Актуально
3013 переглядів
 |
І що має робити адміністрація Джо Байдена: змусити Київ йти на поступки, загрожувати Москві жорсткою відповіддю на провокації - чи продовжувати діалог із Кремлем, ніби нічого не відбувається?
BBC розповідає про головні аргументи у цій суперечці.
Попередження Держдепу, ЦРУ та української розвідки
У листопаді американські видання Politico та Bloomberg повідомили про концентрацію російських військ на кордоні з Україною. Після цих публікацій держсекретар США Ентоні Блінкен заявив про загрозу російського вторгнення, а директор ЦРУ Вільям Бернс прилетів до Москви, щоб обговорити побоювання з президентом Росії Володимиром Путіним.
Вашингтон попередив про можливу російську агресію своїх союзників по НАТО та партнерів у Києві. Маючи цю інформацію, голова військової розвідки України Кирило Буданов навіть назвав час можливого вторгнення: лютий 2022 року.
Він також назвав кількість російських військових біля кордонів з Україною - близько 92 тис. людей. Щоправда, у тому ж інтерв’ю навели українську військову карту, на якій вказано 40 російських батальйонно-тактичних груп у регіоні, що означає не більше 36 тис. людей особового складу.
Москва послідовно відкидає ці повідомлення і називає їх "вкиданням". За словами російських чиновників, звинувачення Заходу - спроба приховати власні агресивні плани на кордонах Росії.
Наприкінці листопада російські чиновники та дипломати стали дедалі жорсткіше відповідати на американську риторику про загрозу війни. Служба зовнішньої розвідки Росії порівняла ситуацію з тим, що відбувалося напередодні російсько-грузинської війни 2008 року.
Американська влада "активно залякує світову спільноту", йдеться у заяві СЗР.
За сценарієм російсько-грузинської війни
Заяви Вашингтона про ризик російської агресії - правильна оцінка ситуації на кордонах України, повідомив Майкл Кофман, директор російської програми у Центрі військово-морського аналізу США у розмові з Російською службою ВВС.
Одна з причин для занепокоєння, на його думку, - прихований характер перекидання підрозділів до кордонів України. Раніше ці маневри проводили відкрито, щоб залишити простір для дипломатії.
"Все вказує на те, що вони серйозно готують масштабну військову операцію", - вважає експерт.
"На відміну від весняної концентрації [військ], нинішні пересування російської армії біля кордонів України відбуваються менш відкрито", - погоджується Роб Лі, експерт Дослідницького інституту зовнішньої політики у США та колишній американський морпіх.
Кофман вважає, що для ескалації є дві основні причини - розчарування Москви в дипломатії на українському напрямі та можливості домовитися з Зеленським, а також дедалі більш активне партнерство України з НАТО, зокрема, розміщення на території країни навчальних центрів альянсу.
Якщо бути оптимістами, можна припустити, що пересування військ - спроба змусити Київ та Захід прислухатися до своєї позиції за столом перемовин, каже експерт.
"Я спостерігаю за активною дискусією у твітері на тему: блефує Путін чи ні. Але як військовий аналітик, якщо я бачу чіткі вказівники на підготовку до вторгнення, я не можу радити ставитися до цього як до блефу, - каже Кофман. - Ця ситуація буде розвиватись у найближчі місяці".
Кофман додає, що можливим сценарієм може стати повторення російсько-грузинської війни 2008 року. Він характеризує цей розвиток подій так: "інтенсивна операція зі знищення військового потенціалу України з метою нав’язати нову політичну угоду, досягти виконання російських вимог і потім, ймовірно, вивести війська".
На відміну від Кофмана, Роб Лі не має відомостей, які б пояснювали, чому саме в листопаді Вашингтон заговорив про ризик нової війни. Він нагадує, що нинішня криза - наслідок процесів, які тривають з початку 2021 року, а російські війська сконцентрували неподалік кордону з Україною ще в березні-квітні.
Наприкінці квітня Росія оголосила про відведення військ із кордону з Україною, але у вересні адміністрація Байдена стверджувала, що приблизно 80 тисяч військових залишалися на місці.
"Важко сказати, що саме викликає таке занепокоєння у чиновників НАТО і чому вони передбачають дати можливої операції", - каже Лі.
Він припускає, що попередження Вашингтона базується на інших факторах, таких як постачання боєприпасів, які, на відміну від розташування військ, складніше помітити на супутникових знімках.
Він також схильний припускати, що потенційна ескалація може повторити сценарій війни 2008 року, коли російські війська не окупували грузинську територію за межами Абхазії та Південної Осетії.
"Ймовірно, що Росія намагається змусити Київ і НАТО змінити їхню поведінку, тому Росія хоче досягти своїх цілей через погрози або мінімальне застосування сили, необхідне для цього. Це може включати наземну наступальну операцію, а може - просто масовані артилерійські обстріли з використанням ракетних установок та крилатих ракет, або удари балістичними ракетами по українських позиціях", - вважає Роб Лі.
Сумніви британських аналітиків
На відміну від американських колег, британські фахівці налаштовані скептичніше.
Політолог Марк Галеотті нагадує в колонці для Moscow Times, що навесні багато хто вже віщував неминуче російське вторгнення.
І сьогодні публічно доступна інформація не пояснює ескалацію в американській риториці, пише політолог, тож за нею можуть стояти секретні розвідувальні дані.
Він наголошує, що Кремль рідко має детальний план дій і найчастіше діє за ситуацією. Пророцтва про війну в лютому 2022-го передбачають рівень планування, якого насправді не може бути.
"Страх щодо вторгнення Росії в Україну - явище регулярне. Концентрація сил значна, але не достатня для вторгнення. Метою може бути насамперед стримування, щоб переконати Україну не робити наступ на сепаратистів Донбасу", - написав у Twitter сер Лоуренс Фрідман, знаменитий англійський військовий історик.
Передбачення наступу російської армії на Україну - дурість, пише у журналі Foreign Policy аспірант Лондонської школи економіки Джефф Хоун.
"Безвідповідальна поведінка преси та деяких урядів: від панічних заголовків у Bloomberg з попередженням про повномасштабне вторгнення до різних заяв із обіцянками захищати територіальну цілісність України, тільки посилює напругу у такому складному регіоні", - пише Хоун.
Що робити США та НАТО?
Найзапеклішою серед західних експертів стала суперечка про те, що робити Вашингтону та Брюсселю, щоб запобігти війні.
В експертному середовищі великі дискусії викликала колонка в журналі Politico, написана колишнім співробітником Держдепу, а нині дослідником корпорації RAND Семюелом Шарапом.
США намагаються вирішити проблему Донбасу за допомогою "батога і пряника", але насправді виходить, що Москва отримує лише батіг, а Київ - лише пряник, пише політолог. Цей підхід не працює - через сім років ніякого прогресу в мирному процесі немає. Тому Вашингтон має випробувати нові тактики, вважає Шарап.
Одним із варіантів може бути тиск на Київ з метою виконання його частини мінських домовленостей, вважає фахівець. Він визнає, що ці домовленості нав’язали Україні за допомогою військової сили, проте вважає, що демонстрація серйозної волі до дипломатії може розрядити ситуацію.
"Примушувати жертву (і доброго друга Сполучених Штатів) виконувати умови агресора суперечить принципам США. Однак, якщо Україна зробить видимі кроки, які вона раніше відмовлялася робити, це може зобов’язати Москву відвести війська від кордону та повернутися за стіл переговорів", - пише Семюель Шарап.
Ця колонка викликала запеклі суперечки серед західних експертів. Опоненти звинуватили автора у "поразництві", "політиці умиротворення" та пропаганді ідей Кремля. А колишній посол України в Австрії, нині радник голови НАК Нафтогаз Олександр Щерба написав у твітері, що експерт перебуває "у кишені Путіна".
Вашингтон, зрештою, наполягає на солідарності з Києвом. У середу президент Байден наголосив на своїй "незмінній підтримці суверенітету та територіальної цілісності України". Заступник голови Держдепу Вікторія Нуланд запевнила українських партнерів у "непорушній підтримці" США.
Однак американські чиновники старанно уникають називати конкретні заходи, до яких Вашингтон готовий вдатися, а також дії Росії, які спонукають до цих заходів, пише New York Times.
Наразі Білий дім обговорює з європейськими партнерами можливості нових санкцій, а у спілкуванні з Росією намагається задіяти дипломатичні канали і не виключає нової зустрічі Байдена з Путіним, повідомляє видання. Про можливість другого саміту двох лідерів "Комерсант" писав на початку листопада.
"Адміністрація Байдена перебуває у хиткому становищі. Будь-який вибір буде пов’язаний зі своїми складнощами. З одного боку, якщо виглядатиме слабкою, це може надихнути і викликати агресію Росію", - вважає Майкл Кофман.
"З іншого боку, якщо надсилати сигнали про підтримку [України], не підкріплюючи їх військовими заходами, це може поставити під питання авторитет і репутацію США, а це вже торкається набагато масштабніших питань - таких як надійність наших зобов’язань перед іншими партнерами та союзниками" .
Якщо адміністрація Байдена не має наміру тиснути на Україну, то і з Росією вона не шукає зіткнень. Минулого тижня газета Washington Post дізналася, що Білий дім зажадав від Пентагону надати звіт про всі навчання американської армії в Європі, які розпочали з метою "стримування Росії".
Ці навчання протягом багатьох років викликали протести Кремля, і їхній облік може бути спробою уникнути зайвої конфронтації з Росією.
Джерела CNN розповіли про дискусію всередині Білого дому: чи варто продовжити постачання Україні зброї, зокрема протитанкових комплексів "Джавелін" та ПЗРК "Стінгер", а також гелікоптерів.
За інформацією телеканалу, Пентагон наполягає на відправленні нової партії озброєнь, проте інші чиновники адміністрації застерігають проти дій, які загострять суперечності з Москвою.
Попри пересування російської армії, адміністрація Байдена має продовжувати свій курс на побудову більш стабільних та передбачуваних відносин з Росією, вважає колумніст Washington Post Девід Ігнатіус, який спеціалізується на дипломатичних питаннях.
"Адміністрація [президента США] повинна слідувати своєму інстинкту щодо відродження мінських угод для закінчення війни на сході України - навіть попри те, що вихід з цієї ситуації блокують десятки тисяч російських та українських військ, - пише він. - Подолання таких перешкод - це те, чого може досягти американська дипломатія, коли вона по-справжньому працює".
До теми:
