Актуально
Регіон: 
 |
Винаходи українського зброяра губляться в архівах, а Україна купує російську зброю |
За кордоном майстер уже б став мільйонером. У нас – про нього мало хто чув. У бойових і побутових якостях ножа, що стріляє, пересвідчилися наші кореспонденти.
Свою першу шаблю Анатолій Лобов викував у шість років у дідівській кузні. Відтоді й захопився зброєю, навіть працював у Київському збройному Конструкторському Бюро, там і створив свій диво-ніж.
Анатолій Лобов, майстер-зброяр:
“Це зброя останнього шансу, якщо в бойовому виконання робити. Тобто, - завдання в чому, як кажуть американці, - краще мати зайвий ствол і не скористатися ним, чим не мати і потребувати його.”
Зазвичай ножі, що стріляють, потребують додаткового зведення затвору і можуть пошкодити стрільцеві пальці. Ніж Лобова таких недоліків не має, у бойову готовність його можна привести одним рухом.
У піхвах для ножа зберігають також компас, марганець, голки з нитками, сірники, риболовну волосінь із гачками, точило для ножа і змінна пилка. Усе тримається без жодного гвинта чи шурупа. У військовому варіанті до ножа додається нарізний ствол із лазерним прицілом.
Анатолій Лобов, майстер-зброяр:
“Мій ніж стріляє будь-яким штатним набоєм. Він у два рази потужніше російського... і стріляє, у них вправа на 25 метрів, а цей може стріляти до кілометра.”
Бойовий екземпляр зберігають у Києві, так само, як і документацію нового надсучасного тактичного карабіна Лобова з лазерним прицілом і радіозв’язком. Він робить близько 400 пострілів на хвилину.
Анатолій Лобов, майстер-зброяр:
“Прямий постріл до 350 метрів. На цій дистанції долає практично будь-який захист, а далі – різко втрачає свою кінетичну енергію.”
На Заході Анатолій Лобов уже став би мільйонером – бо на створення такої зброї американці уже витратили купу грошей. А в Україні, щоб заробити на хліб, чоловік розробляє милиці. Його військові винаходи - в архівах, а наша армія купує застарілу російську зброю.
Більше новин за темою «Захист держави»:
