X

Вітаємо на нашому сайті!



У Вас встановлене розширення AdBlock або подібне. Будь ласка, додайте наш сайт до білого списку, - тим самим Ви сприятимете його розвитку, - адже сайт не утримується олігархами.
Аратта - На головну

21 вересня 2020, понеділок

«АРАТТА. Вікно в Україну» - домашня сторінка  Лист до редакції  Інформація про портал

Актуально
Музей «Аратта»
Невідома Аратта
Українські фільми
Українські мультфільми
Хто ти?
  Аратта у Facebook Аратта в YouTube Версія для мобільних пристроїв RSS
Чи знаєте Ви, що:
- серед найдавніших та найважливіших символів Великоднього яйця (писанки) є символ Сонця. Найпростішим зображенням Сонця є коло з промінням або без нього. На Великодніх яйцях, незалежно від релігії, що існують на Україні, також зображено восьмиконечну зірку, що в минулому була символом Сонця. Свастика (сварга, свастя), або як її називали “нерівний хрест” або “гусячі шийки”, в язичницькі часи була символом Сонця. В ті часи, вважалося, що яйце було талісманом, що мав значну силу, оскільки воно захищало власника від хвороб, невдач або злого ока. Символічна сила Великоднього яйця пояснювалася не лише тим, що воно захищало власника від злого, але й тим, що воно захищало людей та зберігало людський рід.

Наш партнер - Дата-центр «Об`єднані Мережі України»

Курс валюти:
Курси валют в банках Києва
Курси валют в обмінниках Києва
Курси валют в регіонах України

Галерея дизайну «Аратта» — архітектура, брендінг, поліграфія, веб

Клуб української культури «Аратта» (м.Нововолинськ)


Погода в Україні:
 

Наш банер

Наш банер


Пращури слов’ян

Аратта - прадавня Україна 35937 переглядів Система Orphus: виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl+Enter

Опубліковано - 10.03.2006 | Всі публікації | Версія для друку

Ідеограми Берегині на українських жіночих вишиваних сорочках
Ідеограми Берегині на українських жіночих вишиваних сорочках
Офіційно вважається, що слов'яни - наймолодший етнос Європи й усієї індо-європейської мовної спільноти. Проте існує інший академічний підхід, впроваджений Б. О. Рибаковим. Історична пам'ять народу – це його фольклор, орнаментика та інші пам'ятки культури.

І ця пам'ять залишила згадку про мамонтів ("слонів" та "ящерів"), які вимерли в Європі щонайменше 11 тисячоліть назад.

Узгодити ці два підходи неважко. Досить взяти до уваги, що кожний нащадок має пращурів. Наприклад, сучасним грекам передували елліни, які пішли від пеласгів; причому у кожної ланки цієї етногенези складалася, а згодом розпадалася особлива цивілізація.

Тож і у слов'ян були родичі, відомі як склавіни та сколоти, венеди й енети, русени й боруси, оріяни-орачі. І у них теж, як згодом у русичів, були цивілізаційні утворення.

Тож не будемо обмежуватися часами розповсюдження назв слов'яни та Русь, а визначимо попередні ланки нашого родоводу й державотворення, залучаючи при цьому не тільки відомі, але й маловивченні джерела.

Українці - найбільш корінний з усіх слов'янських народів. Орнаментика українських вишиванок та писанок виводиться з прикрас і амулетів місцевих мисливців на мамонтів, про яких згадують також казки ("Про богатиря Димка та його зятя Андрушка", наприклад). Давнину в 21 тисячоліття наводить "Велесова книга", на 198 століть вказує один із міфів Київщини.

Є дати й пізніші. 7000-6200 рр. до н. е. датується початок канонічного зображення Берегині, VII-V тис. до н. е. - "Супойський переказ" козацтва, V тис. до н. е. - виникнення легенди про Золоту очеретину озера Оврут; раніше 3102 р. до н. е. - легенди Савур-могили. Від тих часів і до XVIII ст. н.е. існував звичай сватання дівчатами парубків (за піснею "Ой ізійди, Місяць…", наприклад).

Найдавнішою самоназвою пращурів слов'ян та інших племен є хатти – народ доіндоєвропейського походження. На це вказує спорідненість малоазійських хаттів із зауральськими кетами, що мешкали донедавна в спільній долині рік Хатанга, Кета, Котуй Красноярського краю. Така спорідненість склалася, напевно, у ІХ-VIII тис. до н. е. під час розселення з території між Карпатами й Прибалтикою племен свідерської археологічної культури.

Малоазійські нащадки-"індоєвропейці" хаттів прозивалися хетти і згадувалися до ІІ ст. н. е., а на Кавказі їх прямими нащадками є абхази, адигі та кабардинці. Отак "прадід" значний час співіснував аж зі своїми "праонуками". Одним із його "синів" були, напевно, протослов'яни. Про це свідчать записані Ю. П. Миролюбовим скази "Про Хату-Русу" та "Про Землю Руську-Полянскую".

А на підставі досліджень А. Г. Кифішиним топонімії України можна говорити про те, що "на Волинсько-Подільскій і Придніпровській височинах спочатку жили протошумери, а потім протохатти витіснили їх в Причорноморські степи і почала развиватися трипільська культура". Чималий "Трипільський прасловник української мови" склав Ю. Л. Мосенкіс.

Ю. О. Шилов, С. І. Наливайко та деякі інші дослідники відносять трипільську археологічну культуру (5400-2200 рр. до н. е.) Дунайсько-Дніпровського регіону до найпершої в світі держави Аратта. Проте вона з'явилася близько 6200 р. до н. е. внаслідок угоди про взаємоіснування між північно- та південнопричорноморськими нащадками "свідерців-євразійців" (протошумерів та протохаттів, за А. Г. Кифішиним).

Степовий Аріан (близько 5000-1500 рр. до н. е.) - спільнота кочових скотарів, що почала складатися біля кордонів держави своїх родичів-хліборобів.
Початок державного ладу в Аратті засвідчує хаттське словосполучення Кал-лам-АСУ: 'Бик-полум'я-БОГ', тобто спільнота під покровительством вогненного БОГА-Тельця. Назва досі залишилася в українській Коломиї.

Відомі також Калиця з "Вєди словена", Колунь (>Голунь) "Велесової книги", Гелон давньогрецької "Історії" Геродота. Притаманним розквіту Аратти (як трипільської археологічної культури), є термін государство. Він розкладається на словосполучення 'го(вяд) (А)СУ дар(уюче) (суспіль)ство': "суспільство, спроможне офірувати корів БОГОВІ". На час і араттську специфіку государства вказують не тільки назви БОГА й великої рогатої худоби, але й її приручення в трипільській та генетично передуючих їй культурах. При цьому "офірування БОГОВІ" мали характер релігійної ('правлячої') системи, на чому зупинимся нижче…

Арійський термін держава (від санскритського диржя-ва: 'довжиною володіти') виникає пізніше й зводиться до "простирання території". Територія Аратти, на думку Кифішина, базувалася на ритуальних ланках "Чотирикутника" (предтечі арійського Вари та наступної Скіфії), осмисленого у його природньо-екологічному та людино-суспільному аспектах. Кути тієї території знаходилися біля сучасних сіл Полунічне (Львівщина), Полуденне (Черкащина), Полутори (Тернопільщина), Полум'яте (Луганщина).

Навколо третього зосередилася найбільша кількість міст Аратти. В області двух перших пунктів досі існують населені пункти з дещо ослов'яненими протошумерськими назвами: Урич, Урож тощо. А "в Закарпатті поруч стоять Лагаш, Ур и Урук, що виступали в ритуальній зв’язці, як і потім в Шумері".

"Вєда словена" розповідає про Першолюдину на ім'я Іма. Цей образ знаний багатьма індоєвропейськими народами. Йому відповідає шумерський Йа-ам. В індоарійських Ведах, а згодом у "Велесовій книзі" він зветься Яма і виступає Богом померлих пращурів. Але первинний Іма був сонцеподібним – згодом він поступився новим богам і став знаком потойбічного світу.
За часів правління Іми-царя, згідно з "Вєдою словеною", серед оброблених земель і загонів для худоби стояв Білий град - квітуче місто, в якому шанувався БОГ Влас (< Вол АС) - Телець-БОГ, сузір'я якого головувало на небі протягом 4400-1700 рр. до н. е. після головування сузір’я Близнюків (6680-4400 рр. до н. е.). Напевно, Влас відповідає не так наступному Велесу, як Владиці - бо в іншому місці “Вєди” цей БОГ зветься Вішну. Його й досі згадують українські колядки:

Спредвішні
Народився бог Вішні.
Він по землі походив,
Нас із світу призовів
.

Зображення стопи (відбитка підошви) Вішну шанується в Індії й досі, як колись шанувалося в Україні творцями арійських стел та могил. Кілька "плит зі стопами" є у Кам'яній Могилі. У вигляді стопи розбудовано найбільше місто "Трипілля"-Аратти між сучасними селами Тальянки та Вишнопіль (вед. 'Вішну захищене' > укр. "Вишневе поле") на Черкащині. Звідсіля, через аратто-арійські зв'язки, спорідненість індійської віш(с)і-грама з українською всією громадою та давньоруськими "гради і вєсі". А вишня - це, може, "громадське дерево Вішну", яке рясніло у садочках прадавньої Аратти не менш, ніж у сучасній Україні...
Продовження в наступній статті цього ж розділу

Якщо ви помітили в тексті орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

 

До теми:
 
Share/Bookmark
 
Публiкацiї за темою «Аратта - прадавня Україна»:
 
  
Публікації:

Останні новини:

Популярні статті:
 
 

Єдина країна в світі, де не викладалася в університетах історія цієї країни, де історія вважалася чимось забороненим, ворожим і контрреволюційним, — це Україна. Другої такої країни на земній кулі нема. Де ж рождатися, де плодитися дезертирам, як не у нас? Де рости слабодухим і запроданцям, як не у нас? Не вина це дезертирів, а горе. Не судить їх треба, а просить прощення і плакати за погане виховання, за духовне каліцтво у великий час. Їх не учили Батьківщині — їх учили класовій ворожнечі і боротьбі, їх не учили історії. Народ, що не знає своєї історії, є народ сліпців.”
Олександр Довженко

 
Реклама на порталі
 
Опитування:

Україна сьогодні -
Окупована країна
Незалежна і самостійна
“Бананова республіка”
Час покаже







 

 
Счётчик тиц и PR

© АРАТТА. Український національний портал. 2006-2020.
При передруці інформації, посилання на www.aratta-ukraine.com обов`язкове.