Актуально
27753 перегляди
|
Жінки найбільше зазнають писхологічного тиску і намагаються знайти від нього захист в релігійності |
Faith – віра без розсудливого підґрунтя, на противагу belief – розсудлива віра, чи ґрунтовне переконання.
Атеїзм та релігія має одне й те саме підґрунтя – вони засновуються на певних знаннях, котрі й спонукують виявляти певний напрямок віри.
Скажімо, кожна релігійна людина знає, у що вона вірить; так само й атеїсти вірять у те, що вони знають. Релігійні люди, отримуючи знання, наприклад, з книжок, про те, що існує надприродній бог, існує численна громада янголів та інших потойбічних духовних істот (у інших релігіях – численна громада різних богів та богинь, різних еманацій якоїсь найвищої духовної істоти, тощо), ймуть віри у ці знання, найчастіше цілком по–дитячому наївно, як наприклад деякі люди вірять у існування дивних істот, котрі буцімто існують поодинці у різних частинах земної кулі, хоча це й суперечить сучасним науковим знанням й ця віра є принаймні нерозважною.
Так само й атеїсти, поглинаючи інформацію з спеціалізованих для них видань, у котрих містяться переконливі докази на користь нерозважності релігійної віри, ймуть віру у те, що не існує ані надприродного бога, ані янголів, ані будь–яких інших потойбічних духовних істот, так само як і духовного світу, визнаючи лише те, інформацію про що надає наука, - таким чином маючи за бога науку, хоча більшість учених таки визнає, що наука будується на теоріях та гіпотезах, більшість з яких не є доведено та й взагалі не можуть бути доведені практикою.
Подібностей між громадою атеїстів та громадою релігійних людей є дуже багато, наприклад, як атеїсти, так й релігійні громади мають свою спеціалізовану літературу; віра у те, що потойбічного духовного світу не існує, як і віра у те, що цей світ існує, однаково ґрунтується на знаннях, котрі ці види громад людей отримують, причому регулярно, оскільки релігійна віра має унікальну властивість.
Якщо її регулярно, час від часу, не підживлювати, вона зникає пропорційно до довжини відрізку часу, за який її не підсилювали знаннями, причому ці знання мають бути здебільшого тими самими. У християнських релігійних громадах, наприклад, майже не щотижня на протязі численних років вивчають Біблію; так само у громадах атеїстів й політиканів, котрі нерідко влаштовують власні зібрання, часто проголошують ту саму інформацію, котру кожна особа з цієї громади й без того вже добре знає, прикрашаючи ці лекції та доповіді новітніми фактами, та подаючи її майже щораз з іншого ракурсу.
Таким чином, враховуючи усі ці подібності, можна з упевненістю говорити, що атеїсти – це такі самі релігійні люди, як й усі інші, оскільки відмінностей у громадах релігійних людей та атеїстів небагато, й насамперед між ними пролягає усього одна відмінність – те, що релігійні люди вірять, а атеїсти вірять у те, що вони не вірять, інакше кажучи, релігійні люди виявляють безпосередню віру, а атеїсти виявляють віру з запереченням цієї безпосередньої віри. Що – ж усе–таки спонукує людей виявляти релігійну віру?
Публiкацiї за темою «Психологія та стосунки»:
