Актуально
24493 перегляди
 |
Ніхто не має заперечень проти того, що народ повинен знати, кого йому пропонується обирати. Це – загальноприйнята норма у будь-якій демократичній країні. Тим більше, якщо мова йде про перші посади в Державі, коли той, кого обрали, має не тільки виконувати головну роль у внутрішній політиці країни, а й бути її обличчям на міжнародному рівні.
У випадку із Януковичем, ми виборці, не можемо сказати, що ми знаємо практично все про цю персону.
Більш того, його офіційна біографія або багато чого просто замовчує, або містить факти, які не відповідають дійсності. І це, стосується не тільки двох судимостей, та обставин, які привели Віктора Януковича у місця позбавлення волі. Щодо цього тепер вже практично немає сумнівів, що він притягався до відповідальності законно, і ніякий суд його не реабілітовував. Тільки не зрозуміло, чому ГПУ не довела кримінальну справу, за фактом підробки судової справи, до логічного завершення. Адже, підстави для цього були, зокрема, висновки експертиз, які підтвердили факт фальсифікації. І здавалося слідству ніщо не повинно завадити виявити виконавців, організаторів та замовників злочинних дій. А насправді?
Досі жодному досліднику не вдалося знайти у архівах ні облікової картки, ні партквитка члена КПРС Віктора Януковича. Як і не знайшли персональної справи у документах КПК при ЦК КПРС, яка, за твердженням його персональних біографів, нібито розглядала факти порушення його законних прав щодо притягнення до кримінальної відповідальності.
Не знайшли й документів про притягнення до відповідальності тих, хто нібито незаконно його саджав. А такий факт, у СРСР, мав би набути широкого розголосу – і на рівні регіону(полетіли б «голови» і «погони» усіх причетних до того начальників, не кажучи про розгляд їхніх персональних справ від первинної парторганізації до обкому КПУ), і на рівні республканського ЦК, і на рівні ЦК КПРС. Більш того, як відомо, що міліціонери, яким випало «щастя» притягувати Віктора Федоровича до відповідальності – спокійно допрацювали до пенсії.
Не менш цікавий й той факт, що Янукович, пишучи автобіографію, намагається не згадувати своїх батьків. Як сирота «казанський». І про них виборцям також майже нічого не відомо. Чому? Від зайвої цнотливості Віктора Федоровича?
Відомо лише, що Янукович Федір Володимирович народився у 1923 році у с. Януки, в Білорусі. Потім, він із родиною переїхав жити у Єнакієве. А далі – знову суцільна «біла пляма». Бо дослідникам так і не вдалося знайти його прізвища серед списків курсантів Ворошиловградського льотного училища, на яке вказують біографи. Невідомо в якій частині він служив. Чи брав участь у бойових діях під час Другої світової війни. Однак, достеменно відомо, що Федір Янукович не значиться у списках ветеранів ВВВ. Немає ніяких даних про його нагороди: адже льотчик, який брав хоча б нетривалу участь у бойових діях – обов’язково мав би хоча б одну медаль. Це – те, що загальновідомо і не може викликати заперечень.
Втім, ветерани війни та Збройних Сил, із якими так полюбляє позувати перед об’єктивами Віктор Федорович, жодного разу публічно не поцікавилися: а де ж воював його батько? Часом не в дивізії СС «Галичина»? А може він був українським націоналістом? Чи боровся із комуністичним режимом і нацистськими окупантами у Білорусі?
Більш того, вони навіть не поцікавилися, чи проходив службу у Збройних Силах сам Віктор Федорович? Виявляється, що рідна компартія, членом якої він нібито був, не довірила йому ні автомата, ні, навіть стройбатівської лопати.
Саме тому, ми вважаємо за необхідне поінформувати громадськість, надрукувавши цифрові копії документів із Центрального архіву Білорусі, які можуть «пролити світло» на ще одну сторінку біографії державного діяча.
Водночас ми публічно звертаємося до Служби Безпеки України із проханням ретельно перевірити біографічні дані прем’єр-міністра України Януковича Віктора Федоровича, 1950 року народження, який народився у м. Єнакієве. Ми також просимо ретельно перевірити біографії його найближчих родичів. Ми вважаємо, що в даному випадку – мовиться про дуже серйозні речі, зокрема – про допуск до державної таємниці найвищого рівня, який він має за посадою. Це також, великий вплив на прийняття рішень на рівні державного керівництва. Ми вважаємо, що приховані або неточно сформульовані чи неправдиві біографічні данні роблять першу особу держави слабкою перед іноземними спецслужбами, які використовуючи шантаж, можуть легко виконати операцію вербування. Тим більше, ми не маємо сумнівів, що усі документи щодо цих питань зберігаються у Центральних архівах Москви і Мінська, тобто за межами України і доступні іноземним спецслужбам. Це робить першу особу держави ще більш вразливішою і за певних обставин – це може нанести суттєвої шкоди державній безпеці України. Тим більше, вже не можна не помітити, якою увагою користується Янукович у керівництва Росії, яке ладне вживати до України економічні санкції аби втримати його у владі.
Ми очкуємо від СБУ толерантної публічної відповіді у межах чинного законодавства. Як виборці, і як єдине джерело влади в Україні, – ми маємо конституційне право знати, хто керує нашою державою.
Публiкацiї за темою «Громадянська позиція»:
