Нічого особистого - лише бізнес!

Автор/джерело -  © ТСН.ua 



Дата публiкацiї - 7.06.2013 | Постiйна адреса - http://www.aratta-ukraine.com/text_ua.php?id=2856

Церква заробляє на кожному українцеві-вірянину за його життя близько 70 тис. гривень.

Парафія в селі може приносити 3,5 тис. гривень на місяць, а в місті - 15 тис. гривень. Купити місце священика в селі можна за 100 доларів. З одного середньостатистичного українця-вірянина можна заробити 70 тисяч гривень.

Про це йдеться в програмі "Території обману". Так, в середньому за кожні хрестини церква отримує 300 гривень, поховання обходиться близько в 1100 гривень. На вінчання українці витрачають 700 гривень. Можна додати, ще «хрещення» авто – 100 гривень.

Крім того, під час 12 великих церковних свят вірянин витрачає десь по сто гривень на свічки, великодні аксесуари, інші церковні дрібнички та пожертву.

Якщо помножити загальну суму перерахованого на 56 років (74 роки - середня тривалість життя українця мінус 18 років до повноліття), то виходить церква заробить з одного українця 69 тисяч 400 гривень.

 

При цьому парафія в селі може приносити близько 3500 грн. - наприклад, якщо парафіян близько 700 і кожен 4 рази на місяць хоча б по 5 гривень дає "на храм".

Якщо ж це місто, а значить більше вірян, то тут за місяць священик може назбирати значно більше. Наприклад, середня парафія - 1500 людей, - при умові, що кожен скидається хоча б по десятці, по мінімуму може приносити 15 000 гривень.

Тому священики готові битися за своїх парафіян. І для одних це справа віри, а для інших лише заробіток. Тому церковники вдаються навіть до того, що купують собі посади.

"В нас все продається і купується – сан, приход, нагорода", - заявив першим на всю Україну отець Юрій. За його словами, за це його вигнали з храму в селі Вільшанка і тепер не пускають навіть у церковний двір. Отець Юрій повідомив, що ціна питання отримати церковне місце зовсім не захмарна. Наприклад, щоб стати священиком, збирати довго не треба. "500-600 доларів звичайно", - говорить церковник, додаючи, що це середня ціна.

Звичайно, каже отець Юрій, у маленькому селі духовним наставником можна стати і за 100 доларів. А у великих містах, як: Харків, Київ, Дніпропетровськ, Львів, доведеться викласти навіть і тисячу доларів. "Я з 13 років в церковних справах", - говорить отець.

 

А от колишній випускник семінарії Олександр провчився там кілька років і кинув, бо не захотів ставати священиком. Він теж знав, що комусь доводилось платити за сан, але коли дізнався, що в церкві існує посадовий рекет, зовсім зневірився. "Тут закони як скрізь, як у будь-якому суспільстві - священик - пил на чоботях єпископа", - повідомив Олександр.

За його словами, ієрархія фактично як в армії. Священик - це як рядовий, а над ним стоїть "капітан" - це благочинний. "Благочинний у маленьких містах дуже вигідна посада", - додав Олександр. І якщо він щось просить виконати, наприклад поділитися грошима, відмови від священиків не приймаються.

Над "капітаном" головує "полковник", а от у церковному миру над благочинним - єпископ. "Уявіть - полковнику треба будувати дачу, спробуй відмовити, так само благочинний не зможе відмовити єпископу", - каже Олександр.

Ну і остання паралель - між генералом і патріархом.

"Схеми ті ж самі що і скрізь - як і в будь-якому чиновницькому апараті", - підсумував Олександр.

 

Священики заробляють мільйони на "липових" іконах, надприбуткових свічках і "пальоному" коньяку

Церковники роблять дуже прибутковий бізнес на вірянах. Як вдалось з’ясувати журналістам, заробляють гроші на всьому. Так, продаж свічок - бізнес у відсотках, який прибутковіший за наркотики і торгівлю зброєю.

Власник підприємства з виробництва свічок стверджує, що церква платить тільки готівкою, а податкова заплющує очі. Зокрема, щомісяця одна єпархія закупає 5-10 тонн свічок. При цьому, в Україні Московський патріархат має 46 єпархій, Київський патріархат – 26. У греко-католиків нараховується 12. У підсумку приблизно 1,75 млн свічок. Якщо порахувати кожну свічку по гривні, то вийде 1,4 млн грн на місяць чистого прибутку.

Отже, за підрахунками, Московський патріархат на свічках заробляє близько 65 мільйонів гривень на місяць. Київський – майже 44 мільйона. Греко-католицькій церкві "свічний" бізнес щомісяця приносить близько 17 мільйонів чистого прибутку.

Іншою статтею бізнесу церковників є хрещення, похорон і весілля. У столичних храмах пропонують за 350 гривень два варіанти хрещення, а ще треба заплатити за фото- і відеозйомку. Що стосується похорон, розцінки тут різні – від 400 до 800 грн.

Як виявилось, священики інколи і самі тримають власний бізнес, наприклад, ритуальний. У Черкаській області місцевий служитель церкви має машину, труни, які продаються одразу у приміщенні храму. Так, за катафалк священик бере 50 гривень, викопати на цвинтарі яму коштує 200 гривень. За словами священика, у конкурентів ця послуга обійдеться в 400 грн, до цього відспівування йде в якості бонусу.

Отримувати гроші вдається навіть від незаконного продажу місця на кладовищі. Зокрема, сільрада села Синяк Київської області виділила землю на захоронення, але священик надрукував "липовий" сертифікат, який продає за тисячу гривень.

Надприбутковим є продаж ікон в лавках. Реставратор, який завітав до одної з церковних крамниць, заявив, що націнка йде у кілька разів. Так, увагу реставратора привернула невеличка ікона, ціною в 800 гривень, немов писана на золоті. Як виявилось, в іконі не лише золото фальшиве, але й взагалі картини майже немає, лише картинка принтера. У свою чергу, писані ікони обійдуться в 2-3 рази дорожче. В середньому ціни вище ринкових втричі, а історична чи культурна вартість – взагалі нульова.

Не відмовляється церква торгувати і кагором, туристичними поїздками до святих місць. При цьому, алкоголь можна продати без будь-яких акцизів і в обхід закону.

Що стосується паломництва, то ціни тут недешеві, а умови проживання жахливі. Якщо їхати до Ізраїлю, то жити доведеться в Палестині в умовах, які більше нагадують радянські санаторії.

 



 

 

© АРАТТА. Український національний портал. 2006-2024.
При передруці інформації, посилання на www.aratta-ukraine.com обов`язкове.
© Автор проекту - Валерій Колосюк.