Надлишок ДНК небезпечний для здоров`я

Автор/джерело -  © “Аратта-Україна”

Японські вчені виявили незвичну властивість молекул ДНК (дезоксирибонуклеїнової кислоти).

На верхньому знімку - лапа звичайної миші. На нижньому - лапа модифікованої миші; через те, що вона не справилася з “атакою” ДНК, відбулося серйозне запалення суглобів (фото Kawane et al.)

Усі знають, що ДНК - основа життя. Проте, як показало недавнє дослідження біохіміка Шігекадзу Нагата (Shigekazu Nagata) із медичного коледжу університету Осаки (Osaka University Medical School), ці важливі молекули можуть бути токсичними для організму!

Молекули ДНК відіграють дуже серйозну роль в існуванні організму, проте не можна сказати, що вони необхідні завжди і скрізь. Наприклад, достиглі червоні кров'яні тільця відразу ж позбавляються від неї. Не потрібна ДНК, зрозуміло, і відмираючим клітинам.

В результаті цих процесів ДНК вивільняється в тіло, але незабаром її "підбирають" макрофаги (клітини - "збиральники сміття") і руйнують до простих складових. Проте Нагата відмітив, що якщо раптом макрофаги "застрайкують", це приведе до несподіваних наслідків.

Разом з колегами він провів експеримент, в якому використовували мишей, генетично модифікованих таким чином, що їх, макрофаги не могли проводити ензим ДНКазу II, за рахунок якого і відбувається руйнування вивільнених надмірних молекул ДНК.

Учені були дуже здивовані, коли виявили, що у цих мишей розвиваються симптоми, як при ревматоїдному артриті у людини. Суглоби виявилися запаленими, а усередині них дослідники знайшли молекули ТНФ-α - пептиду, що відповідає за включення протизапального процесу.

Біологи зробили припущення про те, що надмірне ДНК-навантаження стимулює макрофаги до вироблення цього пептиду. Щоб перевірити свою здогадку, біологи блокували його активність (це один із методів лікування ревматоїдного артриту), внаслідок чого симптоми значно ослабли.

За словами Нагати, можливою причиною ревматоїдного артриту у людей може бути порушення роботи макрофагів по знищення надмірної ДНК, а значить, повинні розроблятися відповідні нові методи лікування. Для боротьби з цим захворюванням зараз часто використовуються засоби на основі блокаторів ТНФ-α. Але даний метод допомагає лише третині пацієнтів і підвищує вірогідність інших серйозних захворювань.

Коментуючи цю роботу, професор Гарі Файрстайн (Gary S. Firestein) з університету Каліфорнії у Сан-дієго (University of California, San Diego) назвав такою, що "інтригує і, схоже, дуже важливою". Утім, він додав, що перед розробкою нових лікарських препаратів ідею отриманого досвіду ще потрібно перевіряти стосовно людей.

Результати дослідження опубліковані в останньому випуску журналу Nature, повідомляє MEMBRANA.