- Київ був найбільшим містом Європи у ХІ сторіччі, в п’ятдесят разів більшим за Лондон, в десять – за Париж. Досяг свого розквіту за Ярослава Мудрого (1010-1054 н.е.), який поріднився з королівськими родинами Франції, Норвегії, Румунії та Польщі. Німецький церковний діяч XІ століття єпископ із Саксонії Титмар Мерзебурзький у своїй «Хроніці» у 1012 - 1018 роках, характеризує Київ як «велике місто, у якому більш 400 церков, 8 ринків, незліченна кількість жителів». На початку ХІ століття теперішня столиця України мала 50 тисяч населення. Для порівняння, у Лондоні на той час мешкало 20 тисяч жителів. Німецький хроніст XІ століття Адам Бременський називав Київ «суперником костянтинопільського скіпетра, найчарівнішої прикраси Греції».
Ешелон російських БТР-82 рухається в напрямку населеного пункту Валуйки, що розташований за 23 кілометри від України
США попередили союзників про можливе російське вторгнення в Україну, а Головне управління розвідки Міноборони України припускає, що Кремль готується до нового нападу у січні-лютому наступного року. Звідки чекати такої атаки і які її можливі цілі?
Донбас Реалії поговорили з українськими військовими на лінії фронту, побували на кордоні України і РФ у російському селищі Матвіїв Курган, а також проїхались прикордонними населеними пунктами на окупованому Донбасі.
Матвіїв Курган – російський районний центр, який розташований у 20 кілометрах від українського кордону, за яким тепер окупований Донбас.
«Так, приїжджають люди з «ДНР», з Луганська – є нормальні люди, є, скажімо так, бидло, з яким не особливо приємно бачитися і спілкуватися», – розповідає житель селища Матвіїв Курган Андрій.
«У нас тут паспортний стіл, отримують паспорти. Автобуси, по-моєму, щоденно приїжджають», – розповідає місцева пенсіонерка.
У 2015 році світ облетіли фотографії агентства Reuters, на яких військова техніка на місцевому залізничному вокзалі: танки, артилерія, ракетні комплекси. Місцеві розповідають, що перші роки війни на Донбасі запам’ятали на все життя.
«Ми живемо на кордоні, у 2014 році ми чули ці розриви, ми знаємо, що це таке. Тут бухало так! І собаки ночами гавкали», – розповідає житель селища.
«2014 рік у нас був страшний. Ми сиділи на пороховій бочці», – згадує місцева пенсіонерка.
«Постійно мелькали військовослужбовці. Це були військові вантажі, танки їздили постійно. Ми з пацанами збирались, купували воду, підкидували військовим», – додає Андрій.
На питання чи відчувають місцеві жителі зараз присутність військових неподалік українського кордону люди відповідають, що ні.
«Тому що там затишшя. Вони є, так. Вони переїжджають ночами – не так, як раніше було, вдень, і вже не так помітно», – продовжує Андрій.
«Ця сволота провокує, підігріває Україну, щоб почалось, а потім все, що завгодно може бути. Але ми оптимізму не втрачаємо, Володимир Володимирович сказав тут, я отримую газету «Завтра» регулярно, там С-300, С-400, що ми туркам продали, у нас на підході С-500 – вдаримо, звичайно, хоча ми мирні люди і за мир», – розповідає місцевий пенсіонер.
Російська військова техніка у Єльні, 1 листопада 2021 року
Військові табори на кордоні з Україною
За інформацією української розвідки на початку листопада біля кордонів України і на окупованому Донбасі Росія зосередила угруповання військ загальною чисельністю майже сто тисяч чоловік. Цього року РФ провела низку масштабних навчань, після завершення яких частина військових і озброєння залишилось зовсім поруч з українським кордоном.
«Якщо порівнювати легенди навчань «Кавказ-2016» і «Кавказ-2020», то масштаби їхніх амбіцій зросли. Якщо на навчаннях «Кавказ-2016» легенда говорила про локалізацію певного прикордонного конфлікту. Умовно кажучи, це повторення того, що було на Донбасі у 2014 році: необхідність обмежено зайти, відпрацювати і вийти. То у 2020 році мова йшла вже локалізацію міждержавного повномасштабного конфлікту і в тому числі штаби армій відпрацьовували оточення і розгром ворожих сил. В цих умовах мене найбільше непокоїть саме операція Об’єднаних сил. Тому що там є чітке угруповання, доволі чисельне і доволі вразливе на флангах. І росіяни, на жаль, тренуються проводити відповідні дії. Тому загроза справді є і ці сценарії, які вони відпрацьовують, вони виглядають доволі реалістичними. Тобто ті, які відпрацьовувались на навчаннях в останні роки», – розповідає військовий аналітик Національного інституту стратегічних досліджень Микола Бєлєсков.
Про ситуацію у зоні бойових дій на Донбасі і на східному кордоні України Донбасс Реалії ексклюзивно розповів командуючий операцією Об’єднаних сил Олександр Павлюк.
«Це питання ми вивчали ще у 2017-2018 роках, де одне з ключових питань щодо наступу – це було охоплення і відрізання від основних сил угруповання українських збройних сил, які знаходяться тут, на Донбасі. Тому що йти в лоб для них дуже небезпечно, це величезні втрати з їхнього боку. Тому, як один з варіантів – це охоплення, відрізання нас від основної частини і потім спроба поетапного знищення. Тому це питання ми враховуємо, посилюємо відповідні напрямки, вивчаємо розгортання резервів на відповідних рубежах. Ми працюємо в цьому напрямку також. Загроза була і раніше. Загроза йде протягом 8 років», – розповідає генерал-лейтенант Збройних сил України.
«У кінці жовтня, на початку листопада і просто зараз активно перекидається техніка на звільнені місця. Тобто це вже нова техніка, не та, яка була весною. Нова, додаткова. І вона їде під Вороніж у «Погоново», вона їде в Крим і концентрується вже близько до тієї кількості, яка була весною. І якщо темп збережеться, то до початку наступного року вона перевищить її. Вона вже значна і це дійсно лякає. З того, що нас особливо насторожило – це прибуття 4-ї Кантемирівської дивізії під Вороніж у «Погоново». Це мотострілецька бригада з кавказького регіону, яка направляється в Крим. Ми бачимо на поїздах танки, БТР, гаубиці, реактивні системи залпового вогню, артилерійські установки, тяжкі вогнеметні системи і мостоукладачі. Особливо цікавий момент, що ми бачимо у тому числі мостоукладачі, які зазвичай використовувались протягом 2014-2015 років для перетину річки на кордоні України і Росії і проходу техніки через ліси», – розповідає аналітик Conflict Intelligense Team Руслан Левієв.
Російська військова техніка у Єльні, 1 листопада 2021 року
На передовій Донбасу
У темну пору Донбас Реалії їдуть разом з українськими військовими на одну з позицій у Луганській області. Добираються на передову з вимкненими фарами і з прибором нічного бачення на очах. Тому що потрібно проїхати певну ділянку на відкритій місцевості, полями. На передовій запитуємо про те, як вплинуло на ситуацію тут стягування російських військ до українських кордонів.
«Приїхала до нас преса – аномально тихо стало, ось уже два дні. Це для нас є абсолютно ненормальним на цій ділянці фронту. До вашого приїзду тут цілий тиждень велися досить сильні бої. Тут працювало все, починаючи від автомата і закінчуючи 120-мм мінометом зі сторони противника», – розповідає військовослужбовець ЗСУ Юрій.
Під час розмови починається стрілянина. Тиша на окремо взятій позиції чи напрямку – це не показник для всієї лінії фронту. Кожного тижня фіксуються нові обстріли, нові поранені і загиблі. До того ж у ГУР Міноборони України заявляють, що з кінця листопада на непідконтрольній Україні території – у Донецькій і Луганській областях нарощують боєготовність. Там проводять навчання, які контролюють у Південному військовому окрузі Росії. Це якраз той округ, який межує з Україною.
«На непідконтрольній території проходять заходи підготовки. Особливо активізувались в останні місяці. Це і залучення росіян, як інструкторів. Це і призов мобілізованих ресурсів. Вони максимально підтримують боєготовність 1-го і 2-го армійських корпусів. Дуже багато проблем у них. Особливо це якість укомплектування особовим складом, яка нівелює всю їхню готовність до ведення активних дій. За даними нашої розвідки, люди з непідконтрольної території відмовляються служити, звільняються», – розповідає Олександр Павлюк.
«Інформацію про те, що підрозділи противника піднімають по бойовій тривозі, ми чуємо регулярно. Можливо, якась частина не висвітлюється в пресі, але між нами, військовими, ця інформація гуляє досить часто. Останнім часом більша активність, але, на мою думку, це сезонне загострення», – вважає Юрій.
«Ми не тільки стежимо. На дії противника ми завжди проводимо відповідні дії в наших підрозділах. Ми завжди реагуємо і завжди готові до подавлення їхніх амбіцій», – розповідає військовослужбовець ЗСУ Іван.
Військові на Донбасі припускають, що навіть якщо на окупованих територіях буде мобілізація, то сил бойовиків вистачить тільки на загострення. А ось масштабна атака з метою захопити нові території можлива тільки за безпосередньої участі регулярної російської армії.
«Йти на підготовлені позиції Збройних сил України в Луганській і Донецькій областях – це для Російської Федерації буде дуже важко. Без втрат, великих втрат, не обійдеться. З використанням авіації, чого хочеш, але щоб прорвати оборону – будуть величезні втрати. Це будуть більші втрати, ніж в Чечні. Чи здатна Росія справитись з такими втратами? Чи витримає суспільство такі втрати?» – ставить риторчине питання Іван.
Поки що на всій лінії фронту ніяких змін не відбулось – рівень обстрілів не змінився. Про це нам розповіли у фонді «Повернись живим» – вони постійно контактують з військовими і знають, яка ситуація на різних ділянках передової.
«Повномаштабний наступ Російської Федерації – я в нього не вірю. Але є якесь моє особисте бачення цієї війни, опираючись на історію війни, що може щось відбутись на сході. Питання де і питання коли. Росія через ці свої квазіреспубліки і військові формування, здається, місяця три вони не використовували 152-й калібр. Бачимо, що тільки минулого тижня на Луганщині вони 8 разів 152-м калібром обстріляли і виключно мирне населення. Тобто їм потрібна картинка», – вважає менеджер по роботі з військовими фонду «Повернись живим» Андрій Римарук.
«На непідконтрольній території поки йде планова системна підготовка, планові заходи, організаційні заходи, де підрозділи змінюють одне одного, виходять на полігон, готуються. Нічого не змінюється протягом останніх років, тому таких видимих питань проведення наступальних дій ми не бачимо. Так, ми вивчаємо досконально, відпрацьовуємо різні варіанти, але на даний момент сказати, що чітко видно, що створено угруповання, яке завтра буде наступати - ми не бачимо», – розповідає Олександр Павлюк.
«Операція Об’єднаних сил в такій загрозливій ситуації. Це доволі значна концентрація наших сил. Якщо на лівому березі, в інших регіонах таких сил немає, то на Донбасі вони є, і це може бути однією з головних, першочергових цілей Російської Федерації. Вони можуть вважати, що цього буде достатньо, щоб диктувати потім Києву свою політичну волю. На жаль», – розповідає Микола Бєлєсков.
Околиці села Олексіївське на окупованому Донбасі поблизу кордону України та Росії
На кордоні Росії з окупованим Донбасом
На вулицях Донецька зовні нічого не говорить про ймовірну активізацію бойових дій. На підконтрольних бойовикам телеканалах постійно розповідають про начебто скупчення українських військ, але, за словами місцевих жителів, за роки війни вони вже звикли до розмов про можливу ескалацію.
З Донецька ми попросили місцевих жителів поїхати на кордон з Росією і подивитися чи не відбувається там чогось незвичайного. Через Амвросіївку їдемо до Успенки – зовсім поруч, по той бік кордону, знаходиться вже згаданий Матвіїв Курган. Дорогою зустрічаються здебільшого вантажівки, а біля пункту пропуску бачимо чергу з фур.
Далі маршрут іде вздовж кордону – від пункту пропуску «Успенка» до пункту пропуску «Маринівка», через Олексіївське і Григорівку. Тут же розташоване село Манич, біля якого у 2018 році безпілотник ОБСЄ зафіксував в’їзд з боку Росії на територію України колони військової техніки. Перший населений пункт нашої поїздки село Успенка – тут широкі вулиці, приватний сектор, але людей в обідню пору, в прохолодну погоду майже немає.
«Зараз ми виділили для себе три точки. Швидше за все їх більше, але на даний момент ми впевнені у трьох місцях базування, умовних польових таборах. Перше – це Єльня у Смоленській області, ближче до північного кордону України і Росії. Друге – це полігон «Погоново», який був зафіксований ще весною під Воронежом. І полігон «Опук» у Криму. Однак ми припускаємо, що є ще або інші табори, або якісь невеликі міні-версії цих таборів для розміщення техніки ближче до кордону. Тому що ми бачили низку відео, де колона техніки спочатку прямує по дорозі, а потім вона звертає в поля у бік кордону Росії і України», – розповідає Руслан Левієв.
«Це дуже дорого, утримувати розгорнутими таку кількість підрозділів. Це дуже дорого і не можна сказати, що це несуттєво для російського бюджету. І тому вони не можуть тримати там військових увесь час. Якщо США, Велика Британія і інші союзники в Європі зможуть об’єднатися і будуть тверді у своїй рішучості, то, я думаю, є шанс отримати достатній дипломатичний і економічний тиск на Кремль, щоб попередити ескалацію бойових дій. Тому Кремль повинен діяти до того, як це станеться. Або він повинен вживати кроки, які не дозволять Заходу об’єднатися», – розповідає командуючий збройними силами США у Європі (2014-2017) Бен Ходжес.
Донбас Реалії продовжують свій маршрут донбаським прикордонням. Село Олексіївське знаходиться за кілька кілометрів від кордону України і Росії. Фактично посередині між двома пунктами пропуску: Успенка і Маринівка, що з 2014 року українська влада не контролює.
Село виглядає доволі доглянутим, людей на вулиці небагато, але зустрічають гуси та кури. Далі їдемо Григорівкою, тут вже значно більше покинутих будинків, а дорога далі до Маринівки жахлива, іноді доводиться їхати полями. Щодо пунктів пропуску, то якогось ажіотажу ні в «Успенці», ні в «Маринівці» немає, черги здебільшого з вантажівок. Загалом за даними Донбас Реалії якихось додаткових підрозділів саме на окупований Донбас наразі не зафіксовано.
«Думаю, у Кремля є три цілі. Всеохоплююча стратегічна ціль – отримати контроль над Україною і Білоруссю. Мова про контроль за ухваленням рішень на міжнародній арені і недопущення будь-якої інтеграції України і Білорусі з Заходом. Я думаю, Путін вважає, що цьому полягає його спадок. Він вважає, що повинен бути тією людиною, яка поверне ці території назад під контроль Москви. Друга ціль полягає у тому, що Кремль хоче представити Україну перед Заходом як «failed state». Що було б небажаним приєднання України до Євросоюзу чи НАТО. І остання ціль – не дати США і іншим союзникам наблизитися надто близько, навіть в міжнародних водах, таких, як Чорне море», – вважає Бен Ходжес.
«Якщо темпи, які є зараз, збережуться, то дійсно до січня-лютого наступного року техніки буде достатньо для повномасштабної військової кампанії з наступом на нові території. Тобто не для того, щоб просто розпалити нову фазу боїв на Донбасі чи нанести якийсь удар. А саме наступати одразу з трьох боків. З півночі, де межує Україна з Росією, зі сходу, де Ростовська область, і з півдня, де Крим. До січня-лютого техніки буде більш ніж достатньо для подібної операції», – вважає Руслан Левієв.
За словами керівника Головного управління Міноборони Кирила Буданова, Росія готується до нового нападу на Україну наприкінці січня-початку лютого 2022 року. Так вважають і в США, і в Україні. А американське видання Блумберг повідомило, що США надало своїм союзникам розвіддані і карти, які підтверджують підготовку Путіна до удару. РФ, за інформацією джерел видання, проводить таємну мобілізацію резервістів і готується до довгострокової окупації України. У Кремлі цю публікацію назвали «нагнітанням напруги».
Актуально
3072 перегляди
До теми:
