X

Вітаємо на нашому сайті!



У Вас встановлене розширення AdBlock або подібне. Будь ласка, додайте наш сайт до білого списку, - тим самим Ви сприятимете його розвитку, - адже сайт не утримується олігархами.
Аратта - На головну

5 березня 2021, п`ятниця

«АРАТТА. Вікно в Україну» - домашня сторінка  Лист до редакції  Інформація про портал

Актуально
Музей «Аратта»
Невідома Аратта
Українські фільми
Українські мультфільми
Хто ти?
  Аратта у Facebook Аратта в YouTube Версія для мобільних пристроїв RSS
Чи знаєте Ви, що:
- в Україні знаходиться унікальний міст, що пролягає між правим берегом однієї річки. Не вірите? Можете переконатися на власні очі, якщо відвідаєте Кам’янець-Подільську фортецю, що на Хмельниччині. Стара фортеця розташована на скелястому острові, охопленому петлею каньйону річки Смотрич. Таким чином, міст, що веде до фортеці, пролягає між двома точками правого берегу однієї річки. Крім того, ми не знайшли більше прикладів у світі, коли б міст тримався без усіляких підпор, а спирався б тільки на скелі. За однією з гіпотез, цей міст було зведено римлянами ще у II столітті під час походу Траянового війська на Дакію. Нині Кам’янецька фортифікація включена до переліку ЮНЕСКО

Наш партнер - Дата-центр «Об`єднані Мережі України»

Курс валюти:
Курси валют в банках Києва
Курси валют в обмінниках Києва
Курси валют в регіонах України

Галерея дизайну «Аратта» — архітектура, брендінг, поліграфія, веб

Клуб української культури «Аратта» (м.Нововолинськ)


Погода в Україні:
 

Наш банер

Наш банер


Щастя є чи було?

Україна - це Я! 34580 переглядів Система Orphus: виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl+Enter

Опубліковано - 16.03.2016 | Всі публікації | Версія для друку

Щастя є чи було?
Був час - мій рибьонок щоранку, прокидаючись, оголошував день, який настає, найгіршим днем свого життя. А потім, за якийсь рік, – кожен день уже став зватися «найщасливішим». Об’єктивно – що змінилося? Самі лиш суб’єктивні зміни.

От я й думаю – від чого залежить відчуття щастя?

От чому люди переважно називають щастям те, що уже минуло? День, коли зустрів свою долю (нічим особливим же той день не вирізнявся), день весілля (вибух у божевільні, не інакше). Ще ось дні, коли народились діти…

В мене з цим взагалі прикол. Одного такого дня я мало не вмерла, а ось другого… Словом, вичитала я, що найбільше щастя у своєму житті жінка відчуває, щойно народивши дитину. Якісь там гормони, фізика-хімія… Словом, щастя – неминуче. Добре, думаю, почекаємо! От народила я, акушерка дівчинку важить-міряє, а я лежу, чекаю приходу найбільшого щастя в житті. Має ж настати, обіцяли! А змучена за дві доби, спати хочеться дико! Окрім цього і якогось дивного полегшення – жодних відчуттів. Ще й лікар, запримітивши мій дивний стан, підійшов і питає – ти чого чекаєш, телефонуй рідним, повідомляй новини! Я схопила телефон і про щастя забула. Може, воно й приходило потім, коли я спала…

Ясна річ, народити дитину – це щастя. Але ж хотілося відчути щось таке… Відчути!

Словник визначає «щастя» як «стан цілковитого задоволення життям, відчуття глибокого вдоволення та безмежної радості». Що заважає відчувати хоча б мить глибоке вдоволення і безмежну радість?

От озираєшся назад і думаєш, – а я ж був тоді щасливий, просто не помічав. Чому не помічав? Був же щасливий? Ну чому не відчував??? Чому не відчуваєш тепер? Точно таке ж життя тоді і тепер, – той самий список справ на сьогодні і завтра. Так само п’єш увечері чай, а зранку каву, та сама метушня тоді й тепер, і так само не знав тоді й не знаєш тепер, що відповісти на запитання: «Чи ти щасливий?». А на запитання, чи був щасливий тоді, відповідь уже є. І через 10-20 років постфактум обов’язково визнаєш, що був щасливий зараз. Але просто не знав про це. Чому так?

Озираються всі назад і визнають, – у дитячому садочку були щасливі, в школі були щасливі, а вже в юності які щасливі були! Амнезія якась Позабували усе погане. Пам’ятається, мовляв, лише хороше. Ні, воно то й добре, що хороше! Просто я хочу не пам’ятати, а відчувати! Ось так нахабно – хочу зараз щастя пригорщами зачерпувати, а не констатувати його наявність постфактум! Не подобається мені перспектива називати щастям те, що було, а я й не помітила! Хочу помічати щастя зараз. Але не завжди помічаю Чому? Щастя мале чи навпаки – велике настільки, що зблизька не роздивишся, тільки з відстані? Чи в мене поріг чуттєвості низький? Щось збилося у відчуттях? Чи просто недовіра якась – оце і є щастя? Оце ось найбільше задоволення від життя? А чому таке просте? Чому без позолоти, фанфар і крил?

Високі ж у людей вимоги до щастя!

А воно собі то квіточкою розцвіте, то просто спить, посопуючи носиком. Або прилетить листівкою, озветься голосом у телефоні, притулиться, доторкнеться, помолиться за мене.

Щастя – воно є, було і буде!

Якщо ви помітили в тексті орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

 

 
Share/Bookmark
 
Публiкацiї за темою «Україна - це Я!»:
 
  
Публікації:

Останні новини:

Популярні статті:
 
 

Особа, що не володіє мовою народу, на землі якого проживає, - гість або окупант, або раб цього окупанта”
Карл Маркс

 
Знайди свою ГАРМОНІЮ!
 
Опитування:

Україна сьогодні -
Окупована країна
Незалежна і самостійна
“Бананова республіка”
Час покаже







 

 
Счётчик тиц и PR

© АРАТТА. Український національний портал. 2006-2021.
При передруці інформації, посилання на www.aratta-ukraine.com обов`язкове.