Актуально
17615 переглядів
 |
У книзі "Одинока держава", що з’явилася ще шість років тому, відома експертка і знавець Росії Лілія Шевцова згадує запитання свого колеги по Московському Карнеґі-Центру Ніколая Петрова учасникам тодішньої зустрічі у Валдаї: "Наскільки виправданим з моральної точки зору для західних аналітиків є участь у Валдаї, проекті, який використовують як очевидну пропаганду Кремля?"
З часу того запитання минули роки, які принесли повний переворот у свідомість багатьох політиків та експертів на Заході. Зокрема, таким поворотним моментом стала війна на Донбасі та анексія Криму; змінила свій формат і сама зустріч у Валдаї. Проте експерти, для яких не чужим є критичний погляд на Росії, й далі їдуть "звіряти годинники" на російський курорт. Утім, таких все менше і менше.
Дехто, як професор школи права та дипломатії їм. Флетчера Даніел Дрезнер, навіть потім пише колонки у своє виправдання. Дрезнер, хоч і визнає, що не є серйозним експертом по Росії, каже, що для представників експертного середовища, а особливо тих, хто нею займається безпосередньо, Валдай - "це теж саме, що звичний огляд пацієнта, який проводить його лікар". Дрезнер відзначає, що "бути на одній сцені із людьми, з якими ти не погоджуєшся цінно до того моменту, коли ти можеш висловлювати незгоду із ними на цій сцені". Американський експерт вважає, що йому це вдалося, адже на запитання, яким він уявляє світ, де СРСР не розпався, описав безліч варіантів хибності такого припущення. Таким чином, вважає Дрезнер, він виконав свою місію.
Не було коментаря від іншого експерта із доволі реалістичним баченням Росії - добре знаного в Україні старшого науково співробітника британського аналітичного центру Chatham House Джеймса Шерра. Серед спікерів також був і голова аналітичного центру Eurasia Group та колишній чиновник адміністрації Клінтона Кліффорд Капчан. Усі ці знані експерти мабуть вважають, що потенційний зиск від участі у такому заході все ж більший, аніж ризик.
Проте, як зазначають самі учасники та аналітики, формат зустрічей у Валдаї, які відбуваються там ще з 2004 року, змінився. Якщо на початку основним завдання цієї події було "познайомити" західних експертів із Росією, їм "давали можливість" поспілкуватися off the record з російськими чиновниками чи навіть поставити (заздалегідь узгоджене) питання Владіміру Путіну, то після 2014 - це панелі на якісь загальні теми, як наприклад одна із цьогорічних "Світовий порядок: quo vadis" за участі теоретика міжнародних відносин Джона Міршаймера, який утім вважає, що "кризу в Україні спричинив Захід, а не США". Хоча запитання російському президенту залишилися. В цілому ж заявлена тема цьогорічної зустрічі звучала доволі розмито і сюрреалістично: “Майбутнє починається сьогодні: контури завтрашнього світу”. Разом із "узагальненням" тем, певною "експертною ізоляцією" Росії, цьогорічна зустріч у Валдаї перетворилася із "російського Давосу" на щось близьке до "політологічного круглого столу". Увагу у ЗМІ також отримала відповідну. До 2014 ці зустрічі були важливим об’єктом обговорень в іноземних медіа. Цьогорічна ж отримала мізерні відгуки. Навіть промова Путіна не викликала значних рефлексій. Александр Кларксон із Лондонського Кінгс Коледж назвав її “нудною”. Німецький експерт Ульріх Шпек відзначив “ідеологію жертви” у промові російського президента. На думку експерта, вона є важливою для легітимізації агресії. Учасник зустрічі у Валдаї Ендрю Качинс вважає, що вона була свідченням того, що Путін знову готовий до діалогу. Утім, залишається питання, якого саме.
Для українських та західних журналістів здивуванням було побачити у першому ряду серед учасників дискусії кучмівського "сірого кардинала" та представника України на переговорах у Мінську Віктора Медведчука. Останній преспокійно тішився "наївним" питанням Путіна про те, чи є США банановою республікою. Утім, він був не єдиним учасником із українським паспортом. Серед панелістів, що мали роздумувати над варіантами світопорядку з СРСР, що не розпався, був і відомий політолог часів Леоніда Кучми Михайло Погребинський.
Попри те, що політики на пенсії, як колишній австрійський канцлер Вольфганг Шюссель, президент Фінляндії Тарья Халонен, колишній президент Астрії Гайнц Фішер, чи відомі політологи, й досі не відмовляються від участі у цьому сюрреалістичниму шоу путінської щедрості, цьогорічна реакція на нього свідчить про позитивну тенденцію: більшість експертів розуміють, що їхню участь навіть із благими намірами російська пропаганда використає на свою користь, тому краще ігнорувати такі заходи.
Публiкацiї за темою «Політика»:
