Замість кагору попи підсовують «шмурдяк» невідомого походження

Автор/джерело -  © «Гроші.ТСН» 

Церква веде надзвичайно прибуткову торгівлю спиртним без ліцензій, акцизних марок і навіть чеків. І, звісно, - без медико-санітарного контролю.

Церковники під прикриттям церкви торгують «шмурдяком»

На Великдень навіть непитущі п’ють благодатні вина. Багато вірян уявляють, як набожний священик у монастирському погребі черпає вина з дубової діжки.

Однак, журналісти програми "Гроші" доводять, що піп може "напарити" шмурдяк зі звичайної пластикової бочки. Аби краще й дорожче продалося, отець Микола благословляє до Великодня бочку ароматного кагору. При цьому й сам заробляє двісті гривень.

Святі отці - не санепідемслужба. Чим з цієї бочки частуватимуть вірян, його не обходить. Тож піп швиденько святить баклагу, навіть не заглядаючи під кришку.

До Великодня лишилося кілька днів. Уже в неділю мільйони спраглих вірян накинуться на нектар богів. Найбільший попит звичайно на освячений.

Вода з-під крану, спирт, барвник і ароматизатор. Виходить не кагор, а рідкісний шмурдяк. Проте журналісти не тільки освятили бодягу в стародавньому Видубицькому монастирі, але й домовились із церквою про початок винного бізнесу.

У самому монастирі мають своїх постачальників, але священик радить не здаватися - церков бо ж багато. Тому "псевдовинороби" їдуть у Бортничі, що під Києвом. Конкуренти і тут попрацювали. Кагор в церковній лавці на будь-який смак.

Виробник вина невідомий. Проте коштує церковний кагор ледь не втричі дорожче, ніж у магазинах - майже сотню гривень за літр.

Надзвичайно прибуткова торгівля спиртним без ліцензій, акцизних марок і навіть чеків - це просто мрія для нечесних на руку виноробів-фальсифікаторів. Місцевим монахам пропонують змінити постачальників.

Аби шмурдяк "Грошей" не викрили одразу, журналісти прикупили на пробу у супермаркеті звичайний кагор. Отець Єпіфаній без роздумів береться за кружку. Однак оптова ціна у 30 гривень за літр церковників не влаштовує. Вони збивають до 25, та ще й роблять замовлення на коньяк.

Наступного дня у кагор долили спирту і привезли діжку під монастир. Коньяк куштує сам настоятель - отець Варлам. Під час великого посту, коли вірянам заборонено навіть заглядатися на спиртне, у храмі починається справжня… дегустація.

Вимоглива комісія в чорних рясах задоволена, ще б пак, адже п’ють не пійло з діжки, а заздалегідь придбаний непоганий коньяк. "Дегустатори" погоджуються купити 60 літрів по 50 гривень.

Акцизи, документи, ліцензії, гарантії безпеки та якості - це все для простих смертних. Аби вести бізнес із церквою достатньо лише угодити смакам ігумена.

Розрахунок готівкою на місці. Бочку із спиртним невідомої якості і походження закочують до церковної лавки, звідти пійло втридорога потрапить до столів вірян. Але масових отруєнь правовірних журналісти допустити не можуть. Повертають гроші і розповідають про походження "коньяку".

Податкової чи санепідстанції священики звісно не бояться. А щодо захмарної вартості сумнівного кагору, то Варлам попереджає, що наступного року буде ще дорожче.