Апокаліпсис ошелешить у серпні? (погляд з Москви)

Сенсація дня: представник МЗС України заявив, що Київ не збирається брати штурмом Донецьк і Луганськ. Чи застав цей крок Києва зненацька Москву? Чого слід очікувати найближчим часом від Путіна?

У Білокам’яній - відчуття війни

Серпень для Росії - найбільш катастрофічний з усіх 12 місяців. Його тут називають «чорним». У серпні 1991 року в країні відбулася спроба державного перевороту, відома під абревіатурою ГКЧП. З тих пір і пішло-поїхало.

В серпні 1992 року почалася грузино-абхазька війна. У серпні 1994-го - крах фінансової піраміди МММ, який залишив без грошей сотні тисяч росіян. У серпні 1998 року російський уряд оголосив дефолт. У серпні 1999-го чеченські бойовики вторглися до Дагестану, що стало початком другої чеченської військової кампанії Москви. У серпні 2000 року сталася загибель атомного підводного човна «Курськ» - увесь його екіпаж загинув. У тому ж місяці москвичі спостерігали потужну пожежу телевізійної Останкінської вежі. У серпні 2004 року відбулися катастрофи одночасно двох пасажирських літаків Росії, викрадених терористками-смертницями (від себе можемо нагадати і про серпень 2008 року - час російсько-грузинської війни, - прим."Аратти"). У серпні 2009-го сталася велика аварія на Саяно-Шушенській ГЕС, в результаті якої загинули 75 людей, а станція була повністю виведена з ладу. У серпні 2013 сталося одне з найбільших в історії Росії повеней на Далекому Сході, коли мільйони людей залишилися без даху над головою.

Цей перелік можна було б продовжити, але я не хочу втомлювати читача. Але погодьтеся, список значний. І щоразу на порозі серпня багато хто в Росії запитують себе: а що станеться у нас цього разу?

Для серпня-2014 питання це, напевно, навіть важче, ніж у минулі роки. Чого варта, наприклад, відповідь неназваного "джерела" в Кремлі, якого журналіст запитав про наслідки рішення Гаазького суду, що зобов’язав Росію виплатити 50 мільярдів доларів колишнім акціонерам компанії ЮКОС. «Ну, це дрібниця, дурниця, враховуючи, що ми на порозі війни в Європі», - повідомило джерело.

Відчуття якщо не війни, то близького військового конфлікту в Білокам’яній висить у повітрі. Ні, росіяни на словах нічого не бояться, ні санкцій, ні того, що Україна може скоро перетворитися на військовий форпост НАТО біля наших кордонів. «У цього народу підліткова свідомість, і з цим нічого не зробиш», - сказав про націю один з відомих російських письменників.

Київ зупинив наступ, але Європа продовжує

Перші сигнали про те, що прийняті спільно США та ЄС економічні санкції проти Росії дають про себе знати, вже прозвучали. Ні, поки пересічний споживач не бачить драматичних змін на полицях продовольчих магазинів. Ціна на горілку, звичайно, зросла, але це сталося ще на початку року і всі з цим, як звичайно, змирилися. Вартість ковбаси - вельми висока навіть за європейськими мірками, не кажучи вже про американські, - поки не змінюється. Але от я сьогодні заїхав у відомий московський магазин комп’ютерної техніки "М-Відео" і побачив, що потрібний мені картридж для принтера НР варто 3900 рублів, а адже ще два місяці тому його вартість була 2190 рублів (з моменту написання публікації, в Росії збанкрутували кілька туристичних операторів, залишивши за кордоном кілька десятків тисяч туристів і ще більша кількість туристів не зможе скористатися вже придбаними туристичними послугами, а перший російський лаукост "Доброльот", дочірня авіакомпанія "Аерофлоту", через польоти до окупованого Криму, потрапила під санкції і припинила польоти - прим."Аратти").

У переддень «чорного» липня країни Європейського Союзу різко розширили свої санкції відносно Росії, вперше поширивши їх на цілі галузі російської економіки. ЄС обмежив доступ російських банків на світові фінансові ринки, скоротив обсяг співпраці в енергетичній сфері, ввів заборону на торгівлю зброєю і товарами подвійного призначення. Майже одночасно з цим США закрили доступ на свій ринок капіталу для трьох російських держбанків - ВТБ, Банку Москви і Россельхозбанка. Нагадаю, що нещодавно Америка ввела аналогічні санкції проти чотирьох великих російських компаній, серед яких були Газпромбанк і ВЕБ.

А до цього додається позов нафтової компанії ЮКОС, який був задоволений в Гаазі. Нічого собі «дрібниця»! Москва билася в істериці, коли за позовом швейцарської компанії NOGA кілька років тому заарештували парусник «Сєдов» у Франції і російські літаки, що брали участь в авіасалоні в Ле-Бурже, але там фігурувала сума претензій «лише» на 1,5 мільярда доларів.

Немає жодних сумнівів, що Росія не стане платити за позовом ЮКОСа. Але тепер її майно може бути арештоване і конфісковане в будь-якій точці земної кулі, - а хоч би то колекції раритетних картин або об’єкти нерухомості.

«Санкції поряд з багатомільярдним позовом виявляться вкрай сумними як для економіки країни, так і для населення, - вважає директор Інституту стратегічного аналізу компанії ФБК Ігор Ніколаєв. - Немає кредитів - значить немає грошей, немає розвитку, а є економічна криза, що заглиблюється».

Ця криза для всього населення, а не тільки для банків або нафтових компаній, прийде у вигляді галопуючої інфляції, заморожених або знижених зарплат, масових звільнень, перебоїв з виплатами пенсій або навіть конфіскацією пенсійних накопичень.

При цьому зараз США і ЄС лише починають накладати так звані секторальні санкції, які позначаться на всій російській економіці. А попереду можуть бути й інші, ще більші каральні заходи, які торкнуться, наприклад, російського нафтового і газового секторів. І що тоді робитиме Росія? Торгувати з Венесуелою, яка переживала економічний колапс?

Путін в цугцванзі?

У Росії є один великий головний біль. У нього є ім’я. Це Володимир Володимирович Путін. Протягом півтора десятиліть ця людина пройшла через безліч лих, техногенних, політичних і військовихЮ «чорного» серпня і інших місяців. Він не тільки вистояв, а й зміцнив свою владу, став одним з найбільш впливових лідерів світу.

Однак у 2014 році його везіння закінчилося раз і назавжди. Путін не прорахував, не передбачив, інтуїтивно не відчув розвиток ситуації на Україні і втратив цю країну. Намагаючись зберегти контроль хоча б над частиною її, він штучним шляхом викликав гігантське вогнище напруженості в Донецьку і Луганську, яке було розпалене «ввічливими» «зеленими чоловічками» - людьми без розпізнавальних знаків з російських спецслужб. І жорстоко прорахувався. Якими б не були важливими для старенької Європи економічні і торговельні договори з Росією, в Старому світі є й інші, непорушні моральні цінності, засади і укладені всім світовим співтовариством договори. Один з них - непорушність європейських кордонів.

Путін ще міг би якось протриматися, сподіваючись на військові перемоги сепаратистів, щоб почати якісь переговори з Києвом і Заходом. Але трагедія малазійського «Боїнга», «помилково» збитого ополченцями, перекреслила ці надії. Україна стає хоча і неформальним, але, по суті, союзником НАТО. І ті самі американські ПРО (системи протиракетної оборони), чия поява в Польщі і Чехії десятиліття тому так бісила Кремль, цілком тепер можуть з’явитися в районі Харкова. А після того, як «донецькі» і «луганські» будуть розбиті, Київ неминуче зверне свій погляд у бік Криму. Його анексію Росією ні Україна, ні Захід визнавати не мають наміру.

Який же вихід? Його немає. Кремль в глухому куті. У Путіна - шаховий цугцванг. Будь-який хід буде поганим.

Напередодні відомий журналіст з кремлівського пулу Андрій Колесников, автор книги про Путіна, дав гучне інтерв’ю. Точніше кажучи, кинув пробний шар, ймовірно за замовленням з оточення президента.

«Російський президент, не виключено, хоче, не довіряючи до кінця нікому, отримати ще один канал інформації, розраховуючи на те, що розшифровка "чорних скриньок" пройде під контролем великої кількості фахівців з різних країн, - каже Колесніков. - І якщо, врешті решт, в певний момент раптом з’ясується, що ополченці до цього все-таки мають відношення, - це радикально змінить ставлення до них. Навіть якщо виявилося б, що випадковість там, наприклад, якась фатальна...»

Виходить, що Путін досі не знає напевно, хто збив малайзійський «Боїнг». І якщо раптом йому підтвердять, що це були сепаратисти, то він засудить і відвернеться від них? Так можна прочитати це послання.

Але цей текст «путінського улюбленця», явно написаний на коліні під чиюсь диктовку (чи вже не Владислава Суркова, - це його стиль роботи?) викликав у серйозних аналітиків лише глузування. Щоб Путін не знав, хто збив літак? У це просто не можна повірити.

Наша людина в Москві повідомляє

Тим часом більшість іменитих політологів дійсно вважають, що це був би найкращий, може бути єдиний для російського президента вихід з положення. Він міг би сказати: «Так. Літак збитий помилково. На війні такі речі трапляються. Ми глибоко шкодуємо».

Вже одне це збило б хвилю міжнародного обурення. Санкції, звичайно, були б продовжені, але не з таким завзяттям. Недарма європейці заявили, що останній секторальний пакет - тимчасовий, він розрахований на три місяці, і якщо Росія схаменеться, закриє кордон з Україною і перестане підтримувати сепаратистів, то ці санкції будуть скасовані.

Кілька днів тому Федеральна розвідувальна служба Німеччини (BND) повідомила, що за її агентурними даними в оточенні Путіна намітився досить глибокий розкол. Згідно з цією інформацією, німецька розвідка побачила ознаки того, що у вищому керівництві Росії йде боротьба між прихильниками жорсткого політичного курсу і бізнес-елітою за вплив на главу держави. Про «тріщині» в російській еліті заявив глава BND Герхард Шиндлер на засіданні зовнішньополітичного комітету бундестагу. На його думку економічні інтереси російських олігархів, стурбованих санкціями ЄС і США, незабаром можуть взяти гору над політичними, і бізнес-еліта спробує «пригальмувати знахабнілого» президента.

Варто запевнити, що з Москви такі судження виглядають такими, що не представляють особливої цінності, оскільки вони вкрай неконкретні. Те ж саме могла би заявити, не маючи особливих даних, будь-яка розвідка світу.

Абсолютно зрозуміло, що російські олігархи приголомшені санкціями і, цілком можливо найбільш балакучі з них де-небудь в лондонській або віденській кав’ярні визнаються журналістам і не тільки їм, що нинішня ситуація їх не влаштовує, що Путін явно тягне Росію в яму.

Але настрої серед найближчих прихильників президента, як силовиків, так і бізнесменів, залишаються таємницею - Путін надійно потурбувався про те, щоб скріпити стосунки в його колі сургучними печатками, а негласний (або голосний) договір замкнути за сімома замками.

Несподіваний хід Києва

Відносно України і санкцій він, судячи з його останніх дій, зайняв улюблену тактику вичікування. Представник українського МЗС щойно оголосив, що регулярні війська не стануть брати штурмом Донецьк і Луганськ, а все-таки спробують вирішити проблему шляхом переговорів. Одночасно Кремль запросив спостерігачів ОБСЄ на кордон Росії з Україною, щоб ті переконалися - жодного перекидання озброєння сепаратистам немає.

Путіна не можуть не турбувати відносини з Заходом. Але ще більше він стурбований ситуацією всередині країни, де на поверхні - суцільний штиль, але всередині щось зріє вкрай для нього неприємне. Можливо, він ще й сам не знає, що саме. Але, як кожен авторитарний діяч, Путін боїться можливої біди. Обізнані люди кажуть, що він не збирався йти на третій термін, залишаючи Д. Медведєва на посаді президента, але різко змінив своє рішення, коли побачив, що лівійці зробили зі своїм «безсмертним» Муаммаром Каддафі.

І хоча кремлівський світ захований за сімома замками, звідти явно чується крик: «Без мене ви всі помрете!». Так само, кажуть, свого часу кричав Сталін. Але країна не померла, більше того, - сталінський культ був розвінчаний.

Путін вже багато років лякає російську еліту тим, що тільки він може утримати Росію, що тріщить по швах, під контролем. Тільки він не допустить відділення войовничого Кавказу, запобіжить бунту в татарському Поволжі, зірве спроби створити свої держави амбітним діячам Сибіру і Далекого Сходу.

Чи означає це, що в Росії надовго збережеться статус-кво? Навряд чи. Події можуть прийняти найнесподіваніший оборот. «Чорний» серпень цілком на це здатний.

24 квітня 2024, середа

utmx_section("Headline")Апокаліпсис ошелешить у серпні? (погляд з Москви)

Апокаліпсис ошелешить у серпні? (погляд з Москви)