Актуально
29451 перегляд
|
Карл Густав Юнг |
1. КОМПЛЕКСИ, АРХЕТИПИ И КОЛЕКТИВНЕ НЕСВІДОМЕ
Карл Густав Юнг відомий як послідовник Фрейда, що продовжив розвиток психоаналітичної теорії. Щоправда, він не дотримувався фрейдівських традицій, а йшов своїм шляхом. Тому їхня співпраця не була настільки вже довгою. Концепція колективного несвідомого була основною причиною розбіжностей у поглядах між ними.
За Юнгом, структура особистості (він називав її душею) складається з Его, Особистого несвідомого і Колективного несвідомого.
Его - це те, що ми звикли називати свідомістю, або все, що ми маємо на увазі, коли говоримо «Я».
Особисте несвідоме - особистий досвід, з якихось причин забутий або витиснений, а також все те, що ми ніби не помічаємо навколо себе.
Особисте несвідоме складається з комплексів - це емоційно заряджені групи думок, почуттів і спогадів. У кожного з нас є материнський і батьківський комплекси - емоційні враження, думки і почуття, що пов’язані з цими фігурами і сценаріями їхнього життя і взаємодії з нами.
Поширений у наш час комплекс влади - це коли людина дуже багато своєї психічної енергії присвячує думкам і почуттям про контроль, домінування, борг, підпорядкування.
Колективне несвідоме містить думки і почуття, загальні для всіх людей, які є результатом нашого спільного емоційного минулого. Як говорив сам Юнг: «У колективному несвідомому міститься вся духовна спадщина людської еволюції, яка відроджена в структурі мозку кожного індивідуума». Таким чином, колективне несвідоме передається з покоління в покоління і є загальним для всіх людей. Прикладом можуть служити міфологія, народний епос, а також розуміння добра і зла, світла і тіні тощо.
За аналогією, як комплекси складають вміст особистого несвідомого, колективне несвідоме складається з архетипів - первинних образів, які всі люди уявляють собі однаково.
Наприклад, ми всі приблизно однаково реагуємо на батьків або незнайомців, смерть або змію (небезпека). Юнг описав багато архетипів, серед яких перебувають мати, дитина, герой, мудрець, шахрай, Бог, смерть тощо. В його працях багато присвячено тому, що архетипічні образи та ідеї нерідко зустрічаються в культурі у вигляді символів, які використовуються в живописі, літературі та релігії. Юнг підкреслював, що символи, які характерні для різних культур, часто виявляють разючу подібність саме тому, що вони сходять до загальних для всього людства архетипів.
Як це застосовується сьогодні?
Сьогодні ці знання широко використовуються в роботі психологів і психотерапевтів всіх напрямків. Недооцінити слово «комплекс» або «архетип» в роботі психолога досить складно, погодьтеся? При цьому аналітик не чіпляє на вас ярлик, але знання про характер і сценарії архетипів і ваших комплексів допомагає краще розуміти ваш особистий «психічний калейдоскоп».
2. АНАЛІТИЧНА ПСИХОЛОГІЯ
Отримавши в Базельському університеті медичну ступінь з психіатрії, молодий Юнг поступив асистентом в клініку для душевнохворих під керівництвом Ежена Блейлера, автора терміна «шизофренія». Інтерес до цього душевного захворювання і привів його до робіт Фрейда. Незабаром вони познайомилися особисто. Освіченість і глибина поглядів Юнга справили на Фрейда колосальне враження. Останній вважав його своїм наступником, а в 1910 році Юнг був обраний першим президентом Міжнародної психоаналітичної асоціації. Однак уже в 1913 році вони розірвали стосунки через різницю в поглядах на несвідоме, як вже зазначалося вище, - Юнг виділив колективне несвідоме, з чим Фрейд був не згоден, а також розширив і доповнив поняття «комплекс» до того виду, в якому воно дожило до наших днів. І вже далі Юнг пішов своїм власним внутрішнім шляхом.
В результаті цієї «самореалізації несвідомого» у Юнга з’явився цілий комплекс ідей з таких різних галузей знань, як філософія, астрологія, археологія, міфологія, теологія і література та, звичайно, психологія, накладених на його психіатричну освіту й ідеї Фрейда про несвідоме. Результатом стало те, що сьогодні називається аналітичною психологією.
Плюс до всього юнгіанцями (так називають себе психологи-прихильники теорії доктора Юнга - аналітичні психологи) активно використовують спектр інших психологічних методів: арт-терапія, психодрама, активна уява, всі види проектних технік (як, наприклад, аналіз малюнків) тощо. Юнг особливо любив арт-терапію - терапію творчістю. Він вважав, що за допомогою безперервної творчої діяльності можна буквально продовжувати своє життя. За допомогою творчості (арт-терапії), будь-яких спонтанних видів малювання, особливо мандал (схематичне зображення або конструкція, яка використовується в буддійських і індуїстських релігійних практиках), вивільняються глибокі шари психіки.
Як це застосовується сьогодні?
Психоаналітики усього світу діляться на фрейдистів і юнгіанців. Ортодоксальний психоаналітик-фрейдист вкладе вас на кушетку, сяде за узголів’ям і буде слухати вас з мінімальним проявом своєї присутності 2-3 рази в тиждень по 50 хвилин. Всі візити, включно з пропущеними, оплачуються. Час не змінюється і не пересувається, навіть якщо ви працюєте доба через три і не маєте можливості дотримуватися домовленості за своїм робочим графіком. Зате, коли ви виявите бажання з’ясувати, чому аналітик до вас так несправедливий і не хоче увійти в ваше становище, вам буде задана пара питань про те, чому у вашому житті все так незручно складається? А також хто зазвичай в реальному житті схильний входити у ваші обставини і підлаштовуватися під вас?
Юнгіанці ведуть прийом інакше. Як правило, це 1 раз в тиждень, і умови можуть обумовлюватися і бути більш гнучкими. Наприклад, пропущення з поважних причин сесії можна відпрацьовувати в інший час. Лягати на кушетку зовсім не обов’язково, можна сидіти на кріслах і розмовляти, як ви звикли в звичайному житті. Також, окрім діалогу, вам можуть запропонувати прокоментувати зображення, пофантазувати вголос, а потім намалювати свою фантазію або почуття, уявити навпроти себе будь-кого і з ним поговорити, пересідаючи то на його місце, то назад на своє, можуть запропонувати зліпити що-небудь з глини або піску...
Межі та правила спілкування між аналітиком і пацієнтом все одно залишаються досить жорсткими, що визначає якість контакту і, відповідно, роботи.
Сьогодні можна сміливо стверджувати, що всі напрямки психотерапії і практичної психології сягають своїм корінням в аналітичну і проектну практику. Таким чином, аналітична психологія - це те, що об’єднує в собі базові знання з психоаналітичної практики, колективний багатовіковий досвід роботи людей зі своїм внутрішнім світом і його самовираженням, а також сучасні досягнення в науці про душу - психології.
3. КОНЦЕПЦІЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ТИПІВ
Юнг ввів поняття екстраверсії і інтроверсії як основних видів спрямованості особистості (Его-орієнтації). Згідно з його теорією, яка неодноразово підкріплена практикою по всьому світу ось вже близько 100 років, обидві орієнтації існують в людині одночасно, але одна з них зазвичай лідирує. Всім відомо, що екстраверт - більш відкритий і товариський, а інтроверт - весь у собі. Це популярна версія цих понять. Насправді ж все не зовсім так, екстраверти теж бувають замкнутими.
У екстраверта психічна енергія спрямована назовні - на ситуацію і оточуючих людей, партнерів. Він впливає сам на все це, як ніби приводячи ситуацію і навколишній в «потрібний вид». Інтроверт же діє прямо протилежно, так, як ніби ситуація і навколишній впливають на нього, і він змушений весь час відступати, виправдовуватися або оборонятися.
У своїй книзі «Психологічні типи» Юнг наводить можливе біологічне пояснення. Він каже, що є два способи пристосування до навколишнього середовища у тварин: необмежене розмноження при пригніченому захисному механізмі (як у бліх, кроликів, вошей) і нечисленне потомство при чудових захисних механізмах (як у слонів, їжаків і більшості великих ссавців). Таким чином, в природі існує дві можливості взаємодії з навколишнім середовищем: ви можете захищатися від нього, будуючи своє життя максимально незалежно (інтроверсія), або можете звернутися до зовнішнього світу, долаючи труднощі і завойовуючи його (екстраверсія).
Пізніше Юнг доповнює свою теорію психотипів чотирма основними психічними функціями. Це мислення і почуття (раціональні), відчуття й інтуїція (ірраціональні).
Ця типологія була розроблена Юнгом в його роботі «Психологічні типи», опублікованій в 1921 році.
Мислення (логіка) - та функція, яка, слідуючи своїм власним законам, наводить дані змісту уявлень в понятійну зв’язок.
Почуття (етика) - функція, що надає змісту відому цінність в сенсі прийняття або відхилення його. Почуття засноване на оціночних судженнях: добре - погано, гарно - негарно.
Відчуття (сенсорика) - це сприйняття, що відбувається за допомогою органів почуттів.
Інтуїція - функція, яка передає суб’єкту сприйняття несвідомим шляхом. Предметом такого сприйняття може бути все - і зовнішні, і внутрішні об’єкти або їхні поєднання.
Особливість інтуїції полягає в тому, що вона не є ні чуттєвим відчуттям, ні почуттям, ні інтелектуальним умозаключенням, хоча вона може проявлятися і в цих формах. При інтуїції будь-який смисл представляється нам як готове ціле, без того, щоб ми спочатку були в стані вказати або розкрити, яким чином цей смисл склався. Відповідно до переважаючої функції, Юнг виділяє мисленний, чуттєвий, відчуваючий і інтуїтивний типи особистості. З урахуванням «типу установки» кожен з них може бути як екстравертним, так і інтровертним, що в сумі дає 8 різних психічних функцій, які Юнг означив як «вісім наочних психологічних типів».
Для більш точного опису людської психіки Юнг ввів поняття «допоміжної» або «додаткової» функції.
Всі функції він розділив на два класи: «раціональні», тобто, ті, що лежать в сфері розуму, - мислення і почуття, - і «ірраціональні», тобто, ті, що лежать «за межами розуму» - відчуття і інтуїція. Домінування будь-якої функції вимагає придушення протилежної функції (мислення виключає почуття, відчуття - інтуїцію і навпаки).
На додаток до домінуючої функції може бути розвинена допоміжна функція іншого класу. Так, наприклад, при домінуванні раціональної чуттєвої функції додатково до неї може бути розвинена ірраціональна функція відчуття або інтуїції, а при домінуванні ірраціональної інтуїції може бути розвинена раціональна функція мислення або почуття.
Істотні труднощі в визначенні типу створює те, що домінуюча установка опиняється компенсованою впливом несвідомого. Те саме відноситься і до переважаючої функції, переважна протилежність якої витісняється в область несвідомого.
До теми:
