Актуально
15973 перегляди
 |
Російська медіареальність мізерна. У неї немає мови та образів, крім тих, що залишилися з часів Другої світової. Будь-яка війна для неї – обов’язково «вітчизняна», будь-які вороги – обов’язково фашисти. Будь-яка перемога – абсолютний ідеал, після якого почнеться тріумф і добробут.
Тому сьогодні Росія занурилася в ментальний 43-й. Там, у цьому самому 43-му, вона «звільняє Україну від фашистських загарбників». І як тільки Київ завалиться – Москва влаштує салют, відбудує заводи, ліквідує злидні та скасує картки. Але факт же в тому, що коли «гради» падають на Маріуполь – вони б’ють у Пензу і Саратов. Єкатеринбург і Псков. Тому що Кремль сьогодні воює не з Україною. Він воює з Росією. Та її майбутнім.
Навіть, якщо пофантазувати, що «ополченці» й «відпускники» виконають свою програму максимум: відтіснять українську армію, перенесуть лінію фронту, візьмуть міста – що буде далі? Яким чином крах України пов’язаний з добробутом Росії? Кому впало в голову, що війна на території іншої держави піде на користь російському суспільству?
Ну ОК, припустимо, Росія перестала прикидатися, дивізії введені, літаки летять, танки їдуть. Далі що? Санкції зняті? Нафта подорожчала? Рубль зміцнився? Неофеодалізм зник? Тривалість життя зросла? Бюджетний дефіцит випарувався? Заводи запрацювали? Інвестиції прийшли?
Ви і справді вважаєте, що кожна нова ескалація в Україні йде Росії на благо? Що захід потисне плечима? Що світ буде аплодувати рішучості Кремля? Навіть, якщо завтра танки стоятимуть біля Львова – ви вважаєте, що Росія опиниться на коні?
Нічого подібного
Словниковий запас часів Великої Вітчизняної збиває з пантелику. Тому що немає ніякого Гітлера, немає ніякого вермахту, немає ніякого союзу держав, які в єдиному пориві йдуть до наміченої мети. А, отже, не буде ніякого параду Перемоги, не буде Ялти й Потсдама, не буде пам’ятників, морального імперативу, торжества справедливості, геополітичних ігор.
Буде лише ізоляція, сповзання в економічний крах, утеча капіталу, нові хунвейбіни, законодавча «шариковщина», втрата символічного капіталу. Буде битва за бюджет, який скорочується, і зростання цін, звільнення і безробіття, Оруелл і міністерство правди, зростання злочинності та перерозподіл власності. Ви вважаєте, що «Брат-2» – це продовження «Брата»? Ні, хлопці, це приквел. Спершу ви розповідаєте всім про свою моральну перевагу, а потім прокидаєтеся в світі братків і замовних вбивств.
Це ви переконали себе, що «перемогти Україну» означає те ж саме, що «перемогти фашизм». А весь світ дивиться на те, як Кремль планомірно намагається знищити сусідню державу. І у цього самого світу немає жодної причини, щоб сприяти вашому посиленню. Швидше навпаки.
Ефективність країни вимірюється не її армією чи ядерним запасом. Вона вимірюється її передбачуваністю, усвідомленістю й договороздатністю. Єдина запорука успішного розвитку країни – це конвергентність та відкритість, вміння домовлятися та знаходити компроміси. Неможливо створити ефективну державу, якщо ізолювати країну від решти світу. Можна створити Північну Корею. Але прихильників еміграції в Пхеньян я в Росії не спостерігав.
Кожен випущений в Україну снаряд б’є у російське майбутнє. Кожен цинк з патронами, переправлений на Донбас, буде випущений у долю ваших дітей. Немає ніякої перемоги, яку можна досягти військовим шляхом – Кремль просто-напросто знищує віру у власну здатність домовлятися.
Ви любите міркувати про те, що було вчора. Радієте тому, що відбувається сьогодні. Але навіть якщо допустити, що ваш сценарій спрацює – ви хоч раз замислювалися про те, що вас чекає післязавтра?
Публiкацiї за темою «Політика»:
