Актуально
35213 переглядів
 |
Як люди будуть жити всі зі світлою душею,
То сонце правди й доброти засвітить над землею.
Хай буде чистою твоя душа і вчинки всі чудові,
Будь добрим, праведним завжди в думках, на ділі, в слові.
Надія Красоткіна
Душа - це безсмертна субстанція, якась нематеріальна сутність, в якій виражена божественна природа людини. Багато вчених до цих пір сперечаються про те, де все-таки знаходиться душа? Її розташування в тілі людини визначалося головним чином багатством фантазії того чи іншого народу. Одні вважали, що душа знаходиться в голові, інші поміщали її в діафрагму, треті в серце, дехто вважав, що душа знаходиться в волоссі, а є й такі, які взагалі заперечують її існування.
Як би там не було, але душу не можна побачити чи помацати, її можна хіба що відчути. Відчуваючи радість, люди кажуть: «Душа співає». І кожна людина хоче, щоб його душа співала якомога частіше, а ще краще - безперервно. Ось кілька простих дій, які допоможуть цього досягти:
Прощайте і просіть пробачення!
Чи доводилося вам просити прощення? А ви самі прощали коли-небудь? Думаю, що так! З власного досвіду я добре знаю, що пробачити набагато важче, ніж самому попросити пробачення. Чому так? Та тому, що кожного з нас в дитинстві змушували просити вибачення, але не прощати. І далеко не всім пощастило з батьками, які самі вміли говорити дитині «пробач», визнаючи свою неправоту в тій чи іншій ситуації.
Як би не було важко, але прощати обов'язково потрібно, тому що сенс прощення у звільненні насамперед себе самого від тяжкості на душі. До тих пір, поки ви не пробачили кривдника, ви визнаєте, що він має над вами владу, що він змушує вас страждати, мучитися, носити образу в душі і тим самим руйнувати себе зсередини.
А є такі люди, яким нереально важко просити пробачення. Вони переживають те, що трапилося, дорікають собі за те, що образили людину, а сказати елементарне «пробач» не можуть. Але ж насправді це зовсім нескладно - просто підійти і вибачитися, визнати свої помилки, спробувати їх виправити і звільнити свою душу від тяжкого вантажу. Якщо зважитися на розмову дуже складно, то можна написати листа. Адже в письмовому вигляді вибачення даються набагато легше, ніж в усній.
Сповідайтеся!
Для того щоб висповідатися, не обов'язково ходити до церкви, тим більше якщо ваш спосіб життя не передбачає такого роду проведення часу. Досить просто вилити душу. Адже не даремно кажуть у народі: «Виговоритися - і стане легше». Причому виливати душу можна як близьким людям (батькам, дітям або друзям), так і абсолютно незнайомим (на інтернет-форумах), а можна навіть самому собі (якщо хтось любить вести щоденник).
Коли виговоритися будь-яким з обраних способів, то стає легше, проблеми відходять на другий план, з'являється ясність у голові, промальовуються шляхи їх вирішення. Виплеснув свою біль, ви звільняєте в душі місце для чогось хорошого, чогось, що принесе вам радість і бажання йти далі по життю легкими кроками, а не нести у себе за пазухою цілий віз проблем.
Вигулюйте душу!
Нові враження дуже важливі для вашої душі. Навіть якщо вашою місією є служіння іншим людям, ніколи не потрібно забувати про себе. Визначте для себе, що вам цікаво, що вас захоплює, від чого ви отримуєте задоволення, і час від часу влаштовуйте своїй душі свято. Це може бути подорож або похід до театру, перегляд улюбленого фільму або читання цікавої книги, в'язання, конструювання, живопис, спів, танці, спорт, шахи, шопінг і т.д. Що завгодно! Аби після всього цього у вас було дуже добре на душі.
Діліться душею!
Періодично кличте гостей у свій дім, пригощайте їх чаєм з солодощами або чим-небудь міцнішим. Головне, - не забувайте, що будь-яке застілля має бути душевним, а не зводитися до поїдання кулінарних шедеврів. Запрошуйте тих людей, яких ви любите, кому вірите, з ким вам комфортно і затишно. Діліться з ними своїми радощами, відвертими думками, обговорюйте цікаві і хвилюючі теми, співайте задушевні пісні. Все це дуже зближує і розкриває ваш внутрішній світ.
Допомагайте іншим!
Коли ми допомагаємо іншим людям, роблячи це від чистого серця, то в душі щось відбувається. Ми отримуємо відчуття задоволення і щастя, відчуваємо приплив енергії і цілеспрямованості. Виходить, що, допомагаючи іншим, ми допомагаємо одночасно і собі.
Хтось хоче врятувати цілий світ, а хтось підтримати окрему людину. Тут не має значення масштаб вчинку, - більш важливо, як те чи інше діяння вплинуло на вас самих. Якщо ви займаєтеся благодійністю, але робите це виключно для «галочки», не отримуючи від цього ніякого задоволення, то в такої допомоги просто немає сенсу.
Як бачите, дбати про власну душу зовсім нескладно, потрібно просто про неї не забувати!
(с) Марина Черемних, “Школа життя”
Публiкацiї за темою «Психологія та стосунки»:
