У музеї ходять босоніж

Автор/джерело -  © Тетяна КОВАЛЬ, «Рівненська газета»  

У селі Копитків Здолбунівського району, розміщений ремісничий хутір Плугаки. Його власник — Микола Огородник — задумав відтворити у своєму обійсті справжні українські звичаї.

Власник хутора запрошує гостей

Кореспонденту “Рівненської газети” пощастило ступити ногою на дерманську землю. Тут, у селі Копитків Здолбунівського району, розміщений ремісничий хутір Плугаки. Його власник — Микола Огородник — задумав відтворити у своєму обійсті справжні українські звичаї. Площа садиби незначна, лише 30 соток, але її цілком вистачило небайдужому до минувшини чоловіку, щоб створити унікальний куточок.

Уявлення про музеї, де все показують, але руками чіпати не дозволяють і за визначені межі заходити забороняють, виявилося хибним.

У воротах нас зустрів чоловік у лляних штанах і вишиванці, а на голові — бриль.

— Радий, що ви приїхали до мене на гостину, — посміхаючись, привітав господар. — Запрошую до свого музею. Але, як бачите, я босий і мою землю ніхто не має права топтати. Але ви можете його купити. Перша ціна — скільки не шкода, а друга — скільки шкодуєте.

Вирішила роззутися. Не часто випадає можливість, особливо мешканцям міста, походити по траві та ще й босоніж. Хоча було прохолодно, ступати по ній виявилося досить приємно. Ноги навіть зігрілися.

Господар повів нас вузькою стежкою повз клуні до хати.

Цій хаті виповнилося 150 років

— Цій хаті — півтора століття. Вона збереглася такою, як її збудували, окрім даху, — продовжує розповідь пан Микола. — Його замінили десь у середині минулого століття. Як бачите, зараз він вкритий шифером. Планую зробити стріху із соломи або очерету. Також хочу обгородити хутір плетеним із лози тином та виплести сарай.

Хазяїн Плугаків розповів і легенду про походження житла:
— Хату придумав чорт, щоб ховатися у ній від дощу, холоду або спеки. Але нечистому не вистачило розуму прорізати у стінах вікна. Довго у темноті він не витримав, відтак віддав споруду Богові. Господь прорізав у стінах три вікна, через них у хату потрапило світло. Всевишній віддав хату людині, щоб полегшити її життя. Також тут можна простежити триєдність: призьба, — вказує рукою на глиняний підмурівок, — стіни, складені з колод й побілені, та дах. Хата — тридольна: сіни, комора та світлиця.
Двері підпирала палиця — це значить, що вдома нікого немає. Микола Огородник переставив її до стіни та запросив увійти. У сінях — підвішені до стелі пучки цілющих трав та квітів. У кутку світлиці на стіні розміщені грамоти та подяки. Долівка у хаті також традиційна — глиняна.

— Запрошую вас у сіни, це найцікавіше місце в оселі, — звернувся чоловік. — Тут я зберігаю усілякі стародавні речі: горщики, серпи, залізні праски, ступи, прядки. Маю сокиру з клеймом, нею обтесували колоди. Всі ці предмети я зібрав на Рівненщині. Коли заходжу до когось у гості — постійно прошуся на горище або у комору, там завжди можна знайти щось цікаве. Господарям шкода викинути річ, але нею не користуються, тому дарують мені, щоб не перекидалося з місця на місце.

У кімнаті — традиційний для України інтер’єр — над входом полиці з мисками, глеками, горнятами. Праворуч — глиняна піч, у ній в казані запарюється чай. За піччю — ліжко, застелене ліжником. Навпроти печі — лава, поруч — стіл із частуваннями. Біля столу, на покутті, образ, у вишитому рушнику.

— Пропоную спробувати чай з цілющої трави лафант анісовий, у народі “слоняча” трава. Вона лікує майже усі хвороби. — призапрошує господар. — Обов’язково скуштуйте квашених огірків із медом.

Після частування Микола Огородник запросив до свого фітосаду. За фахом він — агроном і його дружина Марія також. Тут на грядці подружжя вирощує майже 100 видів цілющих рослин, навіть червону руту. Про кожну траву та її властивості пан Микола може розповдати багато і цікаво.

На пасіці живе 20 бджолиних сімей

Тримає господар і 20 бджолиних сімей:
— У період, коли у вулику дозріває молода матка, на пасіці можна почути “музику”, — ділиться господар, стоячи посеред пасіки. —
Від неї пішов звук тривоги.

Після веселої та цікавої екскурсії почули, як правильно їсти мед.

— Ложку з медом треба нести не до рота, а обмазувати нею плечі, — продовжує пан Микола. — Тоді від нього буде найбільша користь. Мед цінний тим, що виводить шлаки з організму. Корисно робити медові масажі.

Усі бажаючі купували для себе пахучий мед та цілющі трави. А пан Микола знову запрошував у гості. Ще розповів, що планує створити товариство ледарів. Усі бажаючі вступити до нього повинні пролежати під розлогою грушею, що у дворі, три дні.