яка відбувалася на території Києво-Печерської лаври. Отже, зі слів обох сторін можна зрозуміти, що знімальна група знаходилася на лаврському подвір'ї, і проводила зйомки, відповідно до редакційного завдання. При тому, зазначимо, що журналісти впали не з неба, а проходили на територію монастиря повз так звану охорону, не ховаючись, самі, й відкрито несли свою техніку, яка має немаленькі розміри, і кидається в очі. І було очевидно, що вони прямують не на прогулянку. Однак, і це теж очевидно, що жоден охоронець не поцікавився, чи є в цієї групи дозвіл на зйомки. Інакше, – питання дозволу виникло б на першому КПП.
Логічно виникає питання, чи обов’язковий дозвіл на зйомки працівникам телекомпанії, тобто не приватним особам, на території монастиря, яка власне, за чинним законодавством є громадським місцем. Якщо це питання стосується храму – то, безперечно, потрібен дозвіл тому, що там є твори образотворчого мистецтва - ікони, настінний розпис, які охороняються законодавством про авторське право. Територія, тобто подвір’я не може визначатися ніким як житло, оскільки таким у монахів є келія. Отже, оскільки подвір’я монастиря є таким, що належить громаді, – то відповідно чинного законодавства, має статус громадського місця, а в громадських місцях питання про дозвіл телекомпанії на зйомку, навіть якщо ця територія – заповідник не однозначне. Але в будь-якому разі заборона відповідального власника, а це, у даному випадку може бути адміністрація заповідника, а не монастиря, аж ніяк не має наслідком вилучення в порушника знаряддя зйомки. А тим більше – вчинення щодо нього будь-яких дій, пов’язаних із фізичним насильством. У випадку непокори порушника вимогам відповідальної особи історико-культурного заповідника, останній повинен звернутися до працівника міліції, який має відповідні законні повноваження, у тому числі на фіксацію правопорушення, якщо таке має місце. До речі, на території Києво-Печерської лаври постійно несуть службу декілька патрулів ППС. Однак, як ми бачимо з розповідей обох сторін, священнослужителі й не мали наміру діяти відповідно до чинного законодавства щодо припинення «недозволеної зйомки».
Тепер, облишивши в спокої християнську етику та Заповіді Божі, яка вочевидь трактується пастирями УПЦ МП досить довільно, спробуємо розібратися, чи має право журналіст без особистого дозволу знімати священика, який просто кудись прямує у своїх справах. За загальноіснуючою в усьому світі практикою, священики, судді, народні депутати, відомі політики, державні службовці високого рангу – є публічними особами. Відтак, відповідно до свого суспільного статусу, їхнє приватне життя має більші обмеження, точніше – самообмеження, щодо таємниці особистого життя, ніж у пересічного громадянина. І це, цілком зрозуміло, бо публічні особи є, чи мають бути, наочним зразком чеснот для інших громадян. А надто це стосується священників, які свідомо присвятили своє життя святій справі – нести світло Боже в душі людей. В усьому світі таких людей може в громадських місцях знімати будь-хто, а не тільки телебачення.
Що ж стосується інтерв’ю журналісту – то його, журналіста, право, побачивши таку особу, задати питання, яке цікавить аудиторію його видання. Рівно як і в публічної особи – є беззаперечне право ввічливо, не принижуючи нічиєї гідності, відмовитися відповідати, або ж відповісти на запитання.
Отже, виходячи з нашого аналізу ситуації, знімальна група «5 каналу», знаходячись у громадському місці й виконуючи завдання редакції, не порушила жодних вимог чинного законодавства. Можливо було порушено нормативні документи історико-культурного заповідника, але до адміністрації такого, монахи й священики монастиря, як і їх прихожани, не мають жодного відношення. Більш того, може це новина для владики Павла, журналісти мали невід’ємне право знімати його святєйшу особу, оскільки він є публічною особою православної церкви. Більш того, журналістка дійсно мала право звернутися до нього із запитанням. Будь-яким. І це невід’ємне право владики Павла або ж дати ввічливу відмову, або ж відповісти, або ж домовитися з журналісткою на інший час, якщо він дійсно кудись поспішав у справах. І, до речі, його мудрість монаха, мала б йому підказати, що журналістка Тугузова, за робочий день буває не тільки біля храму, а й у багатьох інших місцях, у яких у спідниці їй, очевидно, працювати, не зручно. Хоча, з іншого боку, часто буваючи в храмах УПЦ РП, у тому числі й у Печерській лаврі, я бачив багато жінок, які моляться в джинсах чи просто брюках, і жоден священик, і жодного разу не робив із цього якусь проблему.
Що ж сталося далі. А далі, за словами журналістки Тугузової, особи духовного сану й так звана охорона, учинили напад, і силою забрали майно телеканалу – відеокамеру з касетою й намагалися забрати її особисте майно – мобільний телефон. В офіційному документі УПЦ РП говориться значно простіше, мовляв, архієпископ сказав послушникам забрати камеру й касету, що й вони зробили. Отже, обидві сторони не заперечують факт насильницького вилучення майна телеканалу (оскільки повірити в те, що матеріально відповідальний оператор просто так віддав комусь камеру, яка коштує десятки тисяч доларів, важко).
Чи мав право священнослужитель віддавати будь-кому команди вилучати майно, яке, ні йому, ні послушникам не належить? Звичайно, ж ні. Такі дії мають ознаку завершеності, тобто – чуже майно вилучено, групою осіб, за допомогою прямого фізичного насильства. Отже, зазначена дія має ознаки щонайменше чотирьох статей Кримінального Кодексу України:
Ст.. 126 (Побої та мордування) ч. 2. Оскільки навряд чи хтось буде сперечатися з тим, що вчинене групою осіб насильницьких дій щодо журналістки Тугузової та телеоператора не супроводжувалися нанесенням ударів та не завдавали фізичного болю й не мали наслідком тілесних ушкоджень;
Ст.. 171 (Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів), бо ж обидва журналісти в момент конфлікту були в стані виконання службових обов’язків;
Ст.. 187 (Розбій) ч. 2 тобто, напад із метою заволодіння чужим майном, вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров’я людини яка його зазнала;
Ст..365 (Перевищення влади службовою особою) ч. 2, тобто перевищення влади або службових повноважень, тобто умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав, чи повноважень, якщо воно супроводжувалося насильством, застосуванням зброї, або болісними, і такими, що ображають гідність потерпілого діями.
А в даному випадку, цілком очевидно, що архієпископ Павло є службовою особою православної церкви, а ченці, чи охоронці, яких він скерував на журналістів – є особами нижчими за нього по ієрархії, тобто – у стані адміністративної підлеглості, залежності.
Звичайно, установити мотиви кожної зі сторін конфлікту, а також всебічно дослідити всі обставини події, яка має ознаки злочину, оцінити всі факти, які пом’якшують чи обтяжують обставини дій сторін та винести рішення – це справа слідчого, тим більше, що офіційна заява в наявності. Отже, як кажуть, – далі вже просто нікуди. Тільки за останні місяці суспільство стало свідком абсолютно конкретних і вкрай суспільно небезпечних проявів, і з боку високих державних посадових осіб (конфлікт нардепа Калашникова з невстановленим колегою, які вчинили протиправні дії проти журналістів СТБ) і ще страшніший, і цинічніший випадок із журналістами «5 каналу». І низка інших, менш резонансних проявів агресивності щодо журналістів. При чому, що особливо непокоїть, усі ці випадки напряму пов’язані з особами, які так чи інакше відносяться до правлячої партії «Регіонів» та тих, хто їх постійно підтримує.
Чи дасть наша правоохоронна система належну правову оцінку цим проявам агресії, які свідчать, і про правовий нігілізм тих, хто їх учинив, і про пряму неповагу до постулатів демократичного суспільства? Хотілося б сподіватися. Хоча надії на безпристрасне рішення замало. Тому що вже стає очевидним, псевдодемократична відлига української влади добігає кінця. А що буде далі – залежить не стільки від чиновників, наділених владними повноваженнями, скільки від позиції кожного громадянина й усіх нас разом. Бо треба пам’ятати: кожен непокараний злочин – породжує ще більший. Якщо сьогодні б’ють жінку-журналістку чи оператора, - завтра будуть бити тебе, а після завтра – запалає вакханалія репресій. Чи варто цього мовчки чекати, сподіваючись, що особисто мене, це не торкнеться?
До теми:
